ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 4/95
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.04.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий
судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи Ц.О.В., м. Київ (далі - СПД Ц.О.В.)
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.10.2006
зі справи N 4/95
за позовом СПД Ц.О.В.
до закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод",
м. Пирятин Полтавської області (далі - ЗАТ "Пирятинський
сирзавод")
про стягнення 62804,08 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
СПД Ц.О.В. - Г.М.О.,
ЗАТ "Пирятинський сирзавод" - Кліндухова П.В., Харет І.Л.,
Лозниці О.О., Федченка М.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
СПД Ц.О.В. звернувся до господарського суду Полтавської
області з позовом, в якому просив:
стягнути з відповідача 52131,09 грн. заборгованості за угодою
про виплату грошової винагороди за надання прав на використання
винаходу від 27.12.2001 (далі - Угода), 6536,10 грн. пені та
4136,89 грн. інфляційних збитків;
вилучити з цивільного обороту продукцію, виготовлену з
порушенням прав інтелектуальної власності, а також матеріали та
знаряддя, що використовувались для виготовлення такої продукції;
заборонити ЗАТ "Пирятинський сирзавод" до моменту виплати
роялті виробляти продукцію за ліцензійним договором від 27.12.2001
N 2001/9.
Рішенням господарського суду від 13.04.2006
(суддя Білоусов С.М.) позов задоволено частково: з відповідача на
користь СПД Ц.О.В. стягнуто 52131,09 грн. основного боргу,
4136,89 грн. інфляційних збитків, 3711,51 грн. - 3% річних,
1904,36 грн. пені; в частині позовних вимог щодо стягнення
4631,74 грн. пені та щодо заборони відповідачеві виробляти
продукцію за ліцензійним договором від 27.12.2001 N 2001/9
відмовлено; в решті позов залишено без розгляду з підстав
неподання позивачем необхідних для вирішення спору матеріалів.
Назване рішення суду з посиланням на приписи статей 625, 653
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України)
мотивовано обов'язком відповідача сплатити суму роялті відповідно
до умов Угоди з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від
простроченої суми.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.10.2006 (колегія суддів у складі: суддя
Швець В.О. - головуючий, судді Андрейцева Г.М., Зеленіна Н.І.)
рішення суду першої інстанції з даного спору скасовано; в
задоволенні позову відмовлено повністю. У прийнятті зазначеної
постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки
ліцензіаром за договором від 27.12.2001 N 2001/9 виступають
фізичні особи - патентовласники, невиконання відповідачем умов
Угоди не є порушенням прав саме СПД Ц.О.В., який не є, по суті,
учасником цього договору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
СПД Ц.О.В. просить скасувати оскаржувану постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду, а рішення місцевого
господарського суду - залишити в силі. Скаргу мотивовано наявністю
у СПД Ц.О.В. повноважень виконувати від імені фізичної особи
Ц.О.В. усі дії, пов'язані з виконанням названого ліцензійного
договору, на підставі договору доручення від 15.06.2001.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Пирятинський сирзавод"
зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційної
інстанції та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а
касаційну скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК
України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
обставин справи правильність застосування ними норм матеріального
і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду з передачею
справи на апеляційний розгляд до Київського міжобласного
апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- фізичні особи Т.Є.П., Ц.О.В. та З.С.В. є власниками патенту
на винахід "Спосіб обробки зерна і круп та пристій для його
здійснення" N 3270 як автори цього винаходу;
- відповідно до умов ліцензійного договору від 27.12.2001,
укладеного Т.Є.П., З.С.В. та Ц.О.В. в особі Ц.О.В. (ліцензіар) та
ЗАТ "Пирятинський сирзавод" (ліцензіат) останньому було передано
невиключну ліцензію на використання названого винаходу, у тому
числі право на "виробництва продукції за ліцензією, її
застосування для забезпечення потреб постачальників молока
ліцензіата, а також використання спеціального обладнання для
виробництва продукції за ліцензією";
- пунктом 6.1 ліцензійного договору від 27.12.2001
передбачено обов'язок ліцензіата сплачувати ліцензіару за
використання винаходу грошову винагороду у порядку та розмірі,
визначеними окремою угодою між сторонами;
- 27.12.2001 СПД Ц.О.В. (ліцензіар) та ЗАТ "Пирятинський
сирзавод" (ліцензіат) укладено Угоду, за змістом якої відповідач
зобов'язався щорічно на наступний день після закінчення кожного
повного року дії названого ліцензійного договору виплачувати
ліцензіарові роялті у розмірі, еквівалентному 5200 доларів США;
- внаслідок несплати ЗАТ "Пирятинський сирзавод" позивачеві
роялті за другий - четвертий квартали 2004 року, за 2005 рік та за
січень-лютий 2006 року за відповідачем утворилася заборгованість в
сумі 52131,09 грн.;
- за порушення строків сплати роялті на підставі пункту 2.10
Угоди з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 1904,36 грн. за
період з 02.01.2005 по 02.07.2005 з урахуванням вимог пункту 6
статті 232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо
наявності правових підстав для стягнення з відповідача роялті за
Угодою з урахуванням штрафних санкцій.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи
рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної
інстанції послався на відсутність порушення прав позивача -
СПД Ц.О.В. - у невиконанні відповідачем умов ліцензійного договору
від 27.12.2001 з огляду на суб'єктний склад учасників цього
договору. Втім такий висновок не відповідає дійсним обставинам
справи.
Мотивом позову СПД Ц.О.В. є невиконання відповідачем умов
Угоди, умовами якої визначено порядок внесення ліцензіатом
ліцензійних платежів за використання названого винаходу.
Як вбачається з установлених місцевим господарським судом
фактичних даних, сторонами цієї Угоди є СПД Ц.О.В. та
ЗАТ "Пирятинський сирзавод", тобто ліцензіар та ліцензіат за
Угодою збігаються з учасниками даного спору.
Відповідно до статті 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в
судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути
підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених
законодавчими актами України, до господарського суду мають право
також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є
суб'єктами підприємницької діяльності.
Отже, склад учасників даного спору відповідає статті 1
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Однак суд апеляційної інстанції,
залишивши даний факт поза увагою, безпідставно ухилився від
розгляду цього спору по суті.
Відповідно до статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду. Оскільки рішення по суті
спору апеляційним господарським судом не переглядалося,
оскаржувана постанова Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.10.2006 підлягає скасуванню, а справа -
передачі на розгляд до апеляційного господарського суду.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Ц.О.В. задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.10.2006 зі справи N 4/95 скасувати.
Справу передати на розгляд до Київського міжобласного
апеляційного господарського суду.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов