ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 р.
№ 11/228/6 (9/300-7/208/7)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В.-головуючий
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
за участю представників:
позивача
Городнянський В.В. -директор
відповідача
Асоско В.М. -дов. №04-17/1853 від 18.09.2006 року
прокуратури
Баклан Н.Ю. -посв. №7 від 05.01.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
Заступника прокурора Чернігівської області
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006
року
по справі
№ 11/228/6 (9/300-7/208/7) Господарського суду Чернігівської
області
за позовом
Приватного підприємства "Жорж"
До
Щорської районної державної адміністрації Чернігівської
області
Про
Стягнення 50000 грн. шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою від 10.01.2007 року колегії суддів Вищого
господарського суду України касаційне подання Заступника прокурора
Чернігівської області було прийняте до провадження новоутвореною
колегією суддів у наступному тимчасовому складі:
головуючий -Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П.,
а розгляд справи був призначений на 06.02.2007 року.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з лікарняного,
справа № 11/228/6 (9/300-7/208/7) розглядається колегією суддів у
постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року №
02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України, у
складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г.,
Фролова Г. М.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін та прокурора в судовому засіданні 06.02.2007
року було оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого
господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського
суду Чернігівської області від 10.05.2006 року по справі №
11/228/6 (9/300-7/208/7) (суддя Бобров Ю.М.) в задоволенні
позовних вимог позивачу відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.09.2006 року по справі № 11/228/6 (9/300-7/208/7) (головуючий
суддя Вербицька О. В., судді Коваленко В. М., Зубець Л. П.)
апеляційна скарга Приватного підприємства "Жорж" задоволена
частково: рішення Господарського суду Чернігівської області від
10.05.2006 року по справі № 11/228/6 (9/300-7/208/7) за позовом
Приватного підприємства "Жорж" до Щорської районної державної
адміністрації Чернігівської області про стягнення заподіяної шкоди
в сумі 50 000,00 грн. скасовано повністю.
Постановою апеляційної інстанції прийнято нове рішення, яким
позов Приватного підприємства "Жорж" до Щорської районної
державної адміністрації Чернігівської області про стягнення
заподіяної шкоди в сумі 50000 грн. задоволений повністю: стягнуто
з Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області
на користь Приватного підприємства "Жорж" суму заподіяної шкоди в
розмірі 50 000,00 грн. До того ж, стягнуто з Щорської районної
державної адміністрації Чернігівської області на користь
Приватного підприємства "Жорж" 2 130,24 грн. за проведення судових
експертиз, 750,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції,
Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить
вказану постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення
місцевого господарського суду залишити без змін.
У відзиві на касаційне подання Приватне підприємство "Жорж"
заперечує проти вимог заявника, у зв'язку з чим просить постанову
апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційне
подання -без задоволення.
Відзив відповідача на час розгляду справи в касаційній
інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не перешкоджає перегляду судового рішення, що
оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення місцевого
господарського суду та постанови апеляційного господарського суду
касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі є
стягнення з Щорської районної державної адміністрації
Чернігівської області 50000 грн. заподіяної шкоди.
Як вірно встановлено апеляційним господарським судом,
розпорядженням голови Щорської районної державної адміністрації
Чернігівської області № 280 від 30.08.1999 р. було визнано
безхазяйними паровози № ЕА-2026, № П36-0032, № ЛВ 0062 та доручено
ГВМП ДПI у Подільському районі м. Києва прийняти заходи по
оберненню в прибуток держави коштів, виручених від реалізації
цього майна. Вилучене у позивача майно було реалізоване і кошти
від реалізації надійшли до бюджету.
Рішенням Арбітражного суду Чернігівської області від
10.05.2000 р. у справі № 9/118 вищезазначене розпорядження визнано
недійсним.
Постановою Арбітражного суду міста Києва від 22.06.2001 р. №
04-1/11-2-25-504 про перевірку рішення Арбітражного суду міста
Києва від 24.04.2001 р. у справі № 25/504 зобов'язано ДПI у
Подільському районі м. Києва повернути ПП "Жорж" 43 275,87 грн.
вартості реалізованого майна.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від
21.08.2003 р. було призначено товарознавчу експертизу; проведення
товарознавчої експертизи доручено Київському науково-дослідному
інституту судових експертиз (далі - КНIДСЕ). На вирішення експерта
поставлено наступні питання: 1) в якій сумі обчислюється вартість
паровозу ЛВ - 0062 з врахуванням його зносу, унікальності та
історичної цінності станом на 30.08.1999 рік?: Попереджено осіб,
які безпосередньо проводитимуть судову експертизу про
відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
а дачу за відомо неправдивого висновку
та за відмову дати висновок або відмову без поважних причин від
виконання покладених на них обов'язків.
Згідно висновку № 98Ц судово-товарознавчої експертизи у
справі № 7/208 від 30.01.2004 p., вартість паровозу серії ЛВ-0062
з шестивісним тендером типу 58, 1955 року випуску (рухомий
об'єкт), що належить ПП "Жорж" не підлягає грошовій оцінці як
пам'ятка чи як об'єкт культурної спадщини. Вартість порожнього
паровозу серії ЛВ-0062 з шестивісним тендером типу 58, за умови
його повної комплектації, за ціною лому металів, з урахуванням
корозії, станом на 30.08.1999 p., складає з врахуванням ПДВ 22
441,44 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
14.05.2004 р. за клопотанням позивача була призначена повторна
судово - товарознавча експертиза, проведення якої доручено КНIДСЕ
із залученням в раз необхідності, фахівців Музею Донецької
залізниці та Iнституту історії НАН України. На вирішення
експертизи поставлено питання: яка була вартість паровозу ЛВ-0062
станом на 30.08.1999 року з врахуванням його зносу, унікальності
та історичної цінності.
Згідно висновку повторної судово-товарознавчої експертизи від
20.10.2004 р. № 5414/5415, паровоз ЛВ - 0062 є об'єктом культурної
спадщини України і відноситься до групи пам'яток історії та
культури в галузі науки та виробництва. Ринкова вартість паровоза
ЛВ-0062 як об'єкту культурної спадщини може складати від 35 000
дол. США, тобто станом на 30.08.1999 року (курс НБУ 1 дол.. США =
4,3787 грн.) від 153 254,50 грн. Визначити рівень зносу паровозу
ЛВ-0062 станом на 30.08.1999 року не виявляється можливим у
зв'язку із відсутністю об'єкта дослідження та недостатністю і
протиріччям відповідних документів у матеріалах справи.
В ході проведення повторної судово-товарознавчої експертизи
були використанні матеріали справи № 7/208/7; Закон України "Про
судову експертизу" ( 4038-12 ) (4038-12)
; Закон України "Про оцінку майна,
майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
( 2658-14 ) (2658-14)
; Закон УРСР "Про охорону і використання пам'яток
історії та культури"; лист Iнституту історії України НАН від
09.09.2004 року № 123/824; лист Державної служби охорони
культурної спадщини від 06.09.2004 року № 22-1426/35; лист
Донецької залізниці від 10.08.2004 року № 11-04; додаткові
матеріали позивача на 25 аркушах.
Твердження суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному
рішенні від 10.05.2006 року, відносно того, що висновки експертизи
зроблені без безпосереднього дослідження об'єкту експертизи,
оскільки на час проведення дослідження об'єкт було утилізовано,
спростовується, з чим погоджується касаційна інстанція, п. 16
Iнструкції про призначення та проведення судових експертиз,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998
року № 53/5, яким передбачено, що у випадках, коли об'єкт
дослідження не може бути представлений експертові, експертиза
проводиться за фотознімками, описами та іншими матеріалами, що й
були надані експертові та містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на
виконання вказівок касаційної інстанції, що містяться у постанові
Вищого господарського суду України від 26.07.2005 року,
Господарським судом Чернігівської області по справі №
11/228/6(9/300-7/208/7) неодноразово, ухвалами від 14.09.2005 р.
та від 13.03.2006 p., призначалася комплексна судово-товарознавча
експертиза, проведення якої доручалося Київському
науково-дослідному інституту судових експертиз.
Однак, КНДIСЕ листами від 26.12.2005 р. № 6830 та від
27.03.2006 р. № 08/5Б/2302/Л, ухвали суду про призначення
експертизи залишив без виконання. Як зазначається у вказаних
листах КНIДСЕ, після вивчення наданих матеріалів встановлено, що
комплексна судово-товарознавча експертиза по даній справі вже була
проведена експертами КНIДСЕ у складі трьох осіб і знаходиться у
матеріалах справи (висновок № 5415/5415 від 20.10.2004 p., справа,
том 3, стор. 3-7), а відтак, враховуючи цей факт, а також те, що в
КНIДСЕ відсутні інші фахівці в даній галузі, крім тих, які
підписали висновок № 5414/5415 від 20.10.2004 р, ухвали
залишаються без виконання, а матеріали справи повертаються до
суду.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з апеляційною інстанцією в тому, що зазначена
експертиза проведена компетентними органами із залученням фахівців
у відповідній галузі, а тому висновки експертизи, проведеної
відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду
від 14.05.2004 р. за клопотанням позивача, цілком вірно були
прийняті Київським апеляційним господарським судом до уваги.
З огляду на положення статті 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України погоджується з апеляційним
господарським судом в тому, що свідоцтво, видане Головною радою
Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, є
належним доказом на підтвердження факту віднесення паровоза
ЛВ-0062 до пам'яток історії.
Паровоз ЛВ-0062, згідно експертних висновків
Торгово-промислової палати України від 04.10.2001 року №
4258/08.2-8, відноситься до вантажних паровозів типу 1-5-1 серії
ЛВ виробництва Луганського паровозобудівного заводу випуску
1952-1956 років, рівень цін на які, відповідно до аналізу
кон'юнктури світового ринку, становить від 50 000 дол. США (без
урахування ПДВ) на ринку країн СНД до 100 000 дол. США на
світовому ринку за одиницю.
Як вірно встановлено апеляційною інстанцією, матеріали справи
містять експертний висновок оціночної вартості паровоза серії ЛВ
як пам'ятника історії вітчизняної залізнично-дорожньої техніки
Донецького обласного краєзнавчого музею, згідно якого паровоз
серії ЛВ є унікальним, сучасна оціночна вартість якого в робочому
стані складає не менше 280 000 грн. або 50 000 дол. США.
Той факт, що паровоз ЛВ № 0062 має наукову та історичну
цінність і є рухомим об'єктом національної культурної спадщини,
які обліковуються і охороняються відповідно до Закону України "Про
музеї і музейну справу" ( 249/95-ВР ) (249/95-ВР)
, затвердженого Верховною
Радою України 29.06.1995 року, підтверджується, з чим погоджується
касаційна інстанція, також відгуком кандидата історичних наук,
старшого наукового співробітника Iнституту історії України НАН
України Федорової Л.Д. від 22.05.2001 року.
Таким чином, судова колегія Вищого господарського суду
України вважає, що апеляційна інстанція дійшла цілком вірного
висновку, що паровоз ЛВ-0062 є об'єктом культурної спадщини
України, відноситься до групи пам'яток історії та культури в
галузі науки та виробництва і охороняється відповідно до Закону
України "Про охорону і використання пам'яток історії і культури"
( 3600-09 ) (3600-09)
від 13.07.1978 року № 3601-09.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про охорону і
використання пам'яток історії і культури" від 13.07.1978 року №
3601-09 ( 3600-09 ) (3600-09)
, підприємства, організації, установи і
громадяни, які завдали шкоди пам'ятці історії та культури або її
охоронній зоні, зобов'язані відновити в попередньому стані
пам'ятку або її охоронну зону, а при неможливості цього -
відшкодувати заподіяні збитки відповідно до законодавства Союзу
РСР і Української РСР. Відновлення пам'ятки або її охоронної зони
здійснюється з додержанням встановленого порядку реставрації
пам'яток історії та культури. Службові особи та інші працівники, з
вини яких підприємства, організації, установи мали витрати,
зв'язані з відшкодуванням збитків, зазначених у частині першій
цієї статті, несуть у встановленому порядку матеріальну
відповідальність.
Згідно ст. 57 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
якщо
в результаті видання акта органом державного управління або
місцевим органом державної влади, що не відповідає законові,
порушуються права власника та інших осіб щодо володіння/
користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт
визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої
порушено. Збитки, завдані громадянам, організаціям та іншим особам
у результаті видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в
обсязі, передбаченому пунктом 4 статті 48 цього Закону, за рахунок
коштів, які є в розпорядженні відповідного органу влади або
управління.
У відповідності до п. 4 ст. 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
у разі прийняття Україною законодавчого акта, який
припиняє права власності, держава відшкодовує власникові заподіяні
збитки. Збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до
реальної вартості майна на момент припинення права власності,
включаючи й неодержанні доходи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані
апеляційній інстанції належних та допустимих доказів на
спростування позовних вимог Приватного підприємства "Жорж".
Отже, виходячи з вартості паровозу ЛВ-0062, визначеної у
висновку повторної судово-товарознавчої експертизи, та суми,
одержаної від його реалізації (позивачу відшкодовано 17 856,00
грн.) позовні вимоги Приватного підприємства "Жорж" є, з чим
погоджується касаційна інстанція, обгрунтованими.
Натомість, при розгляді справи місцевим господарським судом,
а так само і судом апеляційної інстанції не застосовані норми
матеріального права, що, в свою чергу, призвело до порушення норм
процесуального права, з огляду на таке.
Так, постановляючи оскаржувану постанову Київський
апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що шкода в
розмірі 50000 грн. та інші витрати підлягають стягненню саме з
Щорської районної державної адміністрації.
Однак, статтею 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок
держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи
бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними
своїх повноважень.
Відповідно до ст. 442 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка була чинна на
момент вчинення незаконних дій відповідачем та на момент звернення
позивача з позовом до суду, шкода, заподіяна громадянинові
незаконними діями державних і громадських організацій, а також
службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі
адміністративного управління, відшкодовується на загальних
підставах (статті 440 і 441 цього Кодексу), якщо інше не
передбачено законом. За шкоду, заподіяну такими діями
організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому
законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні
адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
, місцеві державні адміністрації є
місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів
виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх
повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно ст. ст. 47, 49 вищезазначеного Закону ( 586-14 ) (586-14)
,
фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій
здійснюється за рахунок державного бюджету України. Матеріальна
шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних
адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень
відшкодовується за рахунок держави.
Отже, суд касаційної інстанції вважає, що при розгляді спору
про відшкодування шкоди, завданої незаконним діями органом
місцевої виконавчої влади слід залучити до участі у справі
відповідний державний орган, до компетенції якого входить
розпорядження коштами держави.
Зазначене не було зроблено судами першої та апеляційної
інстанції.
Враховуючи викладене, постановлені господарськими судами
рішення підлягають скасуванню.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про досто вірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення у справі та постанова
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, зокрема, встановити, в якому порядку та
за рахунок яких коштів повинно відбуватися відшкодування
заподіяної позивачу шкоди, залучити до участі у справі належних
відповідачів, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне
значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності
від встановленого, правильно визначити норми матеріального права,
що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обгрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання Заступника прокурора Чернігівської області
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.09.2006 року по справі № 11/228/6 (9/300-7/208/7)
Господарського суду Чернігівської області та рішення
Господарського суду Чернігівської області від 10.05.2006 року по
справі № 11/228/6 (9/300-7/208/7) скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду
Чернігівської області.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова