ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 5/1635
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою
судовому засіданні касаційну відповідальністю “Будексім”,
скаргу м. Житомир
на постанову від 10.10.2006
Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/1635
господарського суду Житомирської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Будексім”,
м. Житомир
до Державного підприємства
“Житомирське лісове господарство”,
м. Житомир
Про витребування 30,773 м. куб. пиловника дубового на
загальну суму 12 926,96 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – Кулик Т.Б.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.05.2006
р., яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 10.10.2006 р. відмовлено в позові
Товариства з обмеженою відповідальністю “Будексім” до Державного
підприємства “Житомирське лісове господарство” про витребування
30,773 м. куб. пиловника дубового 3-го сорту на загальну суму 12
926,96 грн.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до вимог ст. 937
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
письмова форма договору
зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на
зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим
документом, підписаним зберігачем.
Позивач, зазначає суд, не надав доказів про передачу
лісопродукції на зберігання відповідачеві.
Договір зберігання може свідчити тільки про намір сторін про
передачу майна на зберігання.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського
суду скаржник просить їх скасувати, а справу передати для
розгляду по суті суду першої інстанції посилаючись на те, що при
винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального та
процесуального права, а саме ст.ст. 33, 38, 90, 526, 530, 598,
931, 936 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 33,
38,83, 90 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, скаржник зазначає, що борг ДП “Житомирське лісове
господарство” перед позивачем підтверджений протоколом № 120 від
30.05.2001 року.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач –
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будексім” сплатив
заборгованість перед бюджетом по відшкодуванню ПДВ за
відповідача у сумі 15 198 грн.
Державне підприємство “Житомирське лісове господарство”
відпустило позивачу дуб пиловик ІІІС 26-34 та дуб пиловик ІІС 36
іб на загальну суму 15 198 грн., що підтверджується накладною
від 28.05.2001 р. та довіреністю № 668969 від 28.05.2001 р.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будексім”
(власник) та Державним підприємством “Житомирське лісове
господарство” (зберігач) 28.05.2001 р. укладено договір на
зберігання відповідно до умов якого власник передає, а зберігач
приймає на відповідальне збереження лісопродукцію на суму 15 198
грн.
ТОВ “Будексім” звернулося до суду з позовом до Державного
підприємства “Житомирське лісове господарство” про повернення 30
773 м3 пиловика дубового ІІІС на загальну суму 12 926,96 грн.,
обґрунтовуючи свою заяву тим, що лісопродукція, яка надана
відповідачем 28.05.2001 р. не вивозилася з території
відповідача, а передана на зберігання відповідно до договору
зберігання від 28.05.2001 р., який укладений між сторонами.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується
зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем),
і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо
прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією
або іншим документом, підписаним зберігачем (ст. 937 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого
висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю
“Будексім” в порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
надано належних доказів про передачу лісопродукції відповідачу,
зокрема, акту приймання-передачі лісопродукції на зберігання,
квитанції чи інший документів, які підтверджують факт прийняття
відповідачем лісопродукції на зберігання.
Крім того, суди попередніх інстанцій підставно зазначили, що
договір на зберігання від 28.05.2001, який укладений між
сторонами, не свідчить про передачу лісопродукції, а саме
пиловика дубового ІІІс, на зберігання, оскільки в договорі не
вказано виду та кількості лісопродукції, яка мала бути передана
на зберігання відповідачу.
Твердження скаржника про те, що належним доказом передачі на
зберігання відповідачу лісопродукції за договором зберігання від
28.05.2001 р. є накладна від 28.05.2001 р. та довіреність серії
ЯГФ № 999387 від 28.05.2001 р. перевірено судами попередніх
інстанцій та відхилено як необґрунтоване, а тому додаткова
оцінка зазначених доказів не відноситься до юрисдикції
касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази та додатково перевіряти докази.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
10.10.2006 р. у справі № 5/1635 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Суддя: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська