ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 288/19-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Черкащенка М.М.,
суддів: Рибака В.В.,
Перепічая В.С.,
за участю представників сторін:
від позивача – Вороной В.С. - голова правління;
від відповідача – Камінська Р.А. (дов. від 09.10.2006р.);
розглянувши
матеріали
касаційної скарги Національної академії ДПС України
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.10.2006р.
у справі № 288/19-04 господарського суду Київської
області
за позовом ВАТ “Коростишівський кар’єр“
До Національної академії ДПС України
Про стягнення 539 836, 23 грн.
Розгляд справи відкладався з 21.12.2006р. на 01.02.2007р.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Коростишівський кар’єр” звернулось з позовом до
Національної академії державної податкової служби України про
стягнення з останньої заборгованості по договору № 4/4 від
29.04.03 в сумі 539836,23 грн. в т.ч. 192856,30 грн. основного
боргу, 11634,86 грн. пені та 335345,07 грн. штрафу (а.с. 2-8,
т.1).
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.04 у
справі № 288/19-04 затверджено мирову угоду від 10.11.04,
укладену між сторонами у справі; провадження у справі припинено
(а.с 114, т.1).
В подальшому ця ухвала була оскаржена ВАТ “Коростишівський
кар’єр” та скасована постановою Вищого господарського суду
України від 20.12.05 в частині припинення провадження у справі
щодо стягнення пені в сумі 11634,86 грн. та 335345,07 грн.
штрафу; матеріали справи № 288/19-04 в скасованій частині
передано на розгляд до господарського суду Київської області
(а.с. 137-138, т.1).
Вказана постанова судом касаційної інстанції мотивована тим, що
в мировій угоді від 10.11.04 та заяві сторін від 12.11.04 про
затвердження мирової угоди відсутня вказівка про домовленість
сторін про врегулювання спору в частині вимог про стягнення пені
і штрафу, а тому припинення місцевим господарським судом
провадження у справі в цій частині не відповідає вимогам ст. 78,
п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.06 у
справі № 288/19-04 позов задоволено частково.
З Національної академії державної податкової служби України на
користь позивача стягнуто 9924,75 грн. пені. В частині стягнення
1155 грн. пені провадження у справі припинено. Відмовлено в
позові щодо стягнення 335345,07 грн. штрафу та 554,77 грн. пені.
З Національної академії державної податкової служби України на
користь позивача стягнуто відповідно витрати по держмиту,
інфляційно- технічному забезпеченні судового процесу.
В частині стягнення 1155,34 грн. провадження у справі припинено
на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішення суду мотивовано тим, що нарахована позивачем пеня
підлягає задоволенню лише за період шість місяців, а в частині
штрафу в сумі 335345,07 грн. –ненаданням позивачем доказів на
підтвердження факту відмови відповідача від отримання замовлених
робіт на цю суму.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 10.10.06у справі № 288/19-04 зазначене судове рішення
змінено.
Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду
Київської області від 27.04.06 у справі № 288/19-04 викладено в
новій редакції згідно з якою з відповідача на користь позивача
стягувалось 9924,75 грн. пені, 335345,07 грн. штрафу та 2758,97
грн. судових витрат.
Пункт 4 резолютивної частини рішення викладено в наступній
редакції: “В частині стягнення пені в розмірі 554,77 грн.
відмовити”.
В решті судове рішення залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі Національна академія Державної
податкової служби України просить скасувати цю постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду та
залишити рішення господарського суду Київської області від
27.04.06 без зміни.
При цьому, скаржник заперечує наявність в матеріалах справи
доказів його відмови від отримання замовлених робіт, що зумовлює
неповноту дослідження апеляційним судом обставин справи та
недоведеність позивачем своїх вимог (ст. 33 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
);
посилається на неможливість надання в судовому засіданні
необхідних пояснень його представником, т.я. вказана постанова
прийнята судом при його відсутності з поважних причин (п. 1
ст. 77 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши в
судовому засіданні пояснення та заперечення представників
сторін, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та
повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування
ними норм матеріального та процесуального права прийшла до
висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом дослідження при
апеляційному провадженні у справі, підтверджується наступне.
29.04.03 між сторонами у справі був укладений Договір № 4/04
щодо виготовлення та монтажу на об’єкті замовника (відповідача)
плит із граніту в об’ємах, визначених Додатком № 1 до цього
договору (а.с. 13-14, т.1).
В п. 2 договору сторони погодили загальний об’єм робіт по
облицюванню гранітом –1200 м2 та мармуром –1100 м2.
Сторони обумовили можливість зміни цих об’ємів робіт в сторону
збільшення або зменшення за домовленістю сторін (п. п 2.3 п. 2
договору).
Загальна вартість (ціна) договору становить 895290 грн. з
урахуванням ПДВ, вартості плит, тари, доставки та виконання
облицювальних робіт (п.п. 3.2 п. 3 договору).
В п. п 4.1 п. 4 договору сторони передбачили, що облицювальні
роботи за цим договором виконуються на протязі двох місяців від
дати надходження авансового платежу в повному обсязі на рахунок
позивача (виконавця).
Сума авансового платежу не може бути меншою 30% ціни Договору.
Перелік робіт по облицюванню плитами із гранітів жежелівського
родовища та Китайського “Сірий Дракон” G603, а також з мармуру
“Аякс” та загальний їх об’єм (2300 м2), ціни та загальна
вартість робіт (895290 грн.) визначені сторонами в Додатку № 1
від 29.04.03 до Договору № 4/04 від 29.04.03 р. (а.с. 14 т.1).
26.11.09 між сторонами по справі було укладено Додаткову угоду
№ 1 до Договору № 4/04 від 29.04.03, відповідно до умов якої
розділ 3 Договору № 4/04 від 29.04.03 доповнено п. п 3.3, яким
сторони визначили термін виконання та фінансування робіт у два
етапи: 1 етап –795260 грн. –2003 рік, 2 етап –100000 грн. –2004
р. (а.с. 50 т.1).
Оскільки постановою Вищого господарського суду України від
20.12.05 у справі № 288/19-04 ухвалу господарського суду
Київської області від 12.11.04 скасовано в частині припинення
провадження у справі щодо вимог про стягнення пені в сумі
11634,86 грн. та штрафних санкцій в сумі 335345,07 грн. місцевим
господарським судом вірно розглянуто справу тільки в цій
частині.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені апеляційним
господарським судом встановлено наступне.
Місцевим господарським судом обгрунтовано зроблено висновок про
те, що факт заборгованості відповідача перед позивачем в частині
суми основного боргу в розмірі 150418 грн. 80 коп. встановлено
судом при першому розгляді справи, тому у відповідності до
ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ця обставина доказуванню не
підлягає
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом при
першому розгляді справи заборгованість відповідача перед
позивачем виникла внаслідок несвоєчасної оплати виконаних робіт
на суму 192856,30 грн. за період з 01.01.04 по 08.06.04 р.
В подальшому сторони дійшли згоди про те, що заборгованість
відповідача по оплаті фактично виконаних позивачем робіт у 2003
р. становить 150418,80 грн., про що між сторонами складено Акт
звірки розрахунків від 10.11.04 та підтверджено мировою угодою
від 10.11.04 (а.с. 10 т.1).
Місцевим господарським судом при розгляді справи вірно
встановлено, що поясненнями на позовну заяву від 03.03.06 розмір
позовних вимог в частині стягнення пені за невиконання грошового
зобов’язання за Договором № 4/04 від 29.04.03 позивачем було
зменшено на суму 1155,34 грн. (до 10479 грн.) та обгрунтовано
припинено провадження у справі № 288/19-04 в цій частині (а.с.
159, 181 т.1).
Умовами п. 6.3 Договору № 4/04 від 29.04.03 передбачено, що за
несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач сплачує позивачу
пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБ України,
що діє в період, за який нарахована пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
,
платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих
коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється
за згодою сторін.
Приписами ст. 3 вказаного Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачено, що
розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
,
обчислюється від суми простроченого платежу та не може
перевищувати подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у
період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало
бути виконано.
Враховуючи приписи зазначених нормативно-правових актів,
місцевим господарським судом вірно стягнуто з відповідача на
користь позивача пеню за несвоєчасну оплату виконаних робіт по
договору № 4/04 від 29.04.03 за період з.01.2004 р. по червень
2004 р. в сумі 9924,75 грн.
В іншій частині стягнення пені в сумі 554,77 грн. за липень 2004
р. судом відмовлено.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі
335345,07 грн. за безпідставну відмову замовника від отримання
замовлених робіт апеляційним господарським судом встановлено
наступне.
Пунктом 6.4 Договору № 4/04 від 29.04.03 передбачено, що в разі
безпідставної відмови замовника від отримання замовлених робіт
(послуг) він сплачує виконавцю штраф у розмірі вартості
замовлених, але не витребуваних робіт.
Водночас, п.п. 2.3 п. 2 вказаного Договору визначено, що об’єм
робіт за цим договором може змінюватись за домовленістю сторін.
При цьому п.п. 7.2 п. 7 Договору № 4/04 від 29.04.03 р.
обумовлено, що всі зміни та доповнення до цього договору
виконуються у вигляді доповнень, підписаних обома сторонами,
проте вони не можуть стосуватись гарантій зобов’язань по
платежах.
Як встановлено апеляційним господарським судом, будь-яких змін,
доповнень які б стосувались корегування об’єму замовлених робіт,
визначених розділом 2. Договору між учасниками судового
провадження не укладалось.
В матеріалах справи наявний розрахунок штрафних санкцій,
нарахованих згідно п. 6.4 Договору № 4/04 від 29.04.04, що
підтверджує відмову відповідача від передбачених цим договором
(додаток № 1 від 29.04.03) робіт на загальну суму 335345,07
грн., що відповідачем не спростовано (а.с. 65-68, т.1).
У відзиві на позов відповідач –Національна академія Державної
податкової служби визнає факт односторонньої зміни обсягів
встановлених цим договором робіт, пояснюючи це відсутністю
поставок з боку позивача належної кількості товару (матеріалів),
що зумовило його відмову від замовленого обсягу робіт (а.с.
83-84, т.1).
Але в цьому випадку у відповідності зі змістом ст. 611 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
укладений сторонами договір повинен бути
розірваним внаслідок односторонньої відмови відповідача
(замовника) від зобов’язань за договором.
Але в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем
вчинялись дії по односторонній відмові від договору (п. 3
ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідачем не доведено факт порушення позивачем –ВАТ
“Коростишівський кар’єр” договірних зобов’язань в частині
поставок товару (матеріалів).
Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином апеляційна інстанція визнала помилковим висновок
місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні
позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 335345,07 грн. за
безпідставну відмову замовника від отримання замовлених робіт.
В засіданні Київського міжобласного апеляційного господарського
суду приймала участь представник відповідача Каменська по
довіреності від 06.06.06 р.
Зазначене свідчить про повноту встановлення Київським
міжобласним судом обставин справи та вірне застосування до них
норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи
касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
10.10.06 у справі № 288/19-04 без зміни.
Головуючий, суддя М.Черкащенко
С у д д і: В. Рибак
В.Перепічай