ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 22/2-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Регіон”, с. Красне, Згурівський р-н.,
Київська обл.
на рішення господарського суду Київської області від
18.09.2006
та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 01.11.2006
у справі № 22/2-2006
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Міжнародна насіннєва компанія”, м. Рівне
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Регіон”, с. Красне, Згурівський р-н.,
Київська обл.
Про стягнення 14536,47грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і
місце засідання суду
від відповідача: Мікульський К.В. за дов. від 13.12.2005
Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 28.12.2006, надіслана сторонам у
справі 02.01.2007 року), проте позивач не скористався
Доповідач: Продаєвич Л.В.
наданим йому статею 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
правом на участь у засіданні суду касаційної
інстанції.
В С Т А Н О В И В:
20.01.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Міжнародна насіннєва компанія” звернулося до господарського
суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з
обмеженою відповідальністю “Регіон” на підставі статей 526, 549,
625, 692 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статей 193, 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
заборгованості у
загальній сумі 14536,47грн., що складає основний борг
–11591,54грн., пеня –1046,10грн., індекс інфляції –1506,31грн.,
3% річних –392,52грн., яка виникла за договором поставки насіння
цукрових буряків від 05.01.2004 № 14.С.Н.
У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю
“Регіон” відхилило позовні вимоги з тих підстав, що договором
погоджено кількість товару у посівних одиницях та не визначено
кількість кілограмів насіння цукрових буряків в одній посівній
одиниці, внаслідок чого сторони по-різному тлумачать кількість
поставленого товару. А відтак, вважало, що зобов'язання сторін
виникли не з договірних підстав, а внаслідок “взаємного
безпідставного отримання відповідно майна та грошових коштів”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2006
зупинено провадження у справі до вирішення господарським судом
Рівненської області пов'язаної з нею справи № 19/43 про визнання
недійсним договору від 05.01.2004 № 14.С.Н.
Ухвалою цього ж суду від 29.08.2006 провадження у справі
поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення
провадження.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.09.2006
(суддя Шевчук С.Р.) - позов задоволений. З ТОВ “Регіон” на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна
насіннєва компанія” стягнуто 11591,54грн. –основного боргу,
1046,10грн. –пені, 1506,31грн. –інфляційних втрат, 392,52грн.
–3% річних та відповідні судові витрати.
Судове рішення вмотивоване приписами статей 526, 546, 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, умовами договору та
доведеністю факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за
цим договором щодо оплати отриманого товару в повному обсязі.
За апеляційною скаргою ТОВ “Регіон” судове рішення переглянуте в
апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 01.11.2006 (судді:
Андрейцева Г.М. –головуючий, Зеленіна Н.І., Шевченко В.Ю.)
–частково скасовано.
Резолютивна частина рішення викладена у наступній редакції:
“Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіон” на
користь ТОВ “Міжнародна насіннєва компанія” 11591,54грн.
–основного боргу, 1506,31грн. –інфляційних втрат, 392,52грн. –3%
річних та судові витрати: 134,90грн. –державного мита,
109,51грн. - витрат на інформаційно–технічне забезпечення
судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову щодо
стягнення пені у сумі 1046,10грн., застосувавши позовну давність
за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіон” звернулося до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про їх
скасування з направленням справи на новий розгляд, оскільки
вважає, що судом не застосовані до спірних правовідносин приписи
частині 1 статті 670 та статті 674 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, які підлягали застосуванню з огляду на конкретні
обставини справи.
Посилаючись на статтю 774 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якою передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства
підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та
іншими нормативно-правовими актами, скаржник вважає, що
визначення кількості товару слід було здійснити згідно з ДСТУ
4232:2003 “Насіння буряків. Методи визначання маси 1000 насінин
та маси однієї посівної одиниці”.
Скаржник вказує на специфіку такої одиниці виміру, як “посівна
одиниця” та посилається, що у споживача відсутня можливість
перевірки кількості отриманого насіння в посівних одиницях
інакше ніж шляхом зважування партії насіння та наступного
ділення отриманої ваги на вагу однієї посівної одиниці, яка
вказується в супровідних документах. Недостатність товару за
кількістю була виявлена скаржником лише при його використанні,
оскільки фактичні витрати насіння при його висіві значно
перевищували розрахункові, передбачені стандартом.
Товариство звертає увагу на розбіжності, як містяться у першому
та другому примірниках накладної від 23.04.2004 № 259 на
відвантаження товару і зауважує на тому, що незадоволення його
клопотання про призначення експертизи призвело до неповного
з'ясування обставин справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, вислухавши присутнього у судовому
засіданні представника відповідача, обговоривши доводи
касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для
її задоволення виходячи із наступного:
Предметом спору за цією справою є стягнення суми основного
боргу, що утворився в результаті непроведення відповідачем у
повному обсязі оплати вартості поставленої на його адресу
сільськогосподарської продукції –насіння цукрових буряків.
Недоплата у сумі 11591,54 грн. зумовлена тим, що як вважає
відповідач отриманої ним сільгосппродукції вистачило на
засівання лише 100 гектарів, що свідчить “про недостатність
насіння цукрових буряків в одній посівній одиниці”.
Як встановлено судами під час розгляду даної справи, між
сторонами 05.01.2004 укладено договір поставки насіння цукрових
буряків за № 14.С.Н., в якому визначена загальна кількість
товару та його асортимент.
Так, розділом 2 договору передбачено, що одиницею виміру
кількості товару є посівна одиниця (пункт 2.1 договору);
загальна кількість товару –315 посівних одиниць (пункт 2.2
договору); ціна товару визначена за одну посівну одиницю насіння
(пункт 3.1 договору).
Підписаною сторонами специфікацією до вказаного договору
визначено асортимент та кількість товару з одиницею виміру
–посівна одиниця (п. о.).
Судами з'ясовано, що на виконання умов договору позивач за
накладною від 23.04.2004 № 259 видав представнику відповідача,
який діяв на підставі довіреності від 23.04.2004 ЯЗС № 814330
насіння цукрових буряків: “Слов'янський ЧС-94” у кількості 152,1
п. о., “Ялтушківський –64” –167,2 п. о. на загальну суму
22792,42 грн. Оплата за отримане насіння відповідачем здійснена
частково у сумі –11200,88 грн., залишок боргу становить
11591,54грн. Будь-які докази правомірності часткової відмови в
оплаті товару відповідачем не надані, не передбачено це і
умовами договору від 05.01.2004 № 14.С.Н.
Згідно зі статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких
умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших
вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для
виконання сторонами; одностороння відмова від зобов’язання або
одностороння зміна його умов не допускається.
Як вбачається із змісту наведених норм зобов’язання припиняється
шляхом його повного виконання, що в даному випадку і було
предметом судового дослідження.
З цими нормами кореспондуються і приписи Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, зокрема, стаття 193 цього Кодексу.
Згідно зі статею 265 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується
передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -
покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти
вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до
державного замовлення.
Відповідно до частини 2 статті 266 Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
загальна
кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове
співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами,
групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами
визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не
передбачено законом.
Загальна кількість товарів є однією з істотних умов договору
поставки. Порядок визначення кількості товарів залежить від
того, укладається договір за розсудом сторін чи на підставі
державного замовлення. У першому випадку сторони самостійно
узгоджують кількість товару, у другому –вона визначається
виходячи з державного замовлення.
Отже, кількість переданої (поставленої) сільськогосподарської
продукції повинна відповідати умовам договору.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
позивач виконав свої зобов'язання за договором щодо поставки
сільськогосподарської продукції обумовленої кількості, оскільки
договором визначалась кількість товару у посівних одиницях, а
вже вимір її передбачено Державним стандартом України,
відповідність кількості товару вимогам стандарту договором не
передбачена.
Статею 610 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з
порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне
виконання).
У разі неналежного виконання грошового зобов'язання настають
правові наслідки, які передбачені статею 625 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
щодо обов'язку боржника сплатити на вимогу кредитора
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача як суми
боргу, так і нарахованих інфляційних втрат та трьох відсотків
річних.
Доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків
судів, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин
справи, відповідають цим обставинам та нормам матеріального і
процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для
зміни або скасування прийнятих у справі судових актів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Київської області від 18.09.2006 та
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 01.11.2006 у справі № 22/2-2006 – залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Регіон” –залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Суддя Т. Гоголь
Суддя Л. Продаєвич