ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 5/89 (13/36902-2-9/2414)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Укрнафта” на рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 01.08.2006р.та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 25.10.2006р.
у справі № 5/89 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Наукова спілка “Злет”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” в
особі
Нафтогазовидобувного управління “Долинанафтогаз”
Про стягнення 33 369,17грн.
за участю представників:
ТОВ “Наукова спілка “Злет” –не з’явилися;
ВАТ “Укрнафта” –Троценко Ю.В.
В С Т А Н О В И Л А:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Наукова спілка “Злет”
звернулося до господарського суду м. Києва з позовом та просило
суд стягнути з відповідача –Відкритого акціонерного товариства
“Укрнафта” 33369,17грн., у т.ч. 25 000грн. основної
заборгованості за виконані роботи, 3467,50грн. пені, 3890грн. в
рахунок відшкодування збитків від інфляції, 1011,67грн.
процентів.
Вимоги поданого позову обґрунтовані невиконання відповідачем
взятих на себе зобов’язань за умовами угоди № 1-2002/804/02-ГЛ
від 01.03.2002р., укладеної між ТОВ “Ділова спілка дітей та
молоді “Злет”, правонаступником якого є ТОВ “Наукова спілка
“Злет”, та відповідачем в особі Нафтогазовидобувного управління
“Долинанафтогаз” (т.1 а.с.11-13).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач,
користуючись наданим йому відповідно до ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
правом, неодноразово збільшував заявлені ним вимоги.
Остаточно позивач просить стягнути з відповідача 53 880,51грн.,
у т.ч. 25 000грн. основної заборгованості, 13 737,50грн. пені,
11 550грн. в рахунок відшкодування збитків від інфляції та 2
777,26грн. процентів (т.1 а.с.80, 120,142, т.2 а.с.73).
Відповідач у справі – ВАТ “Укрнафта” у відзиві на позов заявлені
вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- угода № 1-2002/804/02-ГЛ від 01.03.2002р. підписана
неупоноваженою на те особою;
- під час підписання угоди сторонами не досягнуто згоди по всіх
її істотних умовах;
- позивачем не доведено факт виконання робіт за договором (т.1
а.с.92-93, т.2 а.с.43).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2006р. справу
направлено за підсудністю до господарського суду
Івано-Франківської області (т.2 а.с.38-39).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
01.08.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з
відповідача на користь позивача стягнуто 25 000грн. основної
заборгованості, 13 737,50грн. пені, 11 550грн. в рахунок
відшкодування збитків від інфляції, 2 777,26грн. річних (т.2
а.с.100-101).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив з того, що:
- угода № 1-2002/804/02-ГЛ є підставою для виникнення у її
сторін прав та обов’язків, зокрема, у відповідача, оскільки
підписана від його імені повноважною особою згідно розподілу
обов’язків між керівниками НГВУ “Долинанафтогаз”;
- схвалення укладеної угоди підтверджується оплатою робіт
першого етапу;
- роботи за договором відповідачем виконані, відповідач не
відмовився від їх прийняття та не заявив про недоліки таких
робіт;
-відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо їх оплати
у встановлений строк, що спричинило наявність заборгованості у
розмірі 25000грн.;
-порушення відповідачем зобов’язань з оплати виконаних з робіт
тягне за собою відповідальність у вигляді сплати пені, процентів
за користування та відшкодування збитків від інфляції.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.10.2006р. рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 01.08.2006р. скасовано в частині стягнення пені у
розмірі 13 737,50грн. з прийняттям нового рішення про стягнення
1729грн. пені; в іншій частині рішення суду першої інстанції
залишено без змін (т.2 а.с.132-134).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення
пені та приймаючи у цій частині нове рішення, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що нарахування пені припинилось через
шість місяців згідно ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ
“Укрнафта” в особі Нафтогазовидобувного управління
“Долинанафтогаз” звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийнявши
нове рішення про відмову у позові.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушення судами норм
матеріального права, а саме ст.ст. 44,214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач у справі –ТОВ “Наукова спілка “Злет” у відзиві на
касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить
прийняті у справі судові акти залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції, чинній на момент
виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають
з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
В силу ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір (багатостороння
угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що
01.03.2002р. ТОВ “Ділова спілка дітей та молоді “Злет”,
правонаступником якого є позивач у справі, та НГВУ
“Долинанафтогаз” підписана угода № 1-2002/804/02-ГЛ на виконання
геолого-технічних робіт.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем взятих
на себе зобов’язань за вказаним договором в частині оплати
виконаних робіт.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог,
судом першої інстанції встановлено, що вказана угода від імені
відповідача підписана заступником начальника НГВУ
“Долинанафтогаз”. При цьому, судами встановлено, що НГВУ
“Долинанафтогаз” не є юридичною особою, а входить до складу
відповідача –ВАТ “Укрнафта” як структурна одиниця без статусу
юридичної особи (п. 4.13 статуту та додаток № 1) (а.с.173-197).
В силу п. 4.13 статуту ВАТ “Укрнафта” структурні одиниці
товариства діють на підставі Положення, яким передбачено право
НГВУ “Долинанафтогаз” на укладення господарських договорів від
імені ВАТ “Укрнафта”. Роботою НГВУ “Долинанафтогаз” керує
начальник, якому видається довіреність. Поряд з цим, судом
першої інстанції встановлено, що керівником НГВУ
“Долинанафтогаз” наказом № 105/к від 11.04.2000р. “Про розподіл
обов’язків між керівниками НГВУ “Долинанафтогаз” та посадовою
інструкцією визначені повноваження, зокрема, заступника
начальника НГВУ з комерційних питань – начальника комерційного
відділу, в межах яких ним підписано угоду від імені структурного
підрозділу, що діє від імені відповідача.
Відповідно ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), угода, укладена однією особою від імені
другої особи в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності,
законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює
і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що вказана угода
є підставою для виникнення прав та обов’язків, зокрема, у
відповідача.
Укладений сторонами договір передбачає оплатне виконання
позивачем геолого-технічних робіт на замовлення відповідача в
особі його структурного підрозділу.
Як встановлено судами, позивачем виконані передбачені умовами
договору роботи, які прийняті відповідачем, однак, оплачені ним
лише частково. На момент прийняття рішення у даній справі
заборгованість за виконані відповідно до умов вказаного договору
роботи становить 25 000грн.
Між тим, в силу ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Такий же обов’язок визначений і діючими на момент звернення до
суду з позовом та порушення зобов’язання відповідачем нормами.
Так, відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до
виконання господарських договорів застосовуються відповідні
положення ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Так, в силу ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного законодавства, а
за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором передбачено, що оплата робіт здійснюється в порядку
розрахунку за кожний етап протягом 3 робочих днів після дати
підписання відповідного акта здачі-приймання.
Як встановлено судами, встановлений строк виконання зобов’язань
відповідачем порушений.
Отже, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості
заявлених вимог в частині стягнення основної заборгованості.
Згідно ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент укладення
договору), боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір
процентів.
Такий же обов’язок боржника, що прострочив виконання грошового
зобов’язання встановлений і ч. 2 ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
що діяла на момент подання позову та прийняття рішення судом
першої інстнації.
Таким чином, судами правильно визнані обґрунтованими вимоги
позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції та
трьох процентів річних.
За порушення зобов’язань за угодою, зокрема, порушення строків
платежів, передбачена відповідальність у вигляді пені, розмір
якої встановлений сторонами рівним подвійній обліковій ставці
НБУ.
Враховуючи умови договору, а також вимоги ст.ст. 179,180 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 4 Закону України “Про відповідальність за
невиконання грошових зобов’язань”, ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
ст. 231,232 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, судом апеляційної інстанції обґрунтовано
скасовано рішення суду першої інстанції в частині пені та
частково задоволено заявлені позовні вимоги в цій частині з
урахуванням встановленого п. 6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 25.10.2006р. прийнята з урахуванням норм
матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.10.2006р. у справі № 5/89 господарського суду
Івано-Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.