ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 9/358
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого,
Ковтонюк Л.В.,
Чабана В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги Обласного комунального підприємства
“Електромережі-Південне”, м. Дніпропетровськ
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 17.10.2006р.
у справі господарського суду Дніпропетровської області № 9/358
за позовом Обласного комунального підприємства
“Електромережі-Південне”
до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна
компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 78 240,31грн.
У справі оголошувалась перерва з 05.02.07р. по 07.02.07р.
за участю представників сторін: 05.02.07р. 07.02.07р.
від позивача: Бойко І.О., Бабенко І.В., Саввутін О.В.; не
з’явилися;
від відповідача: Панченко Г.Г. не з’явилися.
У С Т А Н О В И В:
01.02.2003р. між Обласним комунальним підприємством
“Електромережі-Південне” (електропередавальна організація) та
Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” в особі Дніпропетровських міських електричних
мереж (постачальник) було укладено договір № 01-10/2003 на
технічне забезпечення електропостачання постачальника,
відповідно до умов якого, електропередавальна організація
зобов’язувалась забезпечувати передачу електричної енергії, а
постачальник –своєчасно оплачувати. Під час виконання умов цього
договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим
договором, сторони зобов’язувались керуватись чинним
законодавством, зокрема Правилами користування електричною
енергією.
Цього ж дня між сторонами було укладено додаткове узгодження № 1
до договору № 01-10/2003, відповідно до якого
електропередавальна організація зобов’язувалась забезпечувати
передачу електричної енергії від РП23 до споживачів ДМЕМ,
розташованих на ж/м “Тополя”, а постачальник –відшкодовувати
затрати.
Електромережі, через які забезпечувалась технічна можливість для
передачі електроенергії, знаходились у спільній власності
територіальних громад області. З моменту укладання спірного
договору їх конфігурація постійно змінювалась, оскільки
рішеннями власника майна одні електромережі Обласне комунальне
підприємство “Електромережі-Південне” (балансоутримувач)
передавали іншим підприємствам, а другі –отримували.
За твердженням Обласного комунального підприємства
“Електромережі-Південне”, при черговій зміні конфігурації мереж
вони повідомили про це постачальника та направили відповідні
зміни до діючого договору, які останнім підписані не були.
Кредиторські вимоги, направлені разом з актами виконаних робіт,
розшифровками фактичних витрат, дислокації електричних мереж, не
оплачено.
У вересні 2005р. Обласне комунальне підприємство
“Електромережі-Південне” звернулися до господарського суду з
позовною заявою, якою просили стягнути з Відкритого акціонерного
товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” на їх
користь суму основного боргу 68 005,92грн., 3 113,34грн.
інфляційних, 6 103,76грн. пені, 1 017,29грн. 3% річних.
16.01.2006р. рішенням господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено повністю.
17.10.2006р. постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (судді: Крутовських В.І. - головуючий,
Дмитренко А.К., Прокопенко А Є.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 16.01.2006р. скасовано, у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі Обласне комунальне підприємство
“Електромережі-Південне” зазначали, що постанова апеляційної
інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального
права, тому просили її скасувати, а законне і обґрунтоване
рішення суду першої інстанції від 16.01.2006р. залишити без
змін.
У відзиві на скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” просили касаційну скаргу залишити без
задоволення, а постанову апеляційної інстанції –без змін.
Заслухавши представників сторін та проаналізувавши касаційну
скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими
матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу
обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.10.2006р. та рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 16.01.2006р. –скасуванню, оскільки
вони ухвалені усупереч вимогам ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при неповно
встановлених фактичних обставин справи.
Як убачається із матеріалів справи сторонами не оспорюється факт
використання відповідачем ліній електромереж, які знаходяться на
балансі позивача. Проте, останнім не надано вичерпного переліку
та загального об’єму ліній електропередач, які знаходяться на
його балансі. Ця обставина залишилась не з’ясована і судами.
Також, залишилось не з’ясованим, яку кількість електроенергії
передано відповідачем через мережі позивача.
Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд
першої інстанції чітко не зазначив зміст правовідносин, які
склалися між сторонами (договірні чи позадоговірні), внаслідок
яких утворилась заборгованість.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути
заборгованість виходячи з положень договору № 01-10/2003 від
01.02.2003р. У свою чергу, відповідачем у відзиві на позов від
29.09.2005р. оспорюється наявність договірних відносин між ними.
Беручи до уваги характер правовідносин, які склалися між
сторонами, їх особливість, яка полягала у тому, що
балансоутримувач ліній електромереж, яким є позивач, позбавлений
можливості в односторонньому порядку припинити обслуговування
електромереж, з метою визначення фактичних витрат пов’язаних з
їх утриманням, суду слід було розглянути питання про можливість
залучення спеціаліста в галузі електроенергетики, а у разі
необхідності, призначити відповідну судову експертизу.
Зважаючи на вимоги ч. 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи для нового розгляду.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства
“Електромережі-Південне” задоволити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.10.2006р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 16.01.2006р. у справі 9/358
скасувати, а справу направити до господарського суду
Дніпропетровської області для нового розгляду.
Головуючий суддя В.Я. Карабань
Суддя Л.В. Ковтонюк
Суддя В.В. Чабан