ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 32/78пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.
суддів: Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
позивача Дедіщевої В.І.
відповідачів Цимбалюка О.В.
розглянувши у відкритому
засіданні касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю
скаргу “АРМ-Сервіс”
на р і ш е н н я (у х в а л у)
та п о с т а н о в у від 27.11.2006 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Кнауф Гіпс Донбас”
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“АРМ-Сервіс”
Про визнання недійсним договору,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовом до відповідача про визнання
недійсним договору № 10-07/01 від 10.07.2001 р., посилаючись на
те, що спірний договір не відповідає приписам законодавства,
зокрема, вимогам ст.ст. 153, 332, 334 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, тому відповідно до вимог ст. 48 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
його необхідно визнати недійсним з моменту його
вчинення.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2006
року в позові відмовлено.
Постановою апеляційного господарського суду від 27.11.2006 року
рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове
рішення, яким позовні вимоги задоволено.
Постановлено визнати недійсним договір № 10-07/01 від 10.07.2001
року.
У касаційній скарзі ТОВ “АРМ-Сервіс” просить постанову
апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні
відмовити за необґрунтованістю вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі, встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, між відповідачем та ЗАТ „Деконський гіпс”
був укладений договір № 10-07/01 від 10.07.01р. (надалі
Договір), згідно з яким замовник (ЗАТ „Деконський гіпс“)
доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання
виконати вскришні роботи, пов'язані з здобуттям та
транспортуванням гіпсового каменю відповідно доданої
проектно-кошторисної документації на умовах, які обговорені цим
договором, а заказник (ЗАТ „Деконський гіпс“) зобов'язується
прийняти цю роботу та провести її оплату (пі.1
Відповідно до п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою
відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас” воно створено шляхом
реорганізації (перетворення) та є правонаступником всіх прав та
обов'язків ЗАТ „Деконський гіпс”, зареєстрованого виконавчим
комітетом Артемівської міської ради Донецької області 03.07.01р.
та внесеного до реєстру за № 1213.
Враховуючи вищевикладене, належним позивачем по справі є
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас”,
м. Соледар, Донецька область.
Відповідно до додаткової угоди від 10.07.01р. до договору
№ 10-07/01 від 10.07.01р., п. 1.1. договору викладений у
наступній редакції: замовник доручає, а підрядник приймає на
себе зобов'язання по наданню послуг, провести вскришні роботи,
роботи, пов'язані з здобуттям гіпсового каменю, транспортуванням
вантажу на умовах, зазначених цим договором, а заказник
зобов'язується прийняти цю роботу (послуги) та провести її
оплату.
Згідно п.п. 1, 2, 3 додаткової угоди від 03.09.02р. до договору
№ 10-07/01 від 10.07.01р. визначене наступне: вважати договір
№ 10/07-01 від 10.07.01р. договором про надання послуг по
проведенню вскришних робіт, робіт, пов'язаних з здобуттям
гіпсового каменю, транспортуванням вантажу на умовах, зазначених
цим договором.
Під вскришними роботами розуміти послугу по завантаженню
вскришних пород (ґрунту) екскаватором виконавця, транспортування
автотранспортом виконавця, а також розвантаження та зачистки
бульдозером ґрунту на кар'єрах заказника.
Під роботами, які пов'язані з здобуттям гіпсового каменю
розуміти послугу по завантаженню екскаватором, який належить ЗАТ
„Деконський гіпс” гіпсового каменю на кар'єрах заказника,
транспортування, автотранспортом гіпсового каменю до місця
складування визначеного заказником як усно так і у письмовій
формі.
Приймаючи постанову, апеляційна інстанція дійшла висновку, що
предмет договору № 10-07/01 від 10.07.2001 р за своєю сутністю
містить в собі елементи договору підряду й елементи договору про
надання послуг зі здійснення перевезення вантажу. Тому
враховуючи, що спірний договір включає ознаки договору про
надання послуг із здійснення перевезення вантажу, є необхідною
наявність у виконавця за цим договором ліцензії з надання послуг
з перевезення вантажів автомобільним транспортом, чинної на
момент укладання спірного договору.
У разі відсутності у суб’єкта господарювання ліцензії на
проведення певного виду господарської діяльності, договір,
безпосередньо пов’язаний з такою діяльністю, визнається
недійсним.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції скасував рішення
місцевого господарського суду про відмову в позові та прийняв
нове рішення про визнання спірного договору недійсним.
Проте, з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись
не можна, оскільки приймаючи постанову, апеляційний
господарський суд не звернув уваги на ту обставину, що
відповідно до “Ліцензійних умов провадження господарської
діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів
автомобільним транспортом”, розроблених відповідно до Закону
України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності
( 1775-14 ) (1775-14)
та інших нормативних актів”, Ліцензійні умови є
обов’язковими для виконання суб’єктами господарювання, незалежно
від організаційно-правових форм та форм власності, які надають
послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним
транспортом і отримали ліцензію на цей вид господарської
діяльності (п. 1.3).
Пунктом 1.5 зазначених умов визначено, що не підлягає
ліцензуванню діяльність з надання послуг з перевезення вантажів
автомобільним транспортом у межах одного виробничого об’єкта
(технологічні перевезення).
Зазначені вимоги закону апеляційний господарський суд з
достовірністю не з’ясував і не перевірив та належної правової
оцінки вказаному не дав.
При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ті
обставини, що за загальним правилом ст. 60 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода не може бути визнана повністю недійсною, якщо не
відповідають законові лише окремі її частини і обставини справи
свідчать про те, що угода була б укладена і без включення до неї
недійсної її частини.
Окрім того в порушення вимог ч. 3 ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний
господарський суд прийняв до розгляду вимоги, що не були
предметом розгляду в суді першої інстанції.
Поряд з цим, відповідно до вимог ст. 59 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, угода визнана недійсною, вважається недійсною з
моменту її укладання.
Проте, згідно ч. 2 зазначеної статті угода може бути визнана
недійсною і на майбутнє.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати договір
недійсним з моменту його вчинення.
Проте, всупереч зазначених вимог закону, апеляційний
господарський суд прийняв рішення не зазначивши в постанові
момент з якого угода вважається недійсною, що визнати законним і
обґрунтованим не можна.
Враховуючи наведене, суд вважає, що постанова апеляційної
інстанції як прийнята з порушенням норм матеріального і
процесуального права не може залишатись без змін і підлягає
скасуванню.
Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого
господарським судом рішення, суд вважає, що місцевий
господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини
справи, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам і
прийшов до обґрунтованого висновку, що спірний договір є
договором про надання послуг для якого на час укладення діючим
законодавством не були встановлені істотні умови, але ця угода є
такою, що не суперечить діючому на той час законодавству, тому
правильно відмовив позивачу в позові про визнання договору
недійсним, у зв’язку з чим рішення господарського суду необхідно
залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
27.11.2006 року скасувати, задовольнивши касаційну скаргу, а
рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2006
року залишити без змін.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
С у д д і Грек Б.М.
Стратієнко Л.В.