ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 36/624
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Комунального підприємства “Транс-Проект”
на постанову від 27.06.06 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 36/624 господарського суду м. Києва
за позовом Київської міської ради
до Комунального підприємства “Транс-Проект”
Про звільнення земельної ділянки
за участю представників
позивача: Долгополов В.Ю., довір. справі
відповідача: Попов В.В. директор
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.03.2006 задоволені
позовні вимоги про звільнення відповідачем самовільно зайнятої
ним земельної ділянки площею 4619,96 кв. м. , яка розташована по
пр. Правди, 5 в Подільському районі м. Києва та проведення її в
придатний для використання стан з тих підстав, що відповідач не
набув у встановленому порядку права власності або права
користування спірною земельною ділянкою (суддя Т. Трофименко).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
27.06.2006 рішення місцевого суду залишено без змін з тих же
підстав (колегія суддів: О. Моторний, В. Кошіль, О. Вербицька).
В поданій касаційній скарзі КП “Транс Проект” просить скасувати
прийняті у справі судові акти і передати справу на новий
розгляд. Скарга мотивована тим, що висновки судів не
відповідають матеріалам справи, обставини справи всупереч
вимогам ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ретельно не досліджені, доводи відповідача
не оцінені судом і не спростовані. Судами неправильно
застосовані норми матеріального права. Правовідносини щодо
використання спірної земельної ділянки виникли на початку 90-х
років, тобто в той час, коли діяв Земельний Кодекс України у
редакції від 18.12.1990р. ( 561-12 ) (561-12)
, яким передбачався інший
порядок надання земельних ділянок в користуванні. Суди
безпідставно застосували вимоги нового Земельного Кодексу
( 2768-14 ) (2768-14)
. Суд не прийняв до уваги те, що спірна земельна
ділянка на підставі відповідних договорів надана у використання
багатьом фізичним особам під гаражі, які безпосередньо приймали
участь в облаштуванні території стоянки, зокрема зроблені
асфальтне покриття, освітлення, огорожа, пропускна система, по
периметру побудовані бокси гаражів. Прийняті судові рішення
порушують права фізичних осіб, які не були залучені до участі у
справі.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
15.09.2004 року Головним управлінням земельних ресурсів
Київської міської державної адміністрації при проведенні
перевірки дотримання вимог земельного законодавства встановлено,
що Комунальне підприємство “Транс-Проект” користується земельною
ділянкою площею 4619,96 кв. м. (автостоянка) за адресою: пр.
Правди, 5 без документів, що посвідчують право отримання
земельної ділянки у власність або надання її у користування.
Відповідно рішенню виконкому Київської міської ради народних
депутатів від 21.03.1992 № 282 місце розташування тимчасової
автостоянки було погоджено Подільській районній Раді народних
депутатів, а не відповідачу по справі.
Обладнання автостоянок було виконане Госпрозрахунковим
підрозділом “Транс-Проект” і відповідно до розпорядження голови
Подільської райдержадміністрації № 559 від 13.08.1996 прийняте
на баланс.
25.07.2005 за № Д-1282 Київським міським головою була надана
згода відповідачу на розроблення проекту відведення земельної
ділянки з умовою представлення проекту впродовж 4 місяців від
дня підписання згоди (арк. 77).
Рішенням Київської міської ради ХІІ сесії ІV скликання від
02.03.2006 № 115/3206 ( ra0115023-06 ) (ra0115023-06)
спірна земельна ділянка в
числі наданих 0,52 га була передана Комунальному підприємству
“Київське інвестиційне агентство” в короткострокову оренду
строком на 5 років для будівництва житлового будинку з об’єктами
соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.
Зважаючи на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій
обгрунтовано застосували до спірних правовідносин Земельний
Кодекс 2002 р ( 2768-14 ) (2768-14)
. Самовільним зайняттям землі є
заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і
відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних
ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання
документа, що посвідчує право на землю.
Порядок надання земельних ділянок в редакції Земельного Кодексу
1992 р ( 561-12 ) (561-12)
. регламентувався ст. ст. 17-26. В ст. 22 ЗК
України ( 561-12 ) (561-12)
було зазначено, що приступати до використання
земельної ділянки, в тому числі і на умовах оренди, до
встановлення меж цієї ділянки в натурі і одержання документа, що
посвідчує право власності або право користування землею,
забороняється. З введенням в дію нового Земельного Кодексу
України з 01.01.2002 ( 2768-14 ) (2768-14)
в пункті 3 його розділу Х
“Перехідні положення” зазначено, що “клопотання і заяви щодо
відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в
дію цього кодексу, ( 2768-14 ) (2768-14)
реалізуються органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх
компетенції у порядку та з додержанням вимог цього Кодексу”
( 2768-14 ) (2768-14)
.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги обставини,
встановлені попередніми судовими інстанціями, касаційна
інстанція вважає, що суди дійшли обгрунтованого висновку, що
відповідач користується спірною земельною ділянкою без належних
документів, тобто самовільно, і повинен згідно вимог ст. 212 ЗК
України ( 2768-14 ) (2768-14)
повернути її власнику землі.
Доводи скаржника про те, що судові рішення зачіпають інтереси
багатьох фізичних осіб, за кошти яких здійснювалось обладнання
автостоянки, касаційна інстанція до уваги не приймає. Відповідно
до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційну скаргу мають подати також особи, яких не
було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи
постанову, що стосується їх прав і обов’язків. Але фізичні особи
касаційні скарги на прийняті судові акти не подавали.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
справа розглянута судами з дотриманням вимог процесуального
права і правильним застосуванням норм матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини. Підстави для скасування
постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу КП “Транс-Проект” відхилити.
Постанову від 27.06.2006 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 36/624 господарського суду м. Києва залишити без
змін.
Головуючий суддя В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун