ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 6/337-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому
Розі Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.11.2006
зі справи № 6/337-06
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської
області (далі –Відділення)
до відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний
комбінат” (далі –Товариство), м. Кривий Ріг Дніпропетровської
області,
про стягнення 22 000 грн.,
за участю представників:
позивача –Драного А.В.,
відповідача –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Відділення звернулося до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом про стягнення з Товариства 22 000 грн.
моральної шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.08.2006 (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено. Прийняте
судове рішення мотивовано необхідністю відшкодування
відповідачем як роботодавцем збитків, заподіяних позивачеві
внаслідок відшкодування ним моральної шкоди працівникові
Товариства, завданої порушенням вимог з охорони праці.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.11.2006 (колегія суддів у складі: Прудніков В.В.
–головуючий, судді Герасименко І.М., Голяшкін О.В.) рішення
місцевого суду від 17.08.2006 скасовано та в задоволенні позову
відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано наявністю між
сторонами відносин із загальнообов’язкового державного
соціального страхування, яке не передбачає обов’язку роботодавця
як страхувальника відшкодовувати Відділенню здійснені страхові
виплати.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить постанову суду апеляційної інстанції
скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального
і процесуального права та позов задовольнити. Своє прохання
скаржник мотивує посиланням на те, що відносини сторін
врегульовано не Законом України від 23.09.1999 № 1105-ХІV “Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі –Закон
№ 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
), а цивільним законодавством, оскільки
Законом № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
не передбачено порядку розрахунку і
визначення розміру моральної шкоди для страхових випадків із
стійкою втратою працездатності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від
09.09.2004 на підставі статей 21, 28 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
стягнуто з Відділення на користь працівника Товариства
громадянина Антонюка А.П. 22 000 грн. компенсації за моральну
шкоду в зв'язку з професійним захворюванням і стійкою втратою
професійної працездатності під час роботи на підприємстві
відповідача.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- Товариство як роботодавець стосовно своїх працівників є
страхувальником із загальнообов'язкового державного соціального
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання і платником відповідних страхових внесків;
- Товариство не має заборгованості зі сплати страхових внесків.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач
відшкодовувати витрати Відділення, яке здійснило страхові
виплати за моральну шкоду відповідно до приписів Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян в України визначені Основами законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування
( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
(далі –Основи ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
).
Відповідно до статті 21 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує
виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках
до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим
працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.
Статтею 11 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
та статтею 13 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
визначено, що страховий ризик –це обставини,
внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим
випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне
захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену
фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14
Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, з настанням яких виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення
та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
дія цього Закону
( 1105-14 ) (1105-14)
поширюється на осіб, які працюють на умовах
трудового договору.
Статтею 6 цього Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлено, що суб'єктами
страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в
окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники
та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої
здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є
роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи;
страховик –Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України (робочим органом
якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
є
Відділення).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
у разі настання страхового випадку Фонд соціального
страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому
законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі
відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок
ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому
або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову
суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди
потерпілому.
Частиною першою статті 25 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг
застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а
також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21
та 22 цього Закону, ( 1105-14 ) (1105-14)
провадяться Фондом соціального
страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно з частиною першою та другою статті 28 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
страховими виплатами є грошові суми, які згідно із
статтею 21 цього Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
Фонд соціального страхування
від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які
мають на це право, у разі настання страхового випадку. За
наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому
провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004
№ 1-рп/2004 зі справи № 1-9/2004 ( v001p710-04 ) (v001p710-04)
дано офіційне
тлумачення частини третьої статті 34 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
,
яку треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів
відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних
випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами
виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати
потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не
виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду,
заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення
права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової)
шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися
Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої
статті 28 цього Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
всім потерпілим, у тому числі
в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати
професійної працездатності.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю
сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.
Отже, взаємовідносини сторін, якими є страховик (в особі
Відділення) і страхувальник (Товариство) врегульовано Законом
№ 1105, ( 1105-14 ) (1105-14)
який не передбачає можливості пред’явлення
страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування
Фонду страхових виплат в порядку регресу.
Водночас наявність між сторонами зі справи відносин за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності, відповідно до частини
другої статті 1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
виключає
можливість застосування до них норм цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
оскільки зазначені відносини не є цивільно-правовими.
У свою чергу, доводи скаржника щодо процедури прийняття рішення
про відшкодування моральної шкоди Відділенням та визначення її
розміру не можуть бути підставою для задоволення вимог
касаційної скарги, оскільки перевірка правильності рішення
Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу перебуває поза
межами повноважень Вищого господарського суду України.
Таким чином постанова апеляційного господарського суду зі справи
відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями
фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального
та процесуального права і передбачені законом підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.11.2006 зі справи № 6/337-06 залишити без змін, а
касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в місті Кривому Розі
Дніпропетровської області –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов