ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 16/270пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Державного підприємства “Донецька
касаційної скарги залізниця”, м. Донецьк
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 14.11.2006р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом Державного підприємства “Донецька
залізниця”, м. Донецьк
До Відкритого акціонерного товариства
“Центральна збагачувальна фабрика
“Калінінська” м. Горлівка Донецької
області
Про визнання додаткової угоди від 14.07.2006р. до договору
№ 5/93 від 13.12.2004р. такою, що набрала чинності в редакції
залізниці
за участю представників:
позивача: Хахалін В.В. –дов. від 16.01.2007р. № Н-01/90;
Ходаківський В.І., Шамагіна Н.В. –дов. від 05.02.2007р.
№ Н-01/345
відповідача: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось до
господарського суду Донецької області з позовною заявою до ВАТ
“Центральна збагачувальна фабрика “Калінінська” про визнання
додаткової угоди від 14.07.2006р. до договору № 5/93 від
13.12.04р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “ЦЗФ
Калінінська” при станції Байрак Донецької залізниці такою, що
набрала чинності в редакції залізниці.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.09.2006р.
у справі № 16/270 пд, залишеним без змін постановою Донецького
апеляційного господарського суду від 14.11.2006р. з даної
справи, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані необґрунтованістю позовних вимог, з
посиланням на ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 188 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, умови укладеного між сторонами з даної справи
договору № 5/93 від 13.12.04р. про експлуатацію залізничної
під’їзної колії ВАТ “ЦЗФ Калінінська” при станції Байрак
Донецької залізниці.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою у даній
справі, ДП “Донецька залізниця” звернулось з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та
постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні
вимоги задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що судами неповно
з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду
не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального
права, а саме, ст. 648 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 3, 21
Закону України “Про залізничний транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
,
ст.ст. 5, 73, 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п. 3.4
Правил перевезень вантажів.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “ЦЗФ Калінінська” проти
доводів, викладених у скарзі заперечує та просить у її
задоволенні відмовити, а рішення та постанову з даної справи
залишити без змін.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити,
враховуючи наступне.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій, між ДП “Донецька залізниця” та ВАТ “ЦЗФ Калінінська”
було укладено договір № 5/93 від 13.12.2004р. про експлуатацію
залізничної під’їзної колії ВАТ “ЦЗФ Калінінська” при станції
Байрак Донецької залізниці (далі Договір).
ДП “Донецька залізниця” на підставі отриманої вказівки
Укрзалізниці № ЦЗМ-14/602 від 03.07.2006р. листом № НЗ-02/4049
від 17.07.2006р. направило ВАТ “ЦЗФ Калінінська” для підписання
два екземпляри додаткової угоди від 14.07.06р. до Договору, в
якій запропонувало відповідачу доповнити пункт 16 Договору
підпунктом 4: “За затримку власних вагонів на коліях станції
призначення або на підходах до неї, або на станції відправлення
з причин, які залежать від вантажовласника, власник під’їзної
колії сплачує залізниці плату за користування вагонами в
відповідності зі ст. 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
”.
Відповідач додаткову угоду до Договору листом № 1001 від
28.07.06р. повернув позивачеві не підписаною.
Відповідно до ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 188 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення зазначених норм матеріального права
відображені в п. 17 Договору, згідно якого зміни та доповнення
до умов договору вносяться за згодою сторін.
Згідно п. 18 Договору одностороння відмова від виконання
договору або одностороння зміна його умов забороняється.
Розірвання договору чи зміна його умов здійснюється за згодою
сторін, а при наявності спорів –за рішенням господарського суду.
У випадку прийняття повноважними органами нормативних актів, що
змінюють умови обслуговування залізничних під’їзних колій,
сторони зобов’язані привести договір у відповідність з вказаними
актами шляхом внесення необхідних змін до тексту договору. З
усіх питань, які не передбачені договором, сторони керуються
Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та
діючим законодавством.
Вказівка Укрзалізниці № ЦЗМ-14/602 від 03.07.06р, на яку
посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, господарськими
судами правильно визнано такою, що не має обов’язкового
характеру, оскільки вона не є нормативним актом або законом, з
урахуванням чого суди 1-ї та 2-ї інстанцій дійшли вірного
висновку, що відповідач, повертаючи додаткову угоду без підпису,
фактично відмовився від внесення змін до Договору, що не
суперечить умовам Договору, які встановлюють порядок внесення
змін до Договору, та узгоджується з приписами ст. 651 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Слід також зазначити, що позовні вимоги ДП “Донецька залізниця”
у вигляді визнання додаткової угоди такою, що набрала чинності в
редакції залізниці, не відповідають способам захисту прав та
інтересів, встановлених ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 20
ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення
господарськими судами норм матеріального права які не
заперечують правильність і законність оскаржуваних судових актів
винесених у відповідності до вимог чинного законодавства України
і обставин справи, підстав для скасування яких колегія не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
14.11.2006р. у справі № 16/270 пд залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко