ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.02.2007 Справа N 2-26/10078-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні ДП “Харківський науково-дослідний
касаційну скаргу інститут технології машинобудування”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.09.2006
у справі № 2-26/10078-2006 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Кримського ЗАТ по туризму та
екскурсіях “Кримтур”
До ДП “Харківський науково-дослідний
інститут технології машинобудування”
треті особи 1) Виконавчий комітет Алуштинської
міської ради
2) Регіональне відділення Фонду
Державного майна України по
Харківській області
Про визнання права власності,
за участю представників сторін від:
позивача: Харчук О.Б. –за довіреністю від 09.01.2007р.
відповідача: Приходько І.Ф. –за довіреністю від 01.02.2007р.,
Косенко В.В. –за довіреністю від 01.02.2007р.
третіх осіб: 1) не з’явились
2) не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.07.2006р. (суддя О.Л.Проніна), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.09.2006р. (судді Антонова І.В. –головуючий, Латинін О.А.,
Прокопанич Г.К.), позов задоволено; визнано право власності за
Кримським ЗАТ по туризму та екскурсіях “Кримтур” на 66-містний
корпус філії ЗАТ “Кримтур” ТОК “Восход”, який складається із
двох частин на 30 та на 36 міст, розташований у м. Алушта по
вул.Жовтнева, 11; стягнуто з відповідача на користь позивача
2895,62грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у
справі судові рішення та постанову і постановити нове про
відмову у позові, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що
мають значення для справи, неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування місцевим
та апеляційним господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
згідно архівного виписування з протоколу засідання Алуштинського
міськвиконкому від 18.10.1963 організації туристична база
„Восход” дозволено будівництво спального корпусу на 203 місця на
відведеній їй території.
Відповідно до архівного виписування із протоколу засідання
Алуштинського міськвиконкому № 9 від 13.05.1970 затверджений акт
державного приймання спального корпусу на 216 місць по вул.
Жовтневій, 11 від 08.05.1970 від забудовника - туристичної бази
„Восход” в місті Алушта, а також затверджений акт державного
приймання їдальні на 200 місць по вул.Жовтневій від 08.05.1970
від забудовника - туристичної бази „Восход”.
Пунктом 3 протоколу вказані об'єкти дозволено ввести до
експлуатації. Розпорядженням виконавчого комітету Кримської
обласної ради народних депутатів від 22.11.1985р. № 592-р „Про
виконання проектно-пошукових робіт” Кримській обласній раді по
туризму та екскурсіях був наданий дозвіл на розширення
туристичного готелю „Восход” до 500 місць.
На виконання зазначеного розпорядження, 05.12.1985 між Кримською
обласною радою по туризму та екскурсіях (правонаступником якого
є Кримське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях
„Кримтур”) та підприємством а/с В-8266 (правонаступником якого є
Державне підприємство “Харківський науково-дослідний інститут
технології машинобудування”) був укладений договір на дольову
участь в реконструкції та розширенні туристичного готелю
DВосход” до 500 місць у м. Алушта.
Відповідно до вказаного договору, підприємство а/с В-8266 за
рахунок оборотних лімітів капітальних вкладів та підрядних робіт
повинно було здійснювати реконструкцію та розширення об'єктів
туристичного готелю.
Відповідно пункту 7 договору підприємство а/с В-8266 після
закінчення робіт за кожним з об'єктів та введення їх в
експлуатацію безоплатно з балансу на баланс повинне було
передавати об'єкти Кримській обласній раді по туризму та
екскурсіях.
На підставі акту передачі майна від 10.01.1992 Сімферопольським
міжрайонним бюро технічної інвентаризації та реєстрації
Кримському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях
„Кримтур” було видане реєстраційне посвідчення із записом у
реєстровій книзі № 2/1-Пр 256 арк. 10 на домоволодіння у
м. Алушта по вул. Жовтневій, 11.
Згідно з Державним актом на право постійного користування землею
I-КМ № 001328 Акціонерному товариству „Кримтур” була надана у
постійне користування земельна ділянка площею 1,5934га під
розташування туристичного готелю „Восход” у відповідності до
рішення Алуштинського міського виконавчого комітету Ради
народних депутатів від 26.09.1997 № 691.
15.10.1999 на підставі рішення виконавчого комітету Алуштинської
міської ради № 914 Кримському акціонерному товариству по туризму
та екскурсіях „Кримтур” Алуштинською міською радою було видане
свідоцтво від 26.10.1999 про право власності на туристичний
готель „Восход”, м. Алушта, вул. Жовтнева, 11.
Задовольняючи позов у справі, суд першої інстанції виходив з
положення ст. 344 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка передбачає набуття
права власності за набувальною давністю особою, яка добросовісно
заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно
володіти нерухомим майном протягом десяти років.
При цьому суд виходив з того, що одним із критеріїв визначення
законності володіння майном є джерела фінансування. Зважаючи на
те, що позивач протягом тривалого часу користується та володіє
спірним майном, суд дійшов висновку, що поточне фінансування
спірного об’єкту нерухомості здійснювалось за рахунок позивача.
Разом з тим, з рішення у справі не вбачається, на підставі яких
доказів суд першої інстанції дійшов вказаних висновків щодо
поточного фінансування спірного об’єкту саме за рахунок
позивача, так і не визначено та не підтверджено документально
джерела фінансування самого будівництва спірного об’єкта.
Також досліджуючи обставини правомірності володіння позивачем
спірним майном, як підставу для виникнення у нього права
власності, суд першої інстанції не надав належної правової
оцінки наявному в матеріалах справи договору на дольову участь в
реконструкції та розширенні туристичного готелю „Восход” до 500
місць у м. Алушта, не встановив предмет цього договору та
правовідносини, які виникли внаслідок його укладання між
сторонами.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо
виникнення у позивача права власності на спірне майно за
набувальною давністю не можна визнати таким, що ґрунтується на
встановленні усіх обставин, які мають суттєве значення для
вирішення спору, зокрема щодо обставин фактичного користування
спірним майном у відповідний період, моменту виникнення та
правових підстав такого користування.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення, не усунув
допущену місцевим судом неповноту з'ясування всіх фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору.
Також суди попередніх інстанцій не дослідили обставини власності
на спірне майно до 1999 року.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, приписами ст. 392 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої власник майна може пред’явити
позов про визнання його права власності, якщо це право
оспорюється або не визнається іншою особою. Підставою такого
позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та
ст. 16 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, яка визначає
визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням
передбачених Цивільним кодексом ( 435-15 ) (435-15)
заходів захисту.
Відповідно до ст. 386 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
власник, який має
підстави передбачати можливість порушення свого права власності
іншою особою може звернутися до суду з вимогою про заборону
вчинення нею дій, які можуть порушити його право або з вимогою
про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.
Вирішивши юридичну долю майна шляхом визнання права власності на
нього, суди попередніх інстанцій неповно з’ясували обставини
справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін і не зазначили,
які дії відповідача свідчать про те, що він оспорює чи не визнає
право власності позивача на спірне майно та яка необхідність
визнавати за позивачем право власності на нього.
За вказаних обставин юридична оцінка щодо наявності правових
підстав для задоволення позовних вимог зроблена судом без
всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх фактичних
обставин справи, що мають значення для правильного вирішення
спору.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції
підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3
ч. 1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.09.2006р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 24.07.2006р. у справі № 2-26/10078-2006
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький