ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 264-265/12-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю
“Експоінвест”, м. Київ
Акціонерного комерційного банку “Київ“
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 10.10.2006
у справі № 264-265/12-06 господарського суду
Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Експоінвест”, м. Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агробудпереробка - ЛТД”, с. Мала
Олександрівка, Бориспільський р-н., Київська
обл.
Про примусове виконання обов’язку в натурі
за участю представників сторін:
від позивача: Задвернюк М.І. за дов. від 24.01.2007
від відповідача: Ткачик Т.А. за дов. від 13.07.2006
№ 551
Гордієнко А.О. за дов. від 22.01.2007
від АКБ “Київ“: Москаленко І.О. за дов. від 09.01.2007
№ 5-06/43
Ухвалами Вищого господарського суду України від 06.12.2006, від
22.01.2007 касаційні скарги ТОВ “Експоінвест” та АКБ “Київ” були
прийняті до провадження з призначенням їх до розгляду на
25.01.2007 року.
В судовому засіданні касаційної інстанції представниками ТОВ
“Експоінвест” та АКБ “Київ” заявлені усні клопотання про
оголошення повного тексту постанови, у зв'язку з чим для
підготовки процесуального документа оголошена перерва до
01.02.2007 року.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
В С Т А Н О В И В:
22.06.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Експоінвест” звернулося до господарського суду Київської
області з позовом про зобов'язання ТОВ “Агробудпереробка–ЛТД”
виконати обов'язки за інвестиційним договором від 29.08.2005 № 3
на будівництво житлового будинку за адресою: Київська обл., с.
Чубинське, вул. Погрібняка, 14, а саме: передати ТОВ
“Експоінвест” майнові права на квартири в секції № 1: № 1, № 4,
№ 11, № 16 всього 259,95кв.м. на суму 480907,50грн.
Господарським судом за цим позовом порушена Справа N 264/12-06.
Водночас до господарського суду Київської області надійшла
позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю
“Експоінвест” про зобов'язання ТОВ “Агробудпереробка–ЛТД”
виконати обов'язки за інвестиційним договором від 30.08.2005року
№ 4 на будівництво житлового будинку за адресою: Київська обл.,
с. Чубинське, вул. Погрібняка, 14, а саме: передати ТОВ
“Експоінвест” майнові права на квартири в секції № 1: № 10,
№ 12, № 13, № 14, № 15, № 17, № 18, № 19, № 20; в секції № 2:
№ 21, № 22, № 26, № 30, № 32, № 33, № 34, № 36, № 37, № 38; в
секції № 3: № 41, № 42, № 46, № 49; в секції № 4: № 75, № 78,
№ 79, № 80, № 83, всього 1930,66 кв.м. в цьому будинку.(т. 1,
а.с. 65-67).
Господарським судом порушена Справа N 265/12-06.
На підставі частини 2 статті 58 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом об'єднані
зазначені справи в одну, якій присвоєно № 264-265/12-06.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем у повному
обсязі договірних зобов'язань щодо передачі майнових прав на
квартири, приписами п. 4.1.12 інвестиційних договорів та
посиланням на норми законодавства, зокрема, статтю 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, частину 1 статті 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, що визначають
загальні умови виконання зобов'язання.
У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю
“Агробудпереробка-ЛТД” проти позовних вимог заперечувало,
посилаючись на те, що позивачем не виконані зобов'язання за
інвестиційним договором від 30.08.2005 № 4. Товариство
зазначало, що відповідно до додаткової угоди до інвестиційного
договору, укладеної 31.10.2005 вартість 1 кв.м. площі об'єкта
інвестування становить 2200,00грн., як стверджує позивач ним
були внесені грошові кошти у сумі 3570000,00грн. за 1930 кв.
м. , що становить 1850,00грн. за 1 кв.м. , відповідно залишок до
інвестування складає 676000,00грн.
Відповідач посилався на те, що за умовами договорів (п. 4.1.6)
на нього покладено обов'язок щодо оформлення та видачі
документів, які підтверджують право власності на квартири тільки
після здійснення інвестором усіх остаточних розрахунків та
введення об'єкта в експлуатацію. Зауважує на тому, що на даний
час об'єкт інвестування не введено в експлуатацію.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.07.2006
(суддя: Писана Т.О.) – позов задоволений частково.
Зобов'язано ТОВ “Агробудпереробка-ЛТД” виконати обов'язки за
інвестиційними договорами від 29.08.2005 № 3, від 30.08.2005 № 4
на будівництво житлового будинку за адресою: Київська обл., с.
Чубинське, вул. Погрібняка, 14, а саме: передати ТОВ
“Експоінвест” майнові права на квартири площею 262,29 кв.м. на
суму 485236,50грн. та майнові права на квартири площею 1930 кв.
м. на суму 3570000,00грн. відповідно.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Господарським судом визнано, що позивачем доведено факт
порушення його прав у зв'язку з невиконанням відповідачем
договірних зобов'язань, передбачених пунктами 4.1.11, 4.1.12
інвестиційних договорів.
Часткове задоволення позову місцевий господарський суд мотивував
тим, що розподіл квартир пропорційно здійсненим інвестиціям із
зазначенням їх номерів можливий лише з урахуванням інтересів
інших інвесторів, які до участі у справі не залучені.
За апеляційною скаргою ТОВ “Агробудпереробка-ЛТД” судове рішення
переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 10.10.2006
(судді: Поліщук В.Ю. –головуючий, Мостова Г.І., Агрикова О.В.)
–скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог ТОВ “Експоінвест” відмовлено.
Постанова апеляційної інстанції вмотивована тим, що
інвестиційними договорами передбачена передача у власність житла
і “невідомо як саме повинна здійснюватися передача майнових прав
та що під цими правами розуміють сторони”. Апеляційний суд,
врахувавши приписи статті 331 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, відзначив, що відповідач не міг передати квартири
позивачеві, оскільки їх не існувало як об'єктів цивільного
обігу.
При цьому, апеляційний суд зробив висновок щодо недосягнення
сторонами інвестиційних договорів згоди про предмет договору
взагалі та інших істотних умов, пославшись на приписи статей 638
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 180, 181
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ “Експоінвест”
звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою про її скасування з огляду на помилковість висновків
суду апеляційної інстанції, невідповідність їх фактичним
обставинам справи та вимогам закону; просить рішення
господарського суду Київської області залишити без змін.
Так, скаржник вважає висновок апеляційного господарського суду
про неукладення інвестиційних договорів таким, що не ґрунтується
на законі, зауважує на тому, що договір вважається укладеним,
коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних
умов.
Посилаючись на приписи статті 9 Закону України “Про інвестиційну
діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
, товариство зазначає, що основним
правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами
інвестиційної діяльності, є договір, а укладення договорів,
вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь–яких інших умов
господарських взаємовідносин, є виключною компетенцією суб'єктів
інвестиційної діяльності.
Укладені між сторонами договори містять об'єкт інвестицій, ціну,
вартість будівництва та строк дії, а відтак є укладеними.
Заперечуючи проти посилання суду на те, що об'єкт інвестування
повинен визначатися згідно із статею 2 Закону України “Про
фінансово–кредитні механізми і управління майном при будівництві
житла та операціях з нерухомістю” ( 978-15 ) (978-15)
, товариство
зазначає, що право на укладання договорів передбачено загальним
принципом свободи договору, закріпленим у статті 6 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Застосування апеляційним судом приписів даного Закону ( 978-15 ) (978-15)
скаржник вважає невірним, оскільки вищевказаний Закон ( 978-15 ) (978-15)
встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади
залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою
фінансування будівництва житла та особливості управління цими
коштами, а відтак його дія не розповсюджується на правовідносини
сторін за спірними договорами, ще й виходячи із того, що
інвестування будівництва за ними проводилось за рахунок
кредитних коштів АКБ “Київ” у відповідності з нормами статті 2,
частини 2 статті 5, частини 4 статті 7 Закону України “Про
інвестиційну діяльність” ( 1560-12 ) (1560-12)
, що не є залученням коштів
в управління, а є інвестуванням за рахунок позичкових коштів.
Вважає, що апеляційним судом ототожнені поняття “передача
майнових прав “та “оформлення права власності на квартири”,
посилається на судову практику з цих питань і на Роз'яснення
Вищого господарського суду України від 28.04.1995 № 02-5/302
“Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з
укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність”
( v_302800-95 ) (v_302800-95)
.
18.01.2007 року до Вищого господарського суду України надійшла
касаційна скарга Акціонерного комерційного банку “Київ” про
скасування постанови Київського міжобласного апеляційного
господарського суду України з передачею справи на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на
те, що прийнята судом постанова безпосередньо стосується прав та
законних інтересів банку.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник наводить такі
доводи:
- інвестування будівництва за спірними договорами позивач
здійснив за рахунок кредитних коштів, отриманих від АКБ “Київ”.
Для забезпечення повернення кредиту та сплати процентів позивач
передав банку в іпотеку майнові права на проінвестоване житло.
Іпотечні договори нотаріально посвідчені з накладенням заборони
відчуження житла, а тому у випадку визнання інвестиційних
договорів неукладеними банк буде позбавлений можливості
реалізувати надані йому права кредитора та заставодержателя
відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
статті 19 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, статті 33
Закону України “Про іпотеку ( 898-15 ) (898-15)
“;
- суд ототожнює передачу майнових прав на квартири та передачу
вже збудованих квартир за актом приймання–передачі і не
враховує, що умовами інвестиційних договорів (п. 4.1.12)
передбачена передача позивачеві саме майнових прав на
профінансоване житло, які згідно зі ст. ст. 177, 190 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 4, 49 Закону України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
, ст. ст. 1, 5 Закону України “Про іпотеку”
( 898-15 ) (898-15)
, ст. 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність”
( 1560-12 ) (1560-12)
є самостійним об'єктом цивільних правовідносин.
Звертає увагу колегії суддів на те, що підставою для визнання
договорів неукладеними у зв'язку з недосягненням згоди з усіх
істотних умов, є неможливість їх виконання і саме такої позиції
дотримується Верховний Суд України (справи № 02/313, № 2/17).
Від представника ТОВ “Агробудпереробка-ЛТД” в засіданні суду
отримані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких
товариство просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись
на відповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам
справи та чинному законодавству.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг,
відзначає наступне:
Як встановлено господарськими судами, позивачем в обґрунтування
своїх позовних вимог надані інвестиційні договори від 29.08.2005
№ 3, від 30.08.2005 № 4 на будівництво житлового будинку за
адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Чубинське, вул.
Погрібняка, 14.
Спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем
п. 4.1.12 цих договорів щодо обов'язку замовника - ТОВ
“Агробудпереробка-ЛТД” щомісяця, на отримані кошти надавати
інвестору - ТОВ “Експоінвест” довідку про їх використання та на
кожну інвестицію передавати акт приймання-передачі майнових прав
m` профінансовану площу квартир, вбудованих приміщень,
паркінгів.
Скасовуючи рішення господарського суду Київської області та
відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ “Експоінвест”, суд
апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий господарський
суд помилково не взяв до уваги той факт, що об'єктом
інвестування за інвестиційними договорами є будівництво квартир,
технічна характеристика яких мала бути наведена у додатках до
договорів, проте останні сторонами не укладалися. Відповідно до
статті 2 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і
управління майном при будівництві житла та операціях з
нерухомістю” ( 978-15 ) (978-15)
об'єктом інвестування є квартира або
приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові
будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний
бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після
завершення будівництва стає окремим майном.
Зробивши аналіз умов інвестиційних договорів та договору про
сумісну діяльність, апеляційний суд дійшов висновку про
недосягнення сторонами цих договорів згоди, як про предмет
договорів, так і щодо їх істотних умов.
Також, суд апеляційної інстанції визнав неналежними доказами:
акт від 01.09.2005 № 1, за яким позивачеві передані одинадцять
квартир, з огляду на те, що така передача є можливою лише після
здійснення інвестором усіх остаточних розрахунків та введення
об'єкта в експлуатацію;
складені з іншими інвесторами акти приймання-передачі квартир, з
огляду на те, що останні не створюють для відповідача будь-яких
зобов'язань.
Посилаючись на вказані обставини, апеляційний господарський суд
визнав, що позивачем не доведено порушення його прав та
обов'язок відповідача стосовно передачі майнових прав інвестору.
Погоджуючись з таким висновком суду апеляційної інстанції,
судова колегія зазначає, що згідно з частиною 2 статті 11
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підставами виникнення
цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші
правочини. Договір –це домовленість щодо встановлення, зміни або
припинення зобов'язання як правовідношення. Предметом договору є
зобов'язання в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити
на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,
виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов'язку.
Предметом договорів інвестування є зобов'язання однієї сторони
–інвестора внести грошові кошти, а другої –за рахунок внесених
інвестицій передати конкретну кількість квартир.
Предметом договірного зобов'язання за цими договорами є вчинення
конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання
майна. Матеріальними об'єктами договірних зобов'язань є
наприкінці майно і гроші, що їх сторони мають передати одна
одній, саме вони є предметом виконання за договорами, з
урахуванням інтересу кожної із сторін та відповідної мети цих
договорів.
Умова про предмет є однією із важливих серед істотних умов
договору, тому сторони обов'язково повинні узгодити ті об'єкти,
стосовно яких встановлюються, змінюються та припиняються їх
цивільні права і обов'язки.
Проте, як правильно встановлено апеляційним судом сторонами у
справі не визначено предмет договорів, не досягнуто домовленості
щодо конкретної кількості квартир, розміру та площі, їх
нумерації та етажності, які мали бути визначені сторонами у
додатковій угоді, однак остання ними не укладалася.
Статею 177 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні
папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги,
результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а
також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Майном, як особливим об'єктом згідно зі статею 190 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
вважаються окрема річ, сукупність речей, а також
майнові права та обов'язки.
Майнові права визначаються як суб'єктивні права учасників
цивільних правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням,
розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають
між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей та обміну
речей, робіт, послуг.
Майнові права виникають з юридичних фактів, передбачених
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, іншими актами
законодавства. За будь-яким договором про передавання речі
боржник має передати річ, а кредитор має право вимоги
передавання такої речі, яке є майновим. При цьому, виходячи зі
змісту статей 179, 181, 331 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, річ виникає у той момент, коли в результаті
виготовлення чи створення з'являється відповідний об'єкт.
Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача передати йому
майнові права на ще не збудоване майно не ґрунтується на
законодавстві та не відповідає встановленим способам захисту
права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України визнає вірним
висновок суду апеляційної інстанції про неможливість встановити
предмет домовленості сторін за інвестиційними договорами та які
дії мала здійснити сторона, виконуючи умови щодо передавання
майнових прав.
Відсутність узгоджених сторонами умов, які є істотними, визнання
договорів неукладеними є встановленням факту та елементом оцінки
фактичних обставин справи при її розгляді, що здійснюється судом
у сукупності з іншими наявними у справі доказами, переоцінку
яких не здійснює касаційний суд.
Згідно з частиною 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Одночасно, судовою колегією не беруться до уваги твердження АКБ
“Київ” про те, що прийняте судом рішення стосується його прав та
обов'язків як особи, що не була залучена до участі у справі.
Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційну скаргу мають право подати, також,
особи яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв
рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків. Таке
право виникає у осіб у разі, якщо рішенням суду безпосередньо
розглядається і вирішується спір про право у правовідносинах,
учасником яких є скаржник або міститься судження про права та
обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід
вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не
було залучено до участі у справі, якщо в рішенні містяться
висновки або судження про права і обов'язки цих осіб; в
резолютивній частині рішення прямо вказано про права та
обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між
скаржником і сторонами спору не повинен братися до уваги.
Наведені в касаційній скарзі доводи зазначеним вимогам
процесуального законодавства не відповідають.
Зважаючи на викладене, постанова апеляційної інстанції
відповідає чинному законодавству і підстави для її зміни або
скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 10.10.2006 у справі № 264-265/12-06 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Експоінвест” –залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Київ”
–залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Суддя Т. Гоголь
Суддя Л. Продаєвич