ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 33/73
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донмет”, м. Донецьк
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 06.07.2006
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.10.2006
у справі № 33/73
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донмет”, м. Донецьк
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“КМК–метал”, м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не
заявляє самостійних
вимог на предмет
спору на стороні Відкрите акціонерне товариство “Міттал
відповідача Стіл Кривий Ріг”, м. Кривий Ріг
Про стягнення 108398,66грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Лой В.М. –директор;
Мельченко В.І. за дов. від 01.03.2006
(у справі)
від відповідача: Вєніков О.Д. за дов. від 19.01.2007
від третьої особи: Овчаренко О.А. за дов. від 02.01.2007
№ 85-10юр
В С Т А Н О В И В:
06.04.2006 ТОВ “Донмет” звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ “КМК-метал”
заборгованості у сумі 108398,66 грн. за відвантажений на адресу
відповідача за договором від 03.03.2005 № 14/03 брухт чорних
металів.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
У відзиві на позов ТОВ “КМК-метал” вимоги позивача не визнало,
посилаючись на відсутність предмету спору, оскільки вважало, що
ним здійснена оплата отриманого металобрухту за актами приймання
від 12.02.2006 та від 13.02.2006, складеними за формою 69, що
відповідає пункту 6.1 договору.
За клопотанням ТОВ “КМК-метал” до участі у справі в якості
третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача залучено ВАТ “Міттал Стіл Кривий Ріг”,
про що господарським судом Дніпропетровської області 06.06.2006
винесена відповідна ухвала.
15.06.2006 від позивача надійшли уточнення до позову, в яких
останній просив задовольнити його вимоги про стягнення боргу у
сумі 108398,66грн., а також визнати недійсним частково договір
поставки від 03.03.2005 № 14/03, а саме пункт 4.2, що стосується
визначення кількості та якості продукції у приймально-здавальних
актах (Ф69 або Ф19) та розділу 6 договору, яким врегульовані
розрахунки сторін за металобрухт.
В цій частині позовні вимоги вмотивовані тим, що зазначені пункт
та розділ договору суперечать Цивільному кодексу України,
( 435-15 ) (435-15)
зокрема, статтям 203, 632, 674, 691 та іншим актам
законодавства до яких віднесені Інструкції П-6, ( va006400-65 ) (va006400-65)
П-7 ( va007400-66 ) (va007400-66)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
06.07.2006 (суддя: Разіна Т.І.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.10.2006 (судді: Науменко І.М. –головуючий, Булецька Л.М.,
Голяшкін О.В.) - у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ
“Донмет” звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою про їх скасування, просить справу направити
на новий розгляд, оскільки вважає, що висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, не
відповідають дійсності і не підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими у судовому засіданні.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник наводить наступні
доводи:
-до правовідносин сторін підлягає застосуванню пункт 4.3
договору щодо дотримання при прийманні продукції вимог
Інструкції П-6, ( va006400-65 ) (va006400-65)
П-7 ( va007400-66 ) (va007400-66)
;
-15.11.2005 акт приймання продукції за участю представника
позивача не складався;
-визначений у акті Ф69 вид брухту не відповідає фактично
поставленому виду;
-пункт 4.2 договору суперечить пункту 4.3 та законодавству.
Товариство посилається на те, що суди розглянули справу без
участі відправника продукції –ТОВ “Донкомплектбуд” та
перевізника, чим порушили їх процесуальні права як третіх осіб.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, вислухавши присутніх у засіданні суду
представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення
виходячи із наступного:
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у
справі 03.03.2005 укладено договір постачання № 14/03, за
умовами якого позивач поставляє покупцеві брухт та відходи
чорних металів відповідно до ДСТУ 4121-2002, а покупець
зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором,
прийняти і оплатити такий брухт.
Пунктом 3.2 договору визначено, що право власності на товар
переходить у місці постачання на підставі актів приймання-здачі
(Ф69 або Ф19), оформлених представниками покупця чи його
довіреною особою. Зазначені акти за умовами договору є доказом
поставки металобрухту та підставою для розрахунків за кількістю
і якістю (пункти 3.3, 4.2, 4.3 договору).
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд
дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт настання
обов'язку відповідача щодо оплати металобрухту згідно з умовами
договору від 03.03.2005 № 14/03, оскільки суду не надані
приймально-здавальні акти за формою 69.
Залишаючи вказане рішення без змін, колегія суддів апеляційного
господарського суду зазначила про відсутність підстав для
задоволення позову про визнання частково недійсними умов
договору щодо визначення ними порядку розрахунку та приймання
продукції та погодилася з висновком суду стосовно відсутності у
відповідача обов'язку оплатити товар.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами, внесеними згідно з
Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 № 4,
від 25.12.1992 № 13, ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
від 25.05.1998 № 15
( v0015700-98 ) (v0015700-98)
), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності–на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Переглянуті судові акти цим вимогам не відповідають.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені
вимоги про стягнення грошових коштів від оплати яких частково
відмовився відповідач, пославшись на наявну нестачу та
неякісність отриманого металобрухту та про визнання частково
недійсним умов договору постачання.
Суд першої інстанції розглянув лише одну вимогу щодо стягнення
грошових коштів, у судовому рішенні відсутні висновки по іншій
заявленій позивачем вимозі.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи
справу, всупереч приписам статті 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
неповно з'ясував
обставини справи, а лише погоджуючись з висновком суду першої
інстанції зазначив, що обов'язок оплатити товар у відповідача не
настав. При цьому, поза увагою суду залишилися як доводи
позивача щодо порушення відповідачем порядку приймання продукції
за кількістю та якістю, так і не були досліджені наявні в
матеріалах справи акти приймання продукції від 15.11.2005,
приймально-здавальні акти від 12.02.2006 та від 13.02.2006, які
і є формою 69 та не усунуті суперечності в документах щодо дати
їх складання (оформлення видачі вантажу згідно штемпеля у
залізничних накладних здійснено 12.11.2005, акти № 7193/440,
№ 7194/439 складені 15.11.2005, акт датований № 7193 від
13.02.2006, № 7194 - 12.02.2006 року) з урахуванням листа
Державного підприємства “Придніпровська залізниця” з якого
вбачається, що металобрухт, який надійшов у спірних вагонах, був
вивантажений на ст. “Промислова” 13.11.2005 року.
А відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що суди, розглядаючи справу, в порушення статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
надали належної юридичної оцінки всім наявним у справі доказам,
а також доводам та запереченням сторін.
З огляду на вищевикладене, касаційна інстанція на підставі
частини 2 статті 111-5, частини 1 статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про
неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим
неможливість надання належної юридичної оцінки, яка полягає у
визначенні норм матеріального та процесуального права, що
підлягали застосуванню з метою встановлення змісту прав та
обов'язків сторін у правовідношені.
Виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки
повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 статті 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що прийняті у
справі судове рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції
слід врахувати викладене, повно з’ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішити спір по суті з
ухваленням законного та обґрунтованого судового рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
06.07.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.10.2006 у справі № 33/73 –скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Донмет” –задовольнити.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Суддя Т. Гоголь
Суддя Л. Продаєвич