ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 5/239пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Муравйов О.В.
судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ “Групова збагачувальна фабрика
“Луганська”
На постанову від 06.11.2006 р. Луганського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/239пд господарського суду Луганської
області
за позовом Державного підприємства “Луганськвугілля” в
особі відокремленого підрозділу
“Луганськвантажтранс”
до ЗАТ “Групова збагачувальна фабрика
“Луганська”
Про внесення змін в діючий договір
За участю представників сторін:
позивач –Черкасова О.В. дов. № 07/1-03 від 05.01.2007 р.
Каплієнко В.Є. дов. № 07/1-01 від 27.12.2006 р.
відповідач –Жидков Л.В. дов. № 91 від 11.01.2007 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 31.07.2006
р. (суддя Закропивний О.В.) позов задоволено повністю. Внесено
зміни в п. 3.3. діючого між Державним підприємством
“Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу
“Луганськвантажтранс” та Закритим акціонерним товариством
“Групова збагачувальна фабрика “Луганська” договору № 23 від
16.12.2005 р. Пункт 3.3. договору № 23 від 16.12.2005 р.
викладено в наступній редакції: “Попередньо перераховувати на
розрахунковий рахунок “Транспорту” плату:
1) за подачу і прибирання завантажених вагонів, із розрахунку
планової вартості 1 тонно-км. –0,58 грн. …” далі за текстом
договору;
2) за маневрову роботу локомотиву, із розрахунку вартості 1
години –191 грн. …”далі за текстом договору”.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
06.11.2006 р. (судді: Єжова С.С., Бойченко К.І., Семендяєва
І.В.) рішення господарського суду Луганської області від
31.07.2006 по справі № 5/239пд змінено. Пункт 2 резолютивної
частини рішення господарського суду Луганської області від
31.07.2006 у справі № 5/239пд виключено. Пункт 3 та 4
резолютивної частини рішення господарського суду Луганської
області від 31.07.2006 у справі № 5/239пд вважати відповідно
пунктами 2 та 3.
Не погоджуючись з постановою від 06.11.2006 р. Луганського
апеляційного господарського суду, ЗАТ “Групова збагачувальна
фабрика “Луганська” звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати,
мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом
норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу, відповідач просить залишити
постанову апеляційної інстанції без змін.
У зв’язку з виходом судді Фролової Г.М. з лікарняного, Справа
N 5/239пд розглядається колегією суддів у постійному складі,
утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13
Заступника Голови Вищого господарського суду України
Осетинського А. Й., у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді
Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судом норм матеріального
та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського
суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 06.12.2005 р.
був укладений договір № 23 на подачу –прибирання вагонів строком
до 31.12.2006 р.
Відповідно до пункту 3.3 договору, відповідач за надані
позивачем послуги за договором повинен здійснювати попередню
оплату за подачу і прибирання вагонів із розрахунку вартості
1т/км –0,46 грн., а за маневрову роботу локомотиву із розрахунку
вартості 1 години - 155,40 грн.
Позивачем був пред’явлений відповідачу для розгляду та
підписання проект додаткової угоди № 1 до договору, з
пропозицією внести зміни до пункту 3.3 договору стосовно
збільшення ціни послуг з подачі і прибирання вагонів із
розрахунку вартості 1т/км до 0,58 грн. і за маневрову роботу
локомотиву із розрахунку вартості 1 години до 191,00 грн.
Відповідач, проект додаткової угоди № 1 до договору залишив без
відповіді.
Згідно ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарський договір
вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом
порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для
договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї
із сторін повинна бути досягнута згода.
Як правомірно зазначено апеляційним господарським судом, сторони
пунктом 3.4 договору встановили, що ціна вартості послуг
договірна і може бути збільшена у зв’язку зі зміною цін і
тарифів на “Укрзалізниці”, а також у зв’язку зі збільшенням
заробітної плати, цін на ГЗМ, на матеріали і при збільшенні
витрат на ремонтні роботи, що оговорюється додатковою угодою.
Згідно ст. 190 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
вільні ціни визначаються
суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у
внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта
господарювання.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що з
01.04.2006 ціна послуг, що надаються, ВП “Луганськнавантажтранс”
збільшилась з ряду причин.
Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”
від 25.03.2005 р. № 2505-ІV ( 2505-15 ) (2505-15)
у відповідності з
п. 9.4.1 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики
і всеукраїнськими профспілками Вугільної промисловості України
робітники ВП “Луганськнавантажтранс” з 01.02.2006 р. переведені
на нові умови оплати праці, із розрахунку мінімальної заробітної
плати 290 грн. 00 коп. збільшеної на 20%, що склало збільшення
витрат на 11%.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”
( 3235-15 ) (3235-15)
з 01.07.2006 р. встановлена мінімальна заробітна
плата у розмірі 375 грн. 00 коп.
Фактична собівартість 1т/км у першому кварталі зросла до 0,55
грн. при плані 0,46 грн., при цьому не здійснювався капітальний
ремонт залізничних колій та тепловозів.
В кошторисі витрат на другий квартал 2006 року сума витрат
значно зменшена і складає 540 тис. грн. замість необхідних 675
тис. грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та
іншими учасниками судового процесу.
Судами були досліджені подані позивачем в обґрунтування своїх
вимог докази, а саме калькуляція вартості 1т/км за перший,
другий, третій та четвертий квартал 2006 року, фінансовий
результат за перший квартал 2006 року, розшифровка планових
статей витрат ВП “Луганськнавантажтранс” за другий квартал 2006
року, розрахунок не отриманих доходів, довідка про виконані
роботи з ремонту локомотивів та залізничних колій.
Відповідно до телефонограм Донецької залізниці № 4937А від
31.01.2006 р. і № 5234А від 28.03.2006 р., залізницею
встановлені нові ставки зборів за роботи і послуги, які
надаються залізницею за договірними тарифами, згідно переліку
видів перевезень, робіт і послуг Тарифного керівництва № 1,
розділ 1 п. 26 збільшились ставки зборів за роботи і послуги за
договірними тарифами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про
обґрунтованість задоволення судами позовних вимог Державного
підприємства “Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу
“Луганськвантажтранс”.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку
ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно,
повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в
обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та прийнято обгрунтоване рішення.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
грунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
частин 1, 2 статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини
постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Групова
збагачувальна фабрика “Луганська” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
06.11.2006 року у справі № 5/239пд залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.