ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 р.
№ 2-8/1788.1-2006(2-8/12722.1-2005,2-20/9213-2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Карабаня В.Я.
суддів :
Ковтонюк Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ТОВ "Будівельник"
не з'явився
Білоцерківського БТI
Діонісьєв I.М., Шашко С.А.
Орендного підприємства "6-й КАРЗ"
Чиханцов М.А.
Київського обласного комунального автотранспортного
підприємства "Київоблкомунтранс АТП 13254"
не з'явився
Державне підприємство "Київпассервіс"
Рачук О.О.
Генеральної прокуратури України
не з'явився
Прокуратури Автономної Республіки Крим
не з'явився
розглянувши касаційну скаргу
Державного підприємства "Київпассервіс"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
06.09.2006
у справі
№ 2-8/1788.1-2006 (2-8/12722.1-2005)
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
1) ТОВ "Будівельник";
2) Білоцерківського БТI;
3) Орендного підприємства "6-й КАРЗ"
до
Київського обласного комунального автотранспортного
підприємства "Київоблкомунтранс АТП 13254"
третя особа
Державне підприємство "Київпассервіс"
за участю
1) Генеральної прокуратури України;
2) Прокуратури Автономної Республіки Крим
про
виділ частки майна
Постанова приймається 07.02.2007, у зв'язку з тим, що
05.02.2007 у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим
(суддя Чумаченко С.А.) від 19.05.2006 позов задоволено. Визнано
право спільної часткової власності за ТОВ "Будівельник",
Білоцерківським МБТI, ОП "6-й Київський авторемонтний завод" на
базу відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою: АР Крим,
Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська 49-А у наступних
частках: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" -
26,34% від загального майна бази відпочинку "Росинка", будинку №№
2, 3, 4, 5; Білоцерківське МБТI - 4,94 % від загального майна бази
відпочинку "Росинка", будинки №№ 1 (4 місця), 16 (8 місця); ОП
"6-й Київський авторемонтний завод" - 44,03 % від загального майна
бази відпочинку "Росинка", будинки №№ 9, 10, 11, 14, 15, 16 (6
місця), 17, 18.
ДП "Київпассервіс" усунути перешкоди в користуванні ТОВ
"Будівельник", Білоцерківським МБТI, ОП "6-й Київський
авторемонтний завод" базою відпочинку "Росинка", що знаходиться за
адресою: АР Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська
49-А наступним шляхом: ДП "Київпассервіс" звільнити та не чинити
перешкод в користуванні позивачами будинками №№ 1, 2, 3, 4, 5, 9,
10, 11, 14, 15, 16, 17, 18 що знаходяться на території бази
відпочинку "Росинка"; ДП "Київпассервіс" не чинити перешкод в
користуванні позивачами об'єктами загального користування,
адміністративними та господарським будівлями, комунікаціями
(сервітутні права), що знаходяться на території бази відпочинку
"Росинка".
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді:
Гонтарь В.I., Борисова Ю.В., Горошко Н.П.) переглянув в
апеляційному порядку вказане рішення і постановою від 06.09.2006
залишив його без змін.
Державне підприємство "Київпассервіс", не погоджуючись з
постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів,
подало касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти
нове рішення, яким в позові відмовити.
За твердженням скаржника, судом першої та апеляційної
інстанцій не правильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що і призвело до прийняття помилкових
рішень.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суду України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник",
Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації та Орендне
підприємство "6-й Київський авторемонтний завод" заявили позов до
Київського обласного комунального автотранспортного підприємства
АТП 13254 про виділення частки майна на праві власності.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі послались на те, що
10.01.1990 вони уклали з відповідачем договір про дольову участь в
будівництві та експлуатації бази відпочинку "Росинка" на землях,
площею 2, 25 га колгоспу ім. Нахімова в с. Заводське, Ленінського
району, Автономної Республіки Крим і згідно договору про спільну
діяльність від 23.03.1995, укладеного між тими ж сторонами,
зобов'язувались спільно утримувати та використовувати згадану
базу, але відповідач, порушуючи умови вказаних договорів, здійснив
передачу майна бази відпочинку зі свого балансу на баланс
Київського обласного автотранспортного управління,
правонаступником якого є Державне підприємство "Київпассервіс".
В ході судового розгляду справи, позивач, заявою від
28.03.2006 (т. 2, а.с. 127) та від 17.04.2006 (т. 2, а.с. 134)
уточнив свої вимоги і виклав їх в наступній редакції:
1. Визнати право спільної часткової власності за позивачами
на базу відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою Автономна
Республіка Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул. Приморська,
49-А у слідуючи частках:
- Позивач 1 - 26,34% від загального майна бази відпочинку
"Росинка", будинки №№ 2, 3, 4, 5;
- Позивач 2 - 4, 94 % від загального майна бази відпочинку
"Росинка", будинки №№ 1(4 місця), 16 (8 місць);
- Позивач 3 - 44, 03 % від загального майна бази відпочинку
"Росинка", будинки №№ 9,10,11,14,15,16 (6 місць), 17,18.
2. ДП "Київпассервіс" усунути перешкоди в користуванні
позивачами базою відпочинку "Росинка", що знаходиться за адресою
Автономна Республіка Крим, Ленінський район, с. Заводське, вул.
Приморська, 49-А у наступний спосіб:
- ДП "Київпассервіс" звільнити та не чинити перешкод у
користуванні позивачами будинками №№ 1; 2; 3; 4; 5; 9; 10; 11; 14;
15; 16; 17; 18 що знаходяться на території бази відпочинку
"Росинка";
- ДП "Київпассервіс" не чинити перешкод у користуванні
позивачами об'єктами загального користування, адміністративними та
господарськими будівлями, комунікаціями (сервітутні права), що
знаходяться на території бази відпочинку "Росинка".
Приймаючи рішення у справі, місцевий та апеляційний
господарські суди, виходили з того, що Білоцерківський міський
суд, рішенням від 11.01.2002 у справі № 2-3087-2002, встановив
факт укладення між Білоцерківським АТП № 13254 та 13261 і
Кооперативом "Будівельник" договору про часткову участь в
будівництві та експлуатації бази відпочинку "Росинка" від
10.01.1990 і, у зв'язку з цим визнав незаконним та скасував
рішення загальних зборів працівників АТП 13254 оформлене
протоколом № 8 від 09.01.01 про згоду на передачу бази відпочинку
"Будівельник" з балансу АТП 13254 на баланс Київського обласного
автотранспортного управління, а також вирішено визнати незаконним
та скасувати наказ директора АТП 13254 за №132 від 25.10.00 про
реорганізацію дочірнього підприємства "Росинка" АТП 13254, наказ
№9/1 від 01.02.2001 "Про передачу бази відпочинку "Росинка" з
балансу АТП 13254 на баланс Київського обласного управління
автотранспорту" та акту прийому - передачі бази відпочинку
"Росинка" Білоцерківським АТП 13254 Київському обласному
автотранспортному управлінню від 01.01.01.
Посилаючись на рішення Білоцерківського міського суду у
справі № 2-3087-2002 від 11.01.02 та ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли
висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Однак з такими висновками погодитись не можна.
Як зазначає скаржник, місцевий та апеляційний господарські
суди не дослідили доводи позивача щодо форми власності на спірне
майно та відсутності згоди відповідного уповноваженого органу на
передачу цього майна ДП "Росинка" та першому і другому позивачам і
відповідачу.
Це посилання підтверджується наявними в матеріалах справи
доказами, зокрема листом Контрольно-ревізійного управління в
Київській області від 30.06.00 за № 08-13/706 (т. 1, а.с. 72),
поясненнями Київського автотранспортного управління (т. 1, а.с.
65), в яких міститься твердження про те, що спірний об'єкт
збудовано ще в 1989-1990 роках за рахунок державних коштів.
За таких обставин до участі у справі слід залучити Фонд
державного майна України.
Крім того, із листа Білоцерківського МБТI від 01.09.2004 за №
1/01 вбачається, що спірний об'єкт зареєстрований в Бюро технічної
інвентаризації м. Керчі (т. 1, а.с. 54).
Для дослідження обгрунтування Державного підприємства
"Київпассервіс" щодо форми власності спірного об'єкту, до участі у
справі слід залучити і це БТI.
Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій дано
юридичну оцінку лише доказам наданим позивачами, скаржник
обгрунтовано посилається на порушення при прийнятті судових рішень
вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Щодо рішення Білоцерківського міського суду у справі №
2-3087-2002 від 11.01.02, на яке зроблено посилання в рішенні
місцевого та постанові апеляційного господарських судів, то в
цьому рішенні не йдеться про джерела фінансування будівництва
спірного об'єкту.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення
не повно відображають обставини, які мають значення для справи, а
висновки про встановлені обставини і відповідні правові наслідки
не є вичерпними, тому рішення місцевого та постанова апеляційного
господарських судів підлягають скасуванню, а справа передачі на
новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду справи суду необхідно
прийняти до уваги зазначені вище зауваження, належним чином
встановити фактичні обставини справи, дати їм правову оцінку та, в
залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення,
виклавши його згідно до вимог діючого процесуального
законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Київпассервіс"
задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 06.09.2006 та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 19.05.2006 у справі № 2-8/1788.1-2006
(2-8/12722.1-2005) скасувати, а справу передати до господарського
суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд в іншому складі
суддів.
Головуючий суддя В.Карабань
Судді Л.Ковтонюк
В.Чабан