ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 44/157-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача
відповідача Дзюба З.М. –директор /паспорт/
розглянувши у відкритому не з’явились
судовому засіданні касаційну Товариства з обмеженою
скаргу відповідальністю “Саулє”
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду
від 23.11.2006 року
у справі № 44/157-06
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Саулє”
До Ленінського районного відділу
Харківського міського УМВС
України в Харківській області
Про стягнення 51500грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Саулє” звернулося до
господарського суду Харківської області з позовом про стягнення
з Ленінського районного відділу Харківського міського УМВС
України в Харківській області на його користь 51500грн.
заподіяної шкоди,
Доповідач Гоголь Т.Г.
пов'язаної з оплатою юридичних послуг, наданих позивачу
суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Горбенко
О.В. згідно договору від 01.09.2005 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з необхідністю
виселення відповідача з займаних ним приміщень у судовому
порядку позивач звернувся за наданням юридичної допомоги до
суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Горбенко
О.В. Вартість юридичних послуг, наданих суб'єктом
підприємницької діяльності - фізичною особою Горбенко О.В.,
склала 51500грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.
Господарський суд Харківської області рішенням від 18.09.2006
року (суддя Дюкарева С.В.) в задоволенні позову відмовив. В
рішенні суд зазначив, що у Товариства з обмеженою
відповідальністю “Сауле” відсутні будь-які правові підстави для
покладання відповідальності з оплати послуг суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи Горбенко О.В. за
договором від 01.09.2005 року на Ленінський районний відділ
Харківського міського УМВС України у Харківській області,
оскільки віднесення до заподіяної шкоди витрат сторони на
правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням
статей 386, 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
такі витрати не мають обов'язкового характеру і їх наявність та
розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку зі
шкодою.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від
23.11.2006 року (судді Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д, Фоміна
В.О.) рішення господарського суду Харківської області від
18.09.2006 року залишив без змін з тих самих підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Саулє” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення господарського суду Харківської
області від 18.09.2006 року та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року посилаючись
на те, що господарські суди попередніх інстанцій не в повному
обсязі з'ясували обставини, що мають значення для справи та на
порушення ними норм матеріального і процесуального права, а саме
статей 386, 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статей
44, 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Скаржник посилається на те, що без юридичної
допомоги, наданої йому суб’єктом підприємницької діяльності
Горбенко О.В., він не мав б можливості самостійно виселити
відповідача із займаних приміщень, а тому витрати у сумі
51500,00 грн. вважає такими, що були необхідними для захисту
його порушених прав щодо виселення відповідача. З огляду на
вказане позивач вважає суму 51500,00 грн. нанесеною йому шкодою,
яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки викликана його
неправомірними діями.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності застосування господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий
госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Крім
того згідно зі статтею 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Під час розгляду справи господарські суди попередніх інстанцій
встановили наступне.
Товариству з обмеженою відповідальністю “Саулє” на праві
власності належать нежитлові приміщення літ. “А-2”, загальною
площею 914,8 м. кв. та літ “Е-2” загальною площею 409,6 м. кв.,
що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Малиновського, 3, про
що свідчать свідоцтво про право власності на нерухоме майно від
18.03.04 та витяг з реєстру прав власності, копії яких
знаходяться у справі на арк. 10-11. Оскільки зазначені
приміщення
були зайняті Ленінським районним відділом Харківського міського
УМВС України в Харківській області без будь-яких правових
підстав, позивач звернувся до господарського суду Харківської
області з позовом про виселення відповідача із займаних
нежитлових приміщень. Господарський суд Харківської області
рішенням від 24.11.2005 року у справі № 29/360-05 позовні вимоги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Саулє” до Ленінського
районного відділу Харківського міського УМВС України в
Харківській області задовольнив, виселив відповідача з
безпідставно займаних нежитлових приміщень літ. “А-2”, загальною
площею 914,8 м. кв. та літ “Е-2” загальною площею 409,6 м. кв.,
що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Малиновського, 3.
Харківський апеляційний господарський суд постановою від
25.01.2006 року у справі № 29/360-05 рішення господарського суду
першої інстанції від 24.11.05 року змінив, резолютивну частину
виклав в такій редакції: “Позов задовольнити частково. Виселити
Ленінський РВ ХМУ УМВС України в Харківській області із
нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, вул.
Малиновського, 3, а саме: літ. “Е-2” 1-й поверх: кімн. 15 площею
19,40 кв.м. ; кімн. 14 площею 19,20 кв.м. ; кімн. X II площею
8,40 кв.м. ; кімн. X І площею 6,20 кв.м. ; кімн. 13 площею 6,50
кв.м. ; кімн. 16 площею 16,70 кв.м. ; кімн. 12 площею 23,60
кв.м. ; кімн. X площею 3,00 кв.м. ; кімн. IX площею 1,70 кв.м. ;
літ. “А-2” 1-й поверх: кімн. 16 площею 19,8 кв.м. ; кімн. 15
площею 13,7 кв.м. ; кімн. 12 площею 47,60 кв.м. ; кімн. 20
площею 48,50 кв.м. ; кімната 13 площею 4,9 кв.м. ; кімн. 11
площею 5,5 кв.м. ; кімн. 14 площею 1,0 кв.м. ; кімн. 14 а площею
1,6 кв.м. , літ. “А-2” підвал: кімн. 4 площею 32,8 кв.м. ; кімн.
за площею 9,7 кв.м. “
Безпосередню участь в якості представника позивача при розгляді
наведеної справи у суді брав Горбенко О.В., з яким Товариством з
обмеженою відповідальністю “Саулє” 01.09.2005 року укладено
договір без номера про надання юридичних послуг. За умовами
зазначеного договору Суб’єкт підприємницької діяльності Горбенко
О.В. був зобов’язаний за завданням Товариства з обмеженою
відповідальністю “Саулє” –замовника, здійснювати представництво
інтересів замовника в господарському суді Харківської області у
справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Саулє” до Ленінського районного відділу Харківського міського
УМВС України в Харківській області про виселення. Згідно з
пунктом 4.1 вказаного договору вартість послуг Горбенко О.В.
складала 51500,00 грн.. На виконання умов даного договору
позивачем платіжним дорученням № 189 від 11.11.2005 року було
перераховано на рахунок суб’єкта підприємницької діяльності
Горбенко О.В. 51500,00 грн.
Позивач звернувся з позовом до Ленінського районного відділу
Харківського міського УМВС України про відшкодування йому
збитків, пов’язаних з оплатою юридичних послуг за зазначеною
угодою.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
під збитками розуміються ви трати, зроблені кредитором, втрата
або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором
доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано
боржником, отже збитки відносяться до зобов’язального права.
За загальним правилом збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких
майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як
учасника певних суспільних відносин і яке виражається у
зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків позивач
повинен довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну
поведінку Ленінського районного відділу Харківського міського
УМВС України що призвела до їх виникнення, та причинний зв’язок
між протиправною поведінкою боржника та збитками.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи юридичних осіб в господарському суді
ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм
законодавством та установчими документами, через свого
представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження
яких визначені законодавством або установчими документами,
подають господарському суду документи, що по свідчують їх
посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути
також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю
від імені підприємства, організа ції. Тобто, залучення для
участі в справі адвоката або приватного юриста є право, а не обо
в'язок позивача.
Віднесення позивачем витрат на юридичні послуги до збитків,
суперечить положенням статті 22 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки такі витрати не мають обов’язкового
характеру (не є зобов’язальними правовідносинами).
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді
особисто або через представників, повноваження яких
підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто,
вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі
осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в
господарському суді, що знайшло своє підтвердження в рішенні
Конституційного Суду України від 16.11.2000 року за номером
13-рп/2000 ( v013p710-00 ) (v013p710-00)
.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку що господарські суди попередніх
інстанцій обґрунтовано і правомірно відмовили позивачу в
задоволенні заявлених вимог, а тому підстав для скасування
судових актів не вбачається.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі
Товариства з обмеженою відповідальністю “Саулє”.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2006
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 23.11.2006 року у справі № 44/157-06 залишити без змін, а
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Саулє”
- залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич