ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2007 Справа N 35/267
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача не з’явився
відповідача Пека З.О. довіреність № 001/015
від 20.11.2006
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “Дніпродзержинська
касаційну скаргу теплоелектроцентраль”
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 11.10.2006
у справі № 35/267
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Комунального підприємства
“Дніпродзержинське житлове об’єднання”
до Відкритого акціонерного товариства
“Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль”
про стягнення 184 113,53 грн.
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства
“Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль”
до Комунального підприємства
“Дніпродзержинське житлове об’єднання”
про визнання договору частково недійсним та стягнення
2020,28 грн.
В С Т А Н О В И В:
В липні 2006 року Комунальне підприємство “Дніпродзержинське
житлове об’єднання” (далі - КП “Дніпродзержинське житлове
об’єднання”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської
області (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) з
позовом до Відкритого акціонерного товариства “Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль” (далі –ВАТ “Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль”) про стягнення 138 779,72 грн. боргу,
9834,54 грн. 3% річних, 35 499,27 грн. суми, на яку збільшився
борг з урахуванням встановленого індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог КП “Дніпродзержинське житлове
об’єднання” послалось на те, що відповідно до умов договору
№ Т-00002010 від 16.07.2003 КП “Дніпродзержинське житлове
об’єднання” від ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”
прийняло на баланс житлові будинки загальною площею 42 746,1
кв.м без зовнішніх мереж енергозабезпечення, центрального
опалення, холодного і гарячого водопостачання, зв’язку, радіо,
зовнішнього освітлення, елеваторних вузлів та їх вартості.
Згідно із пунктом 2.2 даного договору ВАТ “Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль” зобов’язалось передати позивачу кошти в
сумі 388,6 тисяч гривень, в тому числі: 30% пайової участі від
суми витрат на утримання об’єктів інфраструктури за 2002 в сумі
247,8 тисяч гривень на усунення дефектів, виявлених під час
передачі житлового фонду в комунальну власність згідно
кошторису. Проте (згідно уточнення КП “Дніпродзержинське житлове
об’єднання” до розрахунку позову від 09.08.2006) ВАТ
“Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” сплатило лише 249
820,28 грн., тому його заборгованість становить 138 779,72 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у зв’язку із
простроченням виконання грошового зобов’язання просив також
стягнути 35 499,27 грн. суми, на яку збільшився борг з
урахуванням встановленого індексу інфляції, та 9834,54 грн. 3%
річних.
22.09.2006 ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” подало
до господарського суду Дніпропетровської області зустрічний
позов про визнання недійсним пункту 2.2 договору № Т-00002010
від 16.07.2003 в частині передачі коштів у розмірі 140 800 грн.
як такого, що суперечить Закону України “Про передачу об’єктів
права державної та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
,
оскільки при передачі житлових будинків ВАТ “Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль” повинно було сплатити лише 247 800 грн.,
що складає 30% пайової участі від суми витрат на утримання
об’єктів інфраструктури за 2002 рік, а решту суми в розмірі 140
800 грн. ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” не повинно
було сплачувати. Крім того просило стягнути з КП
“Дніпродзержинське житлове об’єднання” 2020,28 грн. надмірно
сплачених коштів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11.10.2006 (суддя Широбокова Л.П. ) первісний позов задоволено
повністю. Стягнуто з ВАТ “Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль” на користь КП “Дніпродзержинське житлове
об’єднання” борг в сумі 138 779, 72 грн., 35 499, 27 грн. суми,
на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу
інфляції, 9834, 54 грн. 3% річних, 1841,13 грн. витрати по
сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову
відмовлено. В частині задоволення первісного позову рішення
вмотивовано доведеністю позовних вимог; щодо відмови у
задоволенні зустрічного позову господарський суд
Дніпропетровської області виходив з того, що Закон України “Про
передачу об’єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
не містить заборони щодо залучення інших коштів
підприємства для ремонту та інших витрат при передачі житлових
будинків у комунальну власність, тому відсутні підстави вважати
пункт 2.2 договору № Т-00002010 в частині передачі Відкритим
акціонерним товариством “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”
140 800 грн. таким, що суперечить чинному законодавству на час
його укладання.
Не погоджуючись із рішенням, ВАТ “Дніпродзержинська
теплоелектроцентраль” звернулось з касаційною скаргою, в якій
просить його скасувати, направити справу на новий розгляд,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу КП “Дніпродзержинське житлове
об’єднання” зазначило прохання залишити рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 11.10.2006 без змін, а
касаційну скаргу ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”
–без задоволення.
В судове засідання 05.02.2007 представник КП “Дніпродзержинське
житлове об’єднання” не з’явився. Враховуючи, що про час і місце
розгляду справи КП “Дніпродзержинське житлове об’єднання”
повідомлено належним чином, Вищий господарський суд України
вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його
відсутності.
Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи застосування
норм матеріального і процесуального права при винесенні
оспорюваного судового акта, дійшов висновку про відмову в
задоволенні касаційної скарги за таких підстав.
Відносини, пов’язані з передачею об’єктів права державної
власності у комунальну власність територіальних громад сіл,
селищ, міст, районів у містах або у спільну власність
територіальних громад сіл, селищ, міст, врегульовано Законом
України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної
власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
. Відповідно до пункту 1 статті 2 цього
Закону ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
об’єктами передачі згідно з цим Законом
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
є, зокрема, житловий фонд та інші об’єкти
соціальної інфраструктури.
Як встановлено господарським судом Дніпропетровської області,
відповідно до умов пункту 2.2 договору № Т-00002010 від
16.07.2003 ВАТ “Дніпродзержинська теплоелектроцентраль”
зобов’язалось передати кошти в сумі 388 600 грн., у тому числі
30% пайової участі від суми витрат на утримання об’єктів
соціальної інфраструктури за 2002 рік –247800 грн., решту на
усунення дефектів, виявлених під час передачі житлового фонду в
комунальну власність згідно кошторису. Сторони визначили
щомісячну суму платежу з.07.2003 року по червень 2004 року –32
400 грн. та встановили, що платежі проводяться щомісячно не
пізніше 10-го числа наступного за звітним місяцем (п. 3.1
договору).
Відповідно до пункту 1 статті 4-2 Закону України “Про передачу
об’єктів права державної та комунальної власності” ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
видатки місцевих бюджетів, пов'язані з утриманням і капітальним
ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, переданих у
комунальну власність, протягом бюджетного року, в якому
здійснено передачу, фінансуються з бюджетів Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за рахунок
трансфертів, передбачених у державному бюджеті на ці цілі, та
пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у
процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі 30 відсотків
суми їх витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури
за відповідний період минулого року. Порядок залучення і
використання коштів підприємств, господарських товариств,
створених у процесі приватизації (корпоратизації), що
спрямовуються на утримання об'єктів соціальної інфраструктури,
визначається в угодах, які укладаються між підприємствами,
господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації
(корпоратизації), та відповідним органом місцевого
самоврядування.
На дату укладення договору № Т-00002010 від 16.07.2003 порядок
передачі в комунальну власність державного житлового фонду було
визначено Положенням про порядок передачі в комунальну власність
загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному
господарському віданні або в оперативному управлінні
підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 ( 891-95-п ) (891-95-п)
.
Відповідно до пунктів 5, 6, 7 цього Положення ( 891-95-п ) (891-95-п)
передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну
власність здійснюється комісією з питань приймання відомчого
житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється
Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями або виконкомом відповідної Ради. Комісія з
питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну
власність визначає технічний стан житлового будинку та об'єктів
комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до
правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених
Держжитлокомунгоспом. Якщо житловий будинок та об'єкти
комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до
висновків цієї комісії визнані такими, що потребують ремонту,
орган, який утворив комісію, приймає рішення про джерела
фінансування і терміни виконання робіт, у тому числі з
залученням в установленому порядку коштів підприємств, установ і
організацій, які передають житловий фонд у комунальну власність.
Підприємства, установи чи організації, що передають відомчий
житловий фонд в комунальну власність, додають до акта
приймання-передачі розрахунки витрат на його утримання. Якщо
підприємства, установи чи організації передають відомчий
житловий фонд в комунальну власність протягом фінансового року,
утримання його забезпечується на договірних засадах з
підприємствами, установами чи організаціями.
Приймаючи рішення у справі, господарський суд Дніпропетровської
області виходив з того, що передача житлових будинків
підтверджується актами приймання-передачі житлового комплексу
ВАТ “Дніпродзержинська теплоцентраль”, що передаються у
комунальну власність міста станом на 01.08.2003, які затверджені
рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської Ради
від 16.12.2003 № 739, доказів сплати ВАТ “Дніпродзержинська
теплоцентраль” суми 138 779,72 грн. на виконання умов договору
№ Т-00002010 ВАТ “Дніпродзержинська теплоцентраль” не надано,
тому вимоги КП “Дніпродзержинське житлове об’єднання” про
стягнення вказаної суми боргу, а також інфляційних втрат
з.07.2004 по травень 2006 та 3% річних за період прострочення
оплати з 01.07.2004 по 01.07.2006 є обґрунтованими, відсутні
підстави для задоволення зустрічного позову з огляду на те, що
оспорювана частина пункту 2.2 договору № Т-00002010 від
16.07.2003 не суперечить положенням Закону України “Про передачу
об’єктів права державної та комунальної власності”
( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
.
Вказані висновки відповідають матеріалам справи та вимогам
чинного законодавства, тому Вищий господарський суд України не
вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Дніпродзержинська теплоелектроцентраль” залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
11.10.2006 у справі № 35/267 залишити без змін.
Головуючий В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан