ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 8/173/06
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Енергопостачальна компанія
касаційну скаргу “Миколаївобленерго” в особі філії
м. Миколаєва
на постанову від 17.10.2006
Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/173/06
господарського суду Миколаївської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Енергопостачальна компанія
“Миколаївобленерго” в особі філії
м. Миколаєва
до Військової частини А- 2428,
м. Миколаїв
Про стягнення 18 471,74 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – Мед С.Д.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
05.09.2006 р. задоволено частково позов Відкритого акціонерного
товариства “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в
особі філії м. Миколаєва до Військової частини А-2428 про
стягнення 18 471,74 грн. в т.ч. 10 455,37 грн. боргу за спожиту
активну електроенергію, 8 016,37 грн. боргу за реактивну
електроенергію. Стягнуто з Військової частини А-2428 на користь
ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в особі
філії м. Миколаєва 8 016,37 грн. боргу за перетікання реактивної
енергії, 80,16 грн. по сплаті державного мита, 51,20 грн. витрат
з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Відмовлено в позові в частині стягнення 10 455,37 грн. боргу за
активну електричну енергію.
Суд мотивував своє рішення тим, що борг за спожиту активну
енергію відповідачем погашений, що підтверджується актом звірки
взаєморозрахунків, а тому в цій частині позову відмовлено.
Неналежним виконанням зобов’язань за договором щодо оплати
спожитої реактивної електроенергії, відповідач порушив як право
позивача, так і вимоги ст.ст. 526, 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
згідно з якими зобов'язання має виконуватися у встановлений
строк, належним чином відповідно до умов договору.
Наданий відповідачем договір поруки № 44/1461/П від 10.06.2006
не може бути підставою для покладення обов’язку щодо оплати
боргів відповідача за договором № 44/1461 від 14.11.2003 р. на
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва, оскільки за
договором поруки КЕВ повинен відповідати по зобов’язанням
відповідача за іншим договором, а саме № 44/1461 від 27.08.2005
р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.10.2006 р. змінено рішення господарського суду Миколаївської
області від 05.09.2006 р., виклавши його резолютивну частину в
наступній редакції: “Позов ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” залишити
без задоволення”. Стягнути з ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” на
користь Військової частини А-2428 державне мито за розгляд
апеляційної скарги у сумі 51,00 грн.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що в
договорі поруки помилково вказано, що КЕВ м. Миколаєва сплачує
борги за договором від 27.08.2005 р. замість договору від
14.11.2003 р.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області
від 05.09.2006 р. залишити без змін посилаючись на те, що при
винесенні постанови апеляційним судом порушено норми
матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 554 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі порушення боржником
зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель
відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Дана відповідальність узгоджена договором поруки, а саме п. 2.1,
де зазначено, що у разі порушення споживачем зобов'язання за
договором на користування електричною енергією, забезпеченого
порукою, споживач і поручитель відповідають перед кредитором як
солідарні боржники.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Енергопостачальна
компанія “Миколаївобленерго” та Військовою частиною А-2428
14.11.2003 р. укладено договір № 44/1461 про постачання
електричної енергії і про технічне забезпечення
електропостачання споживача відповідно до умов якого
енергопостачальна організація забезпечує постачання електричної
енергії, технічну можливість передачі електричної енергії
відповідно до умов договору, а споживач своєчасно проводить
оплату отриманої електричної енергії, своєчасно сплачує за
отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної
електроенергії, за розрахунковий період.
На виконання зазначеного договору у червні 2006 р.
енергопостачальна організація поставила відповідачу 30 757
кВт/год. електроенергії на суму 10 507,82 грн.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що станом на 01.08.2006 р.,
тобто на день подання позову борг за активну електроенергію у
сумі 10 507,82 грн. сплачено повністю.
За період з.11.2005 р. по червень 2006 р. відповідач спожив 403
009 кВАр реактивної електроенергії на суму 8 025 грн., за яку
сплатив всього 8,75 грн., сума боргу складає 8 016,37 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що
борг за споживання реактивної електроенергії у сумі 8 016,37
грн. підлягає стягненню з КЕВ м. Миколаєва на підставі договору
поруки від 10.01.2006 р., який укладений між сторонами та КЕВ
м. Миколаєва, відповідно до умов якого КЕВ м. Миколаєва
(поручитель) зобов’язалося сплачувати борги Військової частини
А-2428, які виникли за договором на користування електричної
енергії від 14.11.2003 р.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що філією ВАТ
“Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” в м. Миколаєві
виставлялися Військовій частина А-2428 рахунки на оплату
електроенергії в період з.11.2005 р. по червень 2006 р., які
останнім не оплачені, а тому енергопостачальна організація,
відповідно до умов договору поруки від 10.01.2006 р., повинна
була звернутися з вимогою про стягнення боргу до поручителя –КЕВ
м. Миколаєва.
Пунктом 1.6 договору поруки передбачено, що Кредитор в разі
невиконання Споживачем своїх зобов’язань надсилає Поручителю
вимогу Кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що Енергопостачальна організація
з такою вимогою до Поручителя не зверталася.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що датою укладення
договору поруки № 44/1461/п є 10.01.2006 р. та в договорі поруки
помилково вказано, що КЕВ м. Миколаєва сплачує борги за
договором від 27.08.2005 р. замість договору від 14.11.2003р., а
тому суд підставно відхилив твердження позивача про те, що
відповідачем не доведено факт наявності оригіналів договору
поруки від 10.06.2006 р. та договору на користування електричною
енергією від 27.08.2005 р., оскільки такі договори не
укладалися.
Що стосується твердження скаржника про те, що за порушення
споживачем зобов’язань забезпеченого порукою, споживач і
поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники,
то відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає
перед кредитором у обсязі передбаченим п.п. 1,1 та 1.2 договору.
Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 договору поруки Поручитель
поручається перед Кредитором Споживача за виконання останнім
свого обов’язку по сплаті боргу за бюджетну електроенергію з
ПДВ, який склався станом на 01.01.2006 р. по договору на
користування електроенергією № 44/1461 від 27.08.2005(в
дійсності 14.11.2003 р.) та поточну реактивну та активну
бюджетну електроенергію, яка сплачується за рахунок загального
фонду починаючи з 01.01.2006 р. в межах бюджетних призначень за
наявністю виділених асигнувань.
Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення зобов'язання
споживачем у розмірі передбаченому п. 1.1 договору, та в строк
не пізніше 31.12.2006 р. шляхом перерахування грошових коштів на
рахунки Кредитора.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення
повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та
надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1,2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Одеським апеляційним господарським судом
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.10.2006 у справі № 8/173/06 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська