ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 20/216/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи
В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю представників: позивача –Гуцуляка А.О.,
відповідача –
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ “Евріка” на рішення
господарського суду Запорізької області від 12.09.2006 року та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
2.11.2006 року у справі за позовом ВАТ “Український графіт” до
ТзОВ “Евріка”
про стягнення суми неустойки,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення
135037,80 грн. неустойки за прострочку виконання підрядних
робіт.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.09.2006
року (суддя Гандюкова Л.П. ) позов задоволений частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 37067, 40 грн.
неустойки (пені), судові витрати. В іншій частині позову
відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
2.11.2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 5.09.2005 року між сторонами
у справі був укладений договір підряду № 204/58718/04-е,
відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик
виконати роботу - ремонт внутрішніх водостоків, цех № 3 корпус
№ 2, інв. № 1010203, а замовник зобов'язався прийняти роботу та
оплатити її.
Згідно п. 1.2 договору вартість всіх робіт, що виконуються
підрядником, становить 29012,66 грн. і визначається твердою
договірною ціною, складеною на підставі інвесторської
кошторисної документації.
Розділом 4 договору передбачається, що роботи виконуються із
переданих по акту передачі матеріалів замовника, за виключенням
тих матеріалів, які за умовами даного договору надав підрядник.
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата проводиться по факту
виконання робіт протягом 20 днів після підписання акту
приймання-передачі виконаних робіт.
Строки та етапи виконання робіт визначаються у Календарному
плані (п. 6.1).
Календарним планом № 1 встановлений строк виконання робіт до
04.11.2005 року (додаток № 1 до договору).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про
вартість виконаних підрядних робіт та витрат підрядником було
виконано робіт на загальну суму 24033 грн.
На підставі рахунку № 29-01 від 29.12.2005 року вказана сума
платіжним дорученням № 40084 від 31.01.2006 року була
перерахована на рахунок відповідача.
У відповідності до ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик
виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а
замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін). Статтею 846 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
передбачається, що строки виконання роботи або її
окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Як правильно встановлено судами, відповідач, в порушення
договірних зобов’язань, роботи в повному обсязі та у встановлені
строки не виконав.
Згідно ст. 218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, учасник господарських
відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання
господарського зобов'язання.
На підставі ст. 230 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, штрафними санкціями
визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми
(неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин
зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення
господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання
господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для
належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої
сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом ( 436-15 ) (436-15)
, іншими законами
або договором.
Як встановлено судами, пунктом 8.1 укладеного сторонами договору
передбачається, що у випадку порушення строків виконання робіт,
передбачених п. 6.1 договору, підрядник сплачує замовнику
неустойку в розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт за кожен
день прострочення.
Згідно ч. 3 ст. 843 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ціна роботи у
договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та
плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 844 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ціна у
договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота
виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником,
кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з
моменту підтвердження його замовником.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив
вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі 37 067 грн.
На підставі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу
своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі
є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а
також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка
порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її
вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено
договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних
від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Приймаючи рішення, залишене без змін постановою суду апеляційної
інстанції, місцевий господарський суд вірно визнав
безпідставними посилання відповідача на відсутність його вини у
порушенні зобов'язання щодо своєчасного виконання підрядних
робіт та наявності прострочення кредитора.
Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою суду
апеляційної інстанції, суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з відповідача суму неустойки.
Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваних
судових рішень помилкові і не відповідають матеріалам справи.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2006
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 2.11.2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ
“Евріка” –без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко