ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 20/177-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.
за участю представників: ТОВ “Том-Пом” - Корольова В.М.; НВПФ
“Семікс” - Кондратко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Науково-виробничої приватної фірми “Семікс”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
29.08.2006 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 23.10.2006 р.
по справі № 20/177-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Том-Пом”
до Науково-виробничої приватної фірми “Семікс”
про стягнення 53 072,64 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ТОВ “Том-Пом” 02.06.2006 р. звернувся з позовом до
господарського суду про стягнення з Науково-виробничої приватної
фірми “Семікс” 53 072,64 грн. - заборгованості за договором
купівлі-продажу від 10.06.2003 р., а саме, 40 253,89 грн. –боргу
за поставлений товар, 10 705,43 грн. –інфляційних витрат та
2 113,23 –3% річних.
29.06.2006 р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення
позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача
інфляційні витрати в сумі 7767,38 грн. та 1 498,86 грн. –3%
річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.08.2006 р. по справі № 20/177-06 /суддя: Пархоменко Н.В./
позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з відповідача
на користь позивача 27 253,98 грн. –основного боргу, 7767,38
грн. - інфляційних витрат, 1 498,86 грн. –3% річних, 365,20 грн.
–державного мита та 81,19 грн. –витрат на інформаційно-технічне
забезпечення процесу. В задоволені решти позовних вимог
–відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.10.2006 р. по справі № 20/177-06 /судді: Коршун А.О.,
Джихур О.В., Герасименко І.М/ рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.08.2006 р. залишено без змін, а
апеляційна скарга НВП фірми “Семікс” без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач - Науково-виробнича приватна
фірма “Семікс” просить скасувати рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.08.2006 р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
23.10.2006 р., посилаючись на те, що вони постановлені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач – ТОВ “Том-Пом” просить
залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -
без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають
вимогам чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
10.06.2003 р. між НВП фірма “Семікс” та ТОВ “Том-Пом” укладений
договір купівлі - продажу томатної пасти, відповідно до якого
позивач поставив відповідачу товар в кількості 56 792 шт.
скляних банок 0,5 л. на загальну масу 115 995, 72 грн., що
підтверджується відповідними накладними. Частина товару у
кількості 22 339 шт. скляних банок 0,5 л. на загальну суму
46 241, 74 грн., у зв'язку із його якістю, на підставі накладної
№ 107 від 17.11.2003 р., відповідачем повернуто позивачу.
Пунктом 3 даного договору встановлено, що оплата товару за
договором здійснюється по безготівковому рахунку з відстрочкою
платежу 21 календарних днів, згідно розрахунку-фактури, наданої
покупцю.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд першої
інстанції, виходив з того, що як вбачається із матеріалів
справи, відповідач розрахувався із ТОВ “Том-Пом” за поставлений
товар частково, і борг НВП фірма “Семікс” перед позивачем
складає 27 253,98 грн.;
- відповідно до ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.;
- твердження відповідача про те, що позивач передав йому
неякісний товар не підтверджено належними доказами, відповідно
до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
- надані відповідачем копії листів № 269 від 05.07.2004 р.,
№ 161 від 08.04.2004 р., № 218 від 07.06.2004 р. свідчать про
те, що відповідач посилався на те, що товар через низький попит
не реалізується і пропонував позивачеві забрати його, але
зазначені листи залишились без відповіді. В цьому випадку
відповідач, відповідно до п. 4 договору від 10.06.2003 р. та
ч. 2 ст. 690 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, повинен був повернути
нереалізовану продукцію позивачу з подальшим відшкодуванням
понесених витрат за рахунок позивача, але відповідач цього не
зробив;
- так як, згідно зі ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити
суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, то інфляційні витрати складають 7767,38 грн.
(за період з 01.01.2006 р. по 01.08.2006 р.), а також три
відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом, що в даному
випадку становить –1498,86 грн. (за період з 06.10.2004 р. по
06.08.2006 р.).
Залишаючи рішення господарського суду першої інстанції без змін,
Дніпропетровський апеляційний господарський суд виходив з того,
що поскільки Науково-виробнича приватна фірма “Семікс” свої
зобов'язання за договором від 10.03.2006 р. належним чином не
виконала, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувалась,
і нереалізований товар не повернула, то позовні вимоги ТОВ
“Том-Пом” в частині стягнення 27 253,98 грн. –основного боргу,
7767,38 грн. - інфляційних витрат та 1 498,86 грн. –3% річних,
підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на законі, а
отже, підлягають задоволенню.
Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не
можна.
Як вбачається із матеріалів справи, Науково-виробничою приватною
фірмою “Семікс” була подана апеляційна скарга на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2006 р.
В описовій та мотивувальній частинах постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
23.10.2006 р. зазначено, що предметом апеляційного прегляду є
рішення господарського суду Дніпропетровської області від
29.08.2006 р., а в резолютивній частині постанови прийнято
рішення відносно рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 23.10.2006 р.
Таким чином, апеляційним судом прийнято постанову відносно
рішення від 23.10.2006 р., яке судом першої інстанції не
приймалось.
Крім того, згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із
загальних засад і змісту законодавства України
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вище
вимогам не відповідає.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд належним чином
не дослідив фактичні обставини, а саме: наявність чи відсутність
документів, що підтверджували б якість переданого позивачем
товару, за договором від 10.06.2003 р., листи відповідача, в
яких він просить ТОВ “Том-Пом” забрати товар до спливу строку
придатності товару (а.с.35, 36). Крім того, в матеріалах справи
відсутній оригінал чи належним чином засвідчена копія договору
купівлі-продажу від 10.06.2003 р.
Відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх
участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення
спору.
Отже, господарський суд апеляційної інстанції, в порушення вимог
закону, постановив судове рішення по справі без всебічного,
повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів,
які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ
у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у
цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в
апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові
докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість
їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від
нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної
скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Але, всупереч вимог чинного законодавства, Дніпропетровський
апеляційний господарський суд не розглянув в повному обсязі
доводи, які були викладені в апеляційній скарзі на рішення
господарського суду першої інстанції та належним чином
законодавчо не обгрунтував свої висновки.
Таким чином, Дніпропетровським апеляційним господарським судом
були не виконані вимоги закону та порушені приписи ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.10.2006 р. по справі № 20/177-06 постановлена з
порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а
справа направленню на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду суду належить врахувати
вище викладене та в залежності від встановленого і вимог закону
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7
–111-9, 111-10 -111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Науково-виробничої приватної фірми “Семікс”
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 23.10.2006 р. по справі № 20/177-06 скасувати.
Справу № 20/177-06 направити до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.