ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 33/292-25/268
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Муравйов О.В.
судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу АКБ “Мрія”
на постанову від 18.09.2006 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 33/292-25/268 господарського суду м. Києва
за позовом АКБ “Мрія” в особі Житомирської філії
До 1. Державної податкової адміністрації України
2. Державного казначейства України
третя особа ТОВ “Продсервіс”
за участю Генеральної прокуратури України
про стягнення 4 333 640 грн.
За участю представників сторін:
позивач –Романюк М.Ф. дов. від 14.08.2006 р., Оберемко Р.А.
дов. від 07.09.2006 р.
відповідач –1- не з з’явились,
відповідач –2- не з з’явились,
третя особа - не з з’явились,
прокуратура –Баклан Н.О. посвідчення № 7
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2005 року
(судді: Хрипун О.О. –головуючий, Євсіков О.О., Митрохіна А.В.)
по справі № 33/292 господарського суду міста Києва у позові
відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.03.2006 року (судді: Капацин Н.В. –головуючий, Данилова Т.Б.,
Малетич М.М.) по справі № 33/292 господарського суду міста
Києва, задоволено апеляційну скаргу Акціонерного комерційного
банку “Мрія”. Скасовано рішення господарського суду міста Києва
від 12.12.2005 року. Задоволено позов Акціонерного комерційного
банку “Мрія”. Стягнуто з Державної податкової адміністрації
України на користь Акціонерного комерційного банку “Мрія” 4 333
640, 00 грн. основного боргу, 38 250, 00 грн. державного мита та
118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2006 р.
по справі № 33/292 рішення господарського суду міста Києва від
12.12.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 06.03.2006 року по справі № 33/292
господарського суду міста Києва скасовано. Справу передано на
новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.07.2006 р. (судді:
Морозов С.М., Копитова О.С., Ковтун С.А.) позов задоволено
повністю. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України (на
яких обліковуються кошти Державної податкової адміністрації
України) через Державне казначейство України на користь
Акціонерного комерційного банку “Мрія” 4 333 640 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2006 р. (судді: Вербицька О.В., Коваленко В.М., Дзюбко
П. О.) рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2006 року
скасовано повністю. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні
позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18.09.2006, АКБ “Мрія” звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить її скасувати та залишити без змін рішення господарського
суду м. Києва від 25.07.2006 р., мотивуючи скаргу порушенням і
неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права.
У зв’язку з виходом судді Фролової Г.М. з лікарняного, Справа
N 33/292-25/268 розглядається колегією суддів у постійному
складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13
Заступника Голови Вищого господарського суду України
Осетинського А. Й., у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді
Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
відповідно договору № 76ВД від 16.09.2003 р. Акціонерний
комерційний банк “Мрія” надав кредит Товариству з обмеженою
відповідальністю “Продсервіс” на суму 1 650 000 дол. США з
оплатою 17% річних та терміном повернення до 14.11.2003 р. На
забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним
договором АКБ “Мрія” уклав з Компанією “ТорІnvest LLC” договір
застави від 27.04.2004р., за умовами якого Компанія передала у
заставу банку цукор пісок в кількості 3 750, 074 тон, який
знаходився на відповідальному зберігання у Андрушівського
цукрового заводу.
10.02.2005 р. сторонами було укладено договір про внесення змін
до договору застави від 27.04.2004 р., згідно п. 5 якого,
Компанією “ТорІnvest LLC” (заставодавець) свідчить, що на день
підписання цього договору він має право розпоряджатися предметом
застави, предмет застави нікому не відчужено; предмет застави є
його власністю і не існує інших співвласників; предмет застави
не знаходиться в заставі (в т. ч. податковій), в оренді/лізингу,
в управлінні у інших осіб, в користуванні та на нього не
накладено арешт; предмет застави не обтяжено та не існує осіб,
які мають права на предмет застави.
26.02.2005 р. нотаріусом було вчинено виконавчий напис, за яким
підлягав вилученню на користь Акціонерного банку “Мрія”
цукор-пісок в кількості 3 750, 074 тон, заставлений Компанією
“ТорІnvest LLC” на погашення заборгованості за кредитним
договором № 76ВД від 16.09.2003 р. на загальну суму 466 253, 24
дол. США. Постановою підрозділу примусового виконання відділу
державної виконавчої служби Житомирського обласного управління
юстиції від 10.03.2005 р. відкрито виконавче провадження про
примусове виконання виконавчого напису нотаріуса Коростенського
міського нотаріального округу від 26.02.2005 р. про передачу в
примусовому порядку Акціонерному банку “Мрія” для самостійної
реалізації цукру-піску в кількості 3 750, 074 тон.
Судами встановлено, що АКБ “Мрія” виконавчою службою передано
цукор-пісок в кількості 1 583, 20 тон.
Постановою державної виконавчої служби від 31.03.2005 р.
повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання у зв’язку
з відсутністю в іншій частині предмету застави.
09.06.2004 року Слідчим відділом податкової міліції ДПА
Житомирської області була порушена кримінальна справа за ст. 212
ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
по факту ухилення службовими особами
ТОВ “Продсервіс” від сплати податків. У ході досудового слідства
вилучено та 30.06.2004 року приєднано до кримінальної справи як
речовий доказ цукор, що знаходився в 17 вагонах, який надійшов
за контрактом № 2402 від 24.02.2004 року на адресу переробника
ТОВ “Продсервіс” для власника Компанії “ТорІnvest LLC”.
Постановою начальника Житомирської митниці від 03.08.2004 року
порушено кримінальну справу за фактом переміщення ТОВ
“Продсервіс” у березні та квітні 2004 року цукру-сирцю за
контрактом № 2402 від 24.02.2004 року, укладеним між Компанією
“ТорІnvest LLC” та ТОВ “Продсервіс”.
Постановою Слідчого управління податкової міліції ДПА України
від 12.10.2004 року цукор-пісок у вагонах визнано речовим
доказом у кримінальній справі.
Постановою від 22.10.2004 року цукор-пісок, який визнано речовим
доказом у кримінальній справі, як такий, що може швидко
зіпсуватись, з метою забезпечення завданих державі збитків, а
також уникнення втрати його споживчих властивостей передано на
реалізацію ТОВ “Реалкомсервіс”.
В липні 2005 року Акціонерний банк “Мрія” звернувся до Державної
податкової адміністрації України з позовом про стягнення збитків
на суму 4 333 640 грн., зазначивши в позовній заяві про те, що
Компанія ТорІnvest LLC не може передати Банку решту цукру в
кількості 2 166, 82 тон, оскільки цукор незаконно вилучено і
реалізовано слідчими податкової міліції Державної податкової
адміністрації України.
Рішення господарського суду м. Києва від 25.07.2006 р.
мотивовано тим, що постановою Шевченківського районного суду
м. Києва від 05.03.2005 року скасовано постанову начальника
Житомирської митниці від 03.08.2004 року про порушення
кримінальної справи за фактом переміщення ТОВ “Продсервіс” у
березні та квітні 2004 року цукру-сирцю за контрактами № 2402
від 24.02.2004 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 201
ч. 1 КК України, ( 2341-14 ) (2341-14)
постанову від 12.10.2004 року про
визнання цукру-піску речовим доказом та постанову від 22.10.2004
року в частині передачі цукру-піску на реалізацію, а згідно ч. 2
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вирок суду з кримінальної
справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для
господарського суду при вирішенні спору, то це підтверджує факт
заподіяння шкоди Акціонерному комерційному банку “Мрія” діями
Державної податкової адміністрації України.
Разом з цим слід зазначити, що відповідно до приписів
ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення
приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин
справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням
оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Прийняте у справі рішення вказаним вимогам не відповідає.
Так, місцевим господарським судом безпідставно не було взято до
уваги, що станом на 10.02.2005 р. - момент підписання та
нотаріального посвідчення договору про внесення змін до договору
застави від 27.04.2004 року, на виконання якого було здійснено
виконавчий напис нотаріусом Коростенського міського
нотаріального округу Івчуком С.С., предмет застави вибув із
розпорядження Компанії “ТорІnvest LLC”, оскільки вилучення цукру
відбулося 30.06.2004 р. та у жовтні 2004 р., постанову про
передачу цукру-піску на реалізацію прийнято 22.10.2004 року,
тобто ще до підписання вказаних змін до договору застави від
27.04.2004 р. Постанова начальника Житомирської митниці від
03.08.2004 року про порушення кримінальної справи, постанова від
12.10.2004 р. про визнання цукру-піску речовим доказом та
постанова від 22.10.2004 року в частині передачі цукру-піску на
реалізацію були чинними станом на 10.02.2005 р.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Змінами від 10.02.2005 р. до договору від 27.02.2004 р. було
передбачено, що заставодавець у разі відчуження предмету застави
зобов’язується замінити його товаром такого ж виду, на ту саму
або більшу вартість (п. 8.1.).
Відповідно до п. 8.5 договору, заставодавець взяв на себе
зобов'язання відшкодувати заставодержателю у повному обсязі
збитки, завдані знищенням, нестачею або пошкодженням предмету
застави та неналежним виконанням зобов’язань за цим договором.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за
завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також
шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи
бездіяльність), шкідливе (причинний зв’язок між протиправною
поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень (ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Тобто, за загальним
правилом, відповідно до ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, позивач
повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала
шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв’язок між ними.
Позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями Державної
податкової адміністрації України та завданими позивачу збитками.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд прийшов
до обґрунтованого висновку про відповідальність саме Компанії
“ТорІnvest LLC” перед позивачем, в тому числі і у відшкодуванні
у повному обсязі збитків завданих можливою нестачею предмета
застави.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на
доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням
чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним
господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим, підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Мрія” залишити
без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2006 року у справі № 33/292-25/268 залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.