ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 р.
№ 20-8/117
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
ОСОБА_1 -(дор. НОМЕР_1 від 09.01.07)
розглянув касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 09
листопада 2006 року
у справі
№ 20-8/117 господарського суду м. Севастополя
за позовом
ТОВ "Агрокол"
до
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
про
стягнення заборгованості
зустрічним позовом
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
до
ТОВ "Агрокол"
про
припинення договору оренди
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 05.10.2006
(суддя М.Ткаченко) позов про стягнення заборгованості за договором
оренди задоволено, зустрічні вимоги задоволено частково.
Судове рішення мотивовано тими обставинами, що відповідач за
первісним позовом порушив умови договору від 30.05.2001 НОМЕР_2,
припинивши сплачувати орендну плату, чим припустився порушення ст.
525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
відповідно до якої одностороння відмова
від зобов'язання чи зміна його умов не допускається; судом
встановлено, що оскільки договір оренди від 30.05.2001 НОМЕР_2
пов'язаний з договором від 07.07.98, який визнано недійсним, тому
він підлягає розірванню в судовому порядку, а зобов'язання за
таким припиняються з моменту набрання судовим рішенням законної
сили.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.11.2006 (судді: В.Гонтар, В.Сотула, Г.Прокопанич) рішення
господарського суду першої інстанції в частині задоволення
зустрічного позову скасовано. В позові в цій частині відмовлено, в
решті частині рішення залишено без змін.
Апеляційна постанова в частині скасування судового рішення
вмотивована порушенням господарським судом першої інстанції норм
процесуального права, оскільки, розриваючи договір, суд вийшов за
межі заявлених позовних вимог.
Позивач просить в касаційній скарзі постановлені у справі
рішення та апеляційну постанову скасувати з підстав порушення норм
процесуального права та неправильного застосування норм
матеріального права.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та
вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що між сторонами було
укладено договір оренди НОМЕР_2 від 30.05.2001, відповідно до
якого відповідач за первісним позовом орендував у позивача за
первісним позовом майно - торгове місце (а.с. 7-8).
Строк дії договору сторонами продовжено до грудня 2007.
Відповідно до п. 1.2 договору майно вважається переданим з
моменту підписання акту прийому-передачі.
Відповідний акт прийому передачі сторонами підписано
30.05.2001 (а.с. 9).
Відповідно до п. 2.2.4 договору відповідач зобов'язався
своєчасно вносити орендну плату. Розмір орендної плати
передбачено п. 3.1 договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір є
обов'язковим для виконання сторонами.
Судами встановлено, що відповідач за первісним позовом
зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав,
тому висновок про задоволення позовних вимог про стягнення
заборгованості з орендних платежів обгрунтований.
Щодо зустрічних позовних вимог про припинення договору слід
зазначити наступне.
Випадки припинення договору оренди передбачені ст. 291 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
За змістом частини третьої ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
на
вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково
розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України
( 435-15 ) (435-15)
для розірвання договору найму, в порядку, встановленому
статтею 188 цього Кодексу.
Чинне законодавство не передбачає припинення договору оренди
з підстав порушення однією із сторін його умов.
За таких обставин договір оренди може бути розірвано у
встановленому законом порядку на вимогу однієї із сторін з
підстав, передбачених законом.
Апеляційною інстанцією встановлено, що позивачем за
зустрічним позовом заявлено вимогу про припинення договору на
підставі ст.ст. 16, 538 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Розриваючи договір господарський суд першої інстанції позовні
вимоги не уточнив, неправомірно вийшов за межі позовних вимог без
огляду на правові підстави їх заявлення, необхідність виходу за
межі позовних вимог з огляду на захист прав і законних інтересів
сторін, як цього вимагала ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
обгрунтував, що є порушенням принципу диспозитивності процесу,
закріпленому ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Враховуючи викладене висновки апеляційної інстанції про
скасування рішення господарського суду першої інстанції в частині
зустрічного позову правомірні.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.11.2006 у справі № 20-8/117 господарського суду м.
Севастополя залишити без зміни, а касаційну скаргу без
задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун