ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 р.
№ 3/394
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Уланов I.В.,
відповідача
- Вініцька М.В., Язикова С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Фонду державного майна України
на постанову
від 07.11.2006 Київського апеляційного господарського суду
у справі
№3/394
за позовом
Фонду державного майна України
до
ЗАТ "Київський палац спорту"
про
розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 23.08.2006 (суддя
Хілінська В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 07.11.2006 (судді: Андрієнко
В.В., Малетич М.М., Студенець В.I.), в позові відмовлено у зв'язку
з необгрунтованістю позовних вимог.
Фонд державного майна України у поданій касаційній скарзі
просить рішення та постанову скасувати, прийняти постанову про
задоволення позову, посилаючись на те, що відповідач не виконував
умови розділу V договору №Д-1740 від 17 грудня 1992р. щодо
користування орендованим майном у відповідності з його
призначенням та умов щодо цільового використання об'єкта оренди,
оскільки використовує майно для задоволення власних потреб,
проводячи виставки та ярмарки, за що відповідно з Методикою
розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна
передбачено відсоткову ставку у розмірі 8 %. Але зазначені
твердження та докази, надані суду Фондом державного майна України,
не взяті до уваги судами, а більш того, відповідачем було надано
суду довідки, складені невідомими особами, посилаючись на які суд
першої інстанції зробив висновок про те, що орендоване майно
використовується переважно для здійснення спортивної діяльності.
Господарський суд у рішенні вказує, що з умов спірного
договору та додаткової угоди не вбачається положення щодо
обов'язкового використання орендованого майна саме за спортивними
закладами. Такий висновок суду не відповідає дійсності, оскільки в
розділі V договору оренди від 17 грудня 1992 року прямо вказано,
що орендар зобов'язаний користуватися орендованим майном у
відповідності з його призначенням і умовами справжнього договору.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставин справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх
інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з
наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові,
апеляційний господарський суд виходив з того, що:
17.12.1992 року між Фондом державного майна України та
організацією орендарів Київського палацу спорту було укладено
договір оренди №Д-1740.
За умовами пункту 1.1 договору оренди №Д-1740 в оренду було
передано майно Київського палацу спорту, а саме: основні кошти,
статутний фонд, фонд розвитку виробництва, грошові кошти, запаси
та витрати, незавершене виробництво, амортизаційний фонд. Згідно з
пунктом 2.1 договору термін його дії був встановлений до
17.12.1997 р.
27.12.2000 року між сторонами укладено додаткову угоду №2036
до договору оренди №Д-1740, за умовами якої в оренду було передано
майно Київського палацу спорту, згідно акта оцінки цілісного
майнового комплексу відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України №75 від 19.01.2000 ( 75-2000-п ) (75-2000-п)
, а саме: основні засоби,
балансовою вартістю 18 334 794 грн. та основні засоби відновною
вартістю за вирахуванням зносу 10 345 719 грн., в користування
також передані на умовах довгострокового банківського кредиту за
ставкою рефінансування Національного банку України фінансові
активи у розмірі 164 238 грн. Крім того, орендар викупив оборотні
матеріальні засоби на суму 58 141 грн. Також додатковою угодою від
27.12.2000 №2036 було змінено термін дії договору оренди №Д-1740 -
до 31.12.2010 року.
Розділом V Договору оренди № Д-1740 встановлено обов'язок
.орендаря використовувати орендоване майно відповідно до його
цільового призначення та умов цього договору.
14.10.2005 року робочою комісією Фонду державного майна
України було проведено перевірку ефективності використання та
збереження державного майна Київського палацу спорту, переданого в
оренду.
За результатами перевірки встановлено, що за період з січня
2000 року по 28 серпень 2005 року ЗАТ "Київський палац
спорту"проведено спортивні заходи, концертно-видовищні заходи,
виставки-ярмарки, громадські заходи та учбово-тренувальні заняття
та на підставі цього зроблено висновок про те, що відповідач
завантажений спортивними заходами на 27,7%, іншими заходами -
72,3%, що, на думку позивача, свідчить про нецільове використання
переданого в оренду майна та є підставою для розірвання договору
оренди.
Суд не погодився з такими висновками орендодавця з огляду на
наступне.
Пунктом 3.1 Статуту орендної організації Київський палац
спорту визначено, що підприємство здійснює різні, не заборонені
законодавством, види діяльності, спрямовані на вирішення таких
завдань як всебічне задоволення потреб громадян у
фізкультурно-оздоровчих, спортивних, спортивно-видовищних і
концертних заходах, проведення місцевих, республіканських і
міжнародних змагань, проведення учбово-тренувальної роботи із
спортсменами та учнями, розвиток фізкультурно-оздоровчих та інших
послуг для населення, проведення виставок тощо.
Відповідно до 2.2 Статуту ЗАТ "Київський палац спорту"(нова
редакція), предметом діяльності товариства є проведення
спортивних, культурних та інших масових заходів, організація та
проведення тренувальної фізкультурно-спортивної роботи, проведення
виставочної діяльності, спортивний та культурний обмін,
організація кіно демонстрацій, шоу-програм, концертно-гастрольних
заходів, конференцій, організація конкурсів, фестивалів, розваг
тощо. При цьому, цілями товариства є здійснення
виробничо-господарської, комерційної та іншої підприємницької
діяльності, сприяння найбільш повному задоволенню потреб юридичних
та фізичних осіб в роботах та послугах, передбачених предметом
діяльності товариства, одержання прибутку.
Частиною першою статті 43 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
визначено, що підприємці мають право без обмежень
самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не
заборонено законом.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, за договором оренди
орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за
цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності
підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти
продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.
Як вбачається з умов спірного договору оренди та додаткової
угоди до нього, в них відсутні положення щодо обов'язкового
використання орендарем орендованого майна саме за спортивним
профілем.
Разом з тим, пунктом УI договору оренди №Д-1740 встановлено
право орендаря самостійно здійснювати свою господарську
діяльність, виконувати роботи, виготовляти продукцію, надавати
послуги населенню, розпоряджатися одержаним доходом (прибутком).
Таким чином, використання відповідачем орендованого майна для
проведення різноманітних концертно-видовищних та громадських
заходів, для організації виставок-ярмарок не свідчить про те, що
майно використовується не за цільовим призначенням.
Крім того, відповідач здійснює види діяльності, зазначені у
довідці від 14.10.2005 про перевірку ефективності використання та
збереження державного майна Київського палацу спорту, переданого в
оренду, відповідно до свого Статуту.
Як вбачається з матеріалів справи, передане в оренду майно
постійно використовується ЗАТ "Київський палац спорту"також для
здійснення спортивної діяльності, проведення різноманітних
спортивних заходів, тренувань, підготовки спортсменів тощо.
Таким чином, безпідставним визнано твердження позивача про
те, що відповідач не використовує орендоване майно для всебічного
задоволення потреб громадян у фізкультурно-оздоровчих, спортивних,
видовищних, концертних заходах, не проводить спортивні та учбові
змагання.
Судом не прийнято до уваги посилання позивача на частину 2
статті 651 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
як на одну з
підстав розірвання спірного договору оренди, оскільки зазначена
норма вказує на те, що договір може бути розірвано за рішенням
суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною та в інших випадках, встановлених
договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення
стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона
значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору.
Фонд державного майна України не вказав, в чому полягає
істотне порушення умов договору відповідачем та яка завдана
внаслідок такого порушення шкода, а також, що саме втратив
орендодавець внаслідок цього.
Позивачем не надано доказів, що свідчать про надання
відповідачем переваги проведенню виставочної діяльності,
спортивному та культурному обміну, організації кіно демонстрацій,
шоу-програм, концертно-гастрольних заходів, конференцій,
фестивалів, розваг у порівнянні з проведенням спортивних заходів,
організацією та проведенням тренувальної фізкультурно-спортивної
роботи, та не надано розрахунку отриманої від цього вигоди.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
З врахуванням вимог ч.2 ст.651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
судом
апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов
укладених між сторонами договору оренди від 17.12.92 №Д-1740 та
додаткової угоди від 27.12.2000 №2036 до нього, довідки Фонду
державного майна України від 14.10.2005, Статуту ЗАТ "Київський
палац спорту" та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з
достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано відсутність
істотного порушення відповідачем (орендарем) умови договору оренди
щодо використання об'єкта оренди у відповідності з його цільовим
призначенням та обумовлену цим недоведеність підстав для
розірвання договору оренди.
При цьому судом встановлено використання орендарем
орендованого майна як за спортивним профілем (для задоволення
потреб громадян у фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходах,
тренуваннях, змаганнях тощо), так і для концертно-видовищної,
громадської та виставкової діяльності, без надання переваги певним
видам діяльності, чим спростовуються твердження скаржника про
висновок суду щодо надання відповідачем переваги спортивній
діяльності.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 статті 18 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати
об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю
виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
Однак, як правильно встановив суд, договір оренди та
додаткова угода до нього не містять положень про необхідність
використання відповідачем орендованого майна виключно за
спортивним профілем, в зв'язку з чим не заслуговують на увагу
посилання скаржника на використання відповідачем об'єкта оренди
для власних потреб (проведення виставок та ярмарок).
Касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання позивача
на те, що встановлена Методикою розрахунку і порядку використання
плати за оренду державного майна (затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 04.10.95 №786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
) орендна ставка у
3% (для використання інших об'єктів) виключає можливість
використання орендованого майна для виставкової діяльності, за яку
встановлено орендну ставку у розмірі 8%, оскільки зазначена
Методика не містить таких застережень, а, відтак, і не забороняє
відповідачу поєднувати використання орендованого майна за
спортивним, концертно-видовищним, виставковим та громадським
профілем.
Отже, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції
про те, що часткове використання відповідачем орендованого майна
протягом певного періоду часу для проведення різноманітних
концертно-видовищних та громадських заходів, для організації
виставок-ярмарок, не суперечить цільовому призначенню цілісного
майнового комплексу Київського палацу спорту та не свідчить про
порушення орендарем умови договору оренди щодо цільового
використання об'єкта оренди.
Натомість колегія не приймає до уваги порушені орендодавцем у
касаційній скарзі питання щодо необхідності сплати орендарем
орендної плати за ставкою 8%, яка встановлена Методикою для
виставкової діяльності, оскільки такі питання виходять за рамки
предмета даного спору.
Разом з тим, касаційна інстанція не може прийняти до уваги
твердження скаржника про неврахування довідки робочої комісії
Фонду державного майна України від 14.10.2005 та одночасне
врахування наданих відповідачем довідок, складених невідомими
особами, оскільки такі доводи зводяться здебільшого до надання
позивачем переваги одним доказам перед іншими та піддають сумніву
достовірність певних доказів.
Однак, згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для
скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 у справі №3/394 залишити без змін, а касаційну скаргу
Фонду державного майна України - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун