ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 Справа N 2/160-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників сторін:
позивача - не з’явився,
відповідача - Васильченко В.Г., Тягній С.М.,
прокуратури - Івченко О.А.,
третьої особи - не з’явився,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційне
подання заступника прокурора Сумської області
на постанову від 09.10.2006 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 2/160-06
за позовом прокурора Конотопського району Сумської
області в інтересах держави в особі
Конотопської райдержадміністрації
до ПП “Агротрон”
(третя особа - Шевченківська сільська рада)
Про спонукання до укладення договору оренди земельної ділянки
та стягнення 3979,07грн. збитків
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.06.2006
(суддя Соп’яненко О.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю з
посиланням на порушення відповідачем вимог ст.ст. 2, 5, 6, 18,
20 Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.10.2006 (судді: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.)
рішення скасовано, в позові відмовлено у зв’язку з
необгрунтованістю позовних вимог.
Заступник прокурора Сумської області у внесеному касаційному
поданні просить постанову скасувати, рішення залишити без змін,
посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема,
заступник прокурора вказує на те, що відповідно до перевірки
проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м. Конотопі та
Конотопському районі, відповідач на підставі розпорядження
голови районної державної адміністрації № 120 від 09.04.2004 у
2004 році користувався земельною ділянкою площею 42 га ріллі із
загальною площі земель запасу без укладання нотаріально
посвідченого договору оренди вказаної ділянки. За незаконне
використання землі державної власності на площі 42 га директор
приватного підприємства “Агротрон” Васильченко В.Г. 21.09.2004р.
був притягнутий до адміністративної відповідальності за
правопорушення передбачене ст. 53-1 Кодексу України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
. Збитки в розмірі
3979,07 грн., нараховані відповідачу згідно Указу Президента
України № 1529 від 03.12.1999 ( 1529/99 ) (1529/99)
, роз’яснення
Держкомзему України від 15.02.2001 № 14-22-6/654. Всі необхідні
документи були надані суду першої інстанції та покладені в
основу рішення.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників
відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційне
подання підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню
без змін з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи
нове рішення про відмову в позові апеляційний господарський суд
виходив з того, що:
Господарський суд Сумської області, вважаючи встановленим факт
користування відповідачем без належних правових підстав
земельною ділянкою площею 42,0 га ріллі протягом 2004 року (з
01.01.2004р. по 31.12.2004р.), посилається як на доказ на акт
ревізії виконання та використання бюджетних коштів
Шевченківської сільської ради від 16.012006 № 14-21, складений
посадовцями контрольного ревізійного відділу у м. Конотопі і
Конотопському районі (аркуші справи 7,8).
Проте, цей акт не є належним доказом, оскільки про факт
бездоговірного використання земельної ділянки відповідачем
зазначається на підставі пояснень сільського голови Мелай Т.М.
Також не є належними доказами складені посадовцями Конотопського
районного відділу земельних ресурсів акт дотримання земельного
законодавства від 23.09.2004 (а.с. 13) та протокол про
накладення адміністративного стягнення від 23.09.2004 (а.с. 14)
через те, що в цих документах не зазначено, з якого часу
почалося використання земель та стан використання (в чому це
використання полягало). Окрім того, ці документи складені не в
місці виявлення порушення земельного законодавства, а у місті
Конотопі.
Отже, підстави для стягнення з відповідача збитків, спричинених
користуванням ним земельною ділянкою з 01.01.2004 по 31.12.2004,
відсутні.
Відсутні в матеріалах справи і документи, що підтверджують
розмір збитків, зокрема щодо грошової оцінки земельної ділянки.
Не надані позивачем ці документи і на вимогу апеляційного
господарського суду, викладену в ухвалі від 11.09.2006.
Відсутні також підстави для задоволення позовної вимоги про
зобов’язання відповідача укласти договір оренди земельної
ділянки.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди
з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що
відзначені законом як істотні або є необхідними для договорів
даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б
однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 15 Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:
об’єкт оренди; строк дії договору оренди і орендна плата із
зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків,
порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її
несплату; умова використання та цільове призначення земельної
ділянки і таке інше.
Однак, докази надсилання відповідачеві проекту договору оренди
земельної ділянки, який містив би всі передбачені законом
істотні умови, в матеріалах справи відсутні. Проект такого
договору оренди не додавався і до позовної заяви.
Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з
огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
передача в оренду земельних ділянок, що перебувають
у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу
місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди
земельної ділянки. Тобто укладення договору оренди є правовим
наслідком прийняття компетентним органом рішення про надання
земельної ділянки в оренду і саме з цього моменту у відповідача
виникає обов’язок укласти договір оренди.
Частиною 3 ст. 124 цього Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що
передача в оренду земельних ділянок юридичним особам
здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому
ст. 123 цього Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Згідно з частинами 5 і 6 ст. 123 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
відповідна районна державна адміністрація або
сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання про
відведення земельної ділянки у місячний строк і дає згоду на
розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Проект відведення земельної ділянки погоджується із
землекористувачем, органом по земельних ресурсах,
природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами
архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання
висновку державної землевпорядної експертизи по об’єктах, які їй
підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або
сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у
місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим
Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.
З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та
сторонами і прокуратурою не доведено прийняття Конотопською
райдержадміністрацією або Шевченківською сільською радою рішення
про надання відповідачу земельної ділянки в оренду, як того
вимагає ч. 6 ст. 123 та ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
.
Не заслуговують на увагу посилання прокуратури на користування
відповідачем земельною ділянкою площею 42 га ріллі на підставі
розпорядження Конотопської райдержадміністрації від 09.04.2004
№ 120 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки ПП “Агротрон” для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва із земель державної власності
на території Шевченківської сільської ради”, оскільки зазначене
розпорядження видано на підставі ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, а тому його не слід ототожнювати з
рішенням позивача про затвердження проекту землевідведення та
надання земельної ділянки в оренду.
Отже, прийнявши рішення про задоволення позову в частині
зобов’язання ПП “Агротрон” укласти з позивачем договір оренди
земельної ділянки суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 2
ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
взяв на себе
невластиві суду повноваження органу державної виконавчої влади
та порушив встановлений земельним законодавством порядок надання
земельних ділянок в орендуё а тому апеляційний господарський
суд, скасувавши первісне рішення, правомірно відмовив у
задоволенні зазначених позовних вимог.
Водночас апеляційним судом також обгрунтовано відмовлено в
задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді
орендної плати, нарахованої відповідачу за 2004 рік, з мотивів
недоведеності завдання таких збитків.
Колегія враховує, що витребувані ухвалою апеляційного
господарського суду від 11.09.2006 документи –обгрунтований
розрахунок збитків, правове та документальне обгрунтування
підстав нарахування збитків на суму 3979,07 грн. з урахуванням
грошової оцінки земельної ділянки, докази надання суду першої
інстанції обгрунтованого розрахунку збитків та проекту договору
оренди земельної ділянки, який би передбачав усі істотні умови
договору (строк, вартість земельної ділянки, розмір орендної
плати) –позивачем не надані.
В зв’язку з цим касаційна інстанція визнає безпредметними доводи
прокуратури щодо нарахування відповідачу збитків згідно Указу
Президента України № 1529 від 03.12.1999 “Про невідкладні заходи
щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”
( 1529/99 ) (1529/99)
та роз’яснення Держкомзему України від 15.02.2001
№ 14-22-6/654, оскільки зазначений Указ не містить жодних
положень щодо відшкодування збитків, а згадане роз’яснення
взагалі не є нормативно-правовим актом.
Інші наявні заперечення прокуратури зводяться виключно до
відхилення судом апеляційної інстанції акту перевірки КРВ у
м. Конотопі та Конотопському районі від 16.01.2006 № 14-21, акту
Конотопського райвідділу земельних ресурсів від 23.09.2004 та
протоколу про накладення адміністративного стягнення від
23.09.2004 як неналежних доказів, однак, згідно імперативних
вимог ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом також встановлено відсутність надсилання позивачем
відповідачу та відсутність долучення до позовної заяви проекту
договору оренди земельної ділянки і ці обставини позивачем та
прокуратурою не спростовані.
Зважаючи на вищенаведене касаційна інстанція не вбачає підстав
для скасування оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
09.10.2006 у справі № 2/160-06 залишити без змін, а касаційне
подання заступника прокурора Сумської області – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В. Цвігун