ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 20-8/061
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Добролюбової Т.В.
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали Державного підприємства Міністерства
касаційної скарги оборони України 102 підприємство
електричних мереж”
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.09.06
у справі № 20-8/061
за позовом Державного підприємства Міністерства
оборони України 102 підприємство
електричних мереж”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Фірма ПВ”
третя особа Державне підприємство “Севастопольський
геодезичний центр”
Про стягнення заборгованості та спонукання виконати певні дії
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Савчук С.П. - за дов. від 30.01.07 № 01/150;
Катренко С.О.- за дов. від 30.01.07 № 01/145;
від відповідача та третьої особи: не з’явилися, повідомлені
належно про час і місце засідання суду.
Державним підприємством Міністерства оборони України 102
підприємство електричних мереж” у лютому 2006 року заявлений
позов до
Доповідач: Добролюбова Т.В.
Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма ПВ” про стягнення
7 157,33 грн. майнової шкоди та спонукання винести торгівельні
павільйони з
охоронної зони кабельної лінії 6 КВ підстанції № 5-ТП-1054, яка
проходить на території ринку “Сталінградський”. Обґрунтовуючи
вимоги заявник посилався на порушення відповідачем пункту 9
Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою
Кабінету Міністрів України від 04.03.97 № 209, ( 209-97-п ) (209-97-п)
оскільки останнім зведено торгівельні павільйони в охоронній
зоні високовольтної кабельної лінії, що належить позивачеві.
Разом з цим, позивач посилався на приписи статті 1166 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якими передбачено відшкодування
шкоди, завданої майну юридичної особи в повному обсязі особою,
яка її завдала.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.08.06,
ухваленим суддею Ткаченко М.І., позовні вимоги задоволено
частково. Зобов’язано ТОВ “Фірма ПВ” винести торгівельні
павільйони із охоронної зони кабельної лінії 6 КВ підстанції
№ 5-ТП-1054, яка проходить на території ринку “Сталінградський”,
і належить Державному підприємству Міністерства оборони України
102 підприємство електричних мереж”. Стягнуто з ТОВ “Фірма ПВ”
на користь позивача 203,00 грн. судових витрат. В решті позову
відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд зазначав про порушення
відповідачем пунктів 9, 22 Правил охорони електричних мереж
( 209-97-п ) (209-97-п)
щодо заборони здійснення будівництва,
реконструкції, капітального ремонту в межах охоронних зон
повітряних і кабельних ліній без погодження з
енергопідприємствами. В задоволені вимог про стягнення 7 157,33
грн. майнової шкоди відмовлено. В цій частині рішення суд
послався на відсутність доказів підтверджуючих реальні витрати,
здійснені позивачем для виправлення пошкодженого високовольтного
кабелю.
Розглянувши апеляційні скарги позивача і відповідача,
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів: Борисової Ю.В.- головуючого, та Горошко Н.П. ,
Прокопанич Г.К., постановою від 26.09.06 перевірене рішення у
справі скасував та прийняв нове рішення. В позові повністю
відмовив, задовольнивши скаргу ТОВ “Фірма ПВ”, апеляційну скаргу
позивача залишив без задоволення. Постанова суду вмотивована
тим, що матеріали справи не містять доказів підтверджуючих
знаходження належної позивачеві лінії саме на спірній земельній
ділянці та порушення відповідачем Правил охорони електричних
мереж. ( 209-97-п ) (209-97-п)
В частині відмови у стягненні майнової
шкоди, суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо
відсутності доказів підтверджуючих факт реальних збитків,
понесених позивачем через відповідача.
Державне підприємство Міністерства оборони України 102
підприємство електричних мереж” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням приписів
матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення,
яким позовні вимоги задовольнити. В касаційній скарзі заявник
вказує на відсутність з його боку дозволу на здійснення
будівельно-монтажних робіт на території ринку та порушення
відповідачем Правил охорони електричних мереж. ( 209-97-п ) (209-97-п)
Разом з цим скаржник зазначає про ненадання судом апеляційної
інстанції правової оцінки обставинам справи, які встановленні в
рішенні.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма ПВ” та
Державного підприємства “Севастопольський геодезичний центр”
відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що 23.04.1998 між
Севастопольською міською державною адміністрацією та Товариством
з обмеженою відповідальністю на підставі розпорядження № 465-р
від 25.03.1998 укладено договір № 213 про право користування
землею на умовах оренди. Згідно укладеного договору відповідачу
передана у користування, строком до 01.01.03, земельна ділянка
площею 0,1420 га, розташована в районі проспекту Героїв
Сталінграда в місті Севастополі. По закінченню строку дії
договору 25.08.04 на підставі рішення Севастопольської міської
Ради від 22.10.03 № 1455, між Севастопольською міськрадою та
Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма ПВ”, укладено
договір оренди земельної ділянки, згідно з яким товариство
прийняло в термінове платне користування земельну ділянку площею
0,1420 га для реконструкції та обслуговування тимчасового ринку.
Умовами договору визначений строк його дії до 01.05.08. Пунктом
9.2.1. вказаного договору передбачено, що орендар має право
реконструювати на орендованій земельній ділянці без права
капітального будівництва тимчасові будівлі та споруди, а також
об’єкти благоустрою згідно з цільовим призначенням земельної
ділянки. Висновком державної землевпорядної експертизи від
06.07.04 № 405/04, передбачено знаходження на земельній ділянці,
наданій в оренду відповідачеві, охоронної зони інженерних
комунікацій площею 0,0770 га, у зв’язку з чим останньому надано
лист узгодження інженерних комунікацій з експлуатуючими
організаціями, а саме: ДКП “Севмісьководоканал”, ДКП
“Севтеплоенерго”, ВАТЕК “Севастопольенерго”. Товариство з
обмеженою відповідальністю “Фірма ПВ” отримало згоду на
реконструкцію тимчасового ринку від вказаних підприємств. Як
встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
предметом позову у даній справі є вимога Державного підприємства
Міністерства оборони України 102 підприємство електричних мереж”
про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма
ПВ” 7157,33 грн. майнової шкоди та спонукання останнього винести
торгівельні павільйони з охоронної зони кабельної лінії яка
проходить на території ринку “Сталінградський”. Задовольняючи
позовні вимоги в частині спонукання до винесення торгівельних
павільйонів, господарський суд першої інстанції виходив з того,
що позивачем доведено факт пошкодження належної йому кабельної
лінії 6 КВ підстанції № 5-ТП-1054, яка проходить на території
ринку “Сталінградський”. Апеляційний суд скасовуючи рішення в
цій частині дійшов висновку про відсутність доказів
підтверджуючих факт знаходження належної позивачеві лінії на
спірній земельній ділянці, при цьому, вказав на відсутність
доказів відводу позивачеві спірної земельної ділянки та
наявності встановленого обмеження між ДП МОУ 102 підприємство
електричних мереж” і Севастопольською міською Радою. Проте,
висновок апеляційної інстанції в цій частині є помилковим. Суди
обох інстанцій всупереч вимогам статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не обґрунтували, не
повно дослідили і не з’ясували всіх обставин справи, що виключає
правильне застосування норм матеріального права до спірних
правовідносин з огляду на наступне. Відповідно до приписів
статті 76 Земельного кодексу України землями енергетичної
системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти,
під об'єкти транспортування електроенергії до користувача; землі
енергетичної системи можуть перебувати у державній, комунальній
та приватній власності; уздовж повітряних і підземних кабельних
ліній електропередачі встановлюються охоронні зони. Згідно
частини 1 статті 112 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
охоронні зони створюються уздовж ліній зв’язку, електропередачі,
земель транспорту, навколо промислових об’єктів для забезпечення
нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також
зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні
землі та інші природні об’єкти. З метою забезпечення і надійної
роботи електричних мереж Кабінет Міністрів України постановою
від 04.03.1997 № 209 затвердив Правила охорони електричних мереж
( 209-97-п ) (209-97-п)
. Згідно вказаних Правил, ( 209-97-п ) (209-97-п)
електричними
мережами, які підлягають охороні вважаються підстанції,
розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії
електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії
електропередачі та споруди, які до них належать. Для створення
нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх
збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі
заходи: відводяться земельні ділянки; встановлюються охоронні
зони; визначаються мінімальні допустимі відстані. З матеріалів
справи вбачається, що приписами пункту 8.1 укладеного договору,
Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма ПВ”
встановлювалися обмеження відносно охоронної зони інженерних
комунікацій загальною площею 0,0770 га. Пунктом 8.2 договору
передбачено, що передача в оренду земельної ділянки не є
підставою для зупинення або зміни обмеження і інших прав третіх
осіб на цю ділянку. Разом з цим, пунктом 9.2.2 названого
договору зумовлено дотримання орендарем плану земельної ділянки,
виконання встановлених відносно земельної ділянки обмежень та
обтяжень в об’ємі передбачуваному законом або цим
договором. Приписами пункту 8 Правил охорони електричних мереж
( 209-97-п ) (209-97-п)
забороняється в охоронних зонах повітряних і
кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних
пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити
нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження
або нещасні випадки. Згідно пункту 9 цих Правил ( 209-97-п ) (209-97-п)
у
межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній,
трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв
без письмової згоди електропідприємств, у віданні яких
перебувають ці мережі, а також без присутності їх представників
забороняється проведення всяких видів будівельних, монтажних,
вибухових, земляних і вишукувальних робіт. Вимоги даного пункту
передбачені і в додатку № 2 до договору, укладеного між
Севастопольською міськрадою та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Фірма ПВ”. При цьому, колегія суддів зазначає,
що суд першої інстанції встановлюючи наявність павільйонів у
межах охоронних зон електричних мереж, невмотивовано зазначив
про належність кабелю на спірній земельній ділянці позивачеві,
оскільки знаходження кабелю на його балансі не є доказом
підтверджуючим право власності позивача на вказану кабельну
лінію. Разом з цим, скасовуючи рішення у справі, апеляційний суд
не спростував висновку суду першої інстанції щодо розміщення в
охоронній зоні павільйону та невмотивовано залишив без уваги
довід позивача про розташування усіх кабельних мереж у охоронній
зоні, оскільки відповідно до кадастрового плану земельної
ділянки, під комунікації відведено лише один коридор площею
0,0770 га. Судами не досліджено на якій саме допустимій
відстані, від електричних мереж знаходиться павільйон,
враховуючи вимоги пункту 5 Правил охорони електричних мереж
( 209-97-п ) (209-97-п)
. Таким чином, ухвалюючи судові рішення у справі
господарські суди першої та апеляційної інстанції не оцінювали
обставину, що стала підставою позовних вимог, а саме,
знаходження торгівельних місць Сталінградського ринку в
охоронній зоні. В цій частині рішення і постанова підлягають
скасуванню з направленням справи для нового розгляду до
Господарського суду міста Севастополя. Разом з цим, колегія
суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про
недоведеність позивачем здійснення ним реальних витрат для
виправлення пошкодженого високовольтного кабелю. Згідно з
приписами статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а
також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода може
відшкодовуватися у вигляді - відшкодування збитків. Під збитками
слід розуміти витрати, пов’язані з виправленням пошкодженого
майна, а в разі неможливості виправлення - його дійсна вартість.
Збитками також називають грошовий вираз майнової шкоди.
Негативні наслідки вважаються реальною шкодою. При цьому,
реальна шкода включає в себе витрати, які особа, права якої
порушено, зробила для відновлення порушеного права у зв’язку з
втратою або пошкодженням її майна. Отже, суди правомірно
виходили з того, що документи, які надані позивачем в
обґрунтування заявленої вимоги про стягнення, а саме: рахунок
№ 277 на суму 5 108,40 грн. про надання послуг
електролабораторією Структурного підрозділу ВАТ “Крименерго” за
пошук пошкодженого кабелю та калькуляції позивача за липень,
вересень 2005 року на суму 2 048,93 грн., не можуть вважатися
доказами підтверджуючими фактичні витрати позивача, оскільки
вони останнім не сплачені. В цій частині рішення і постанова
залишаються без змін. З огляду на викладене, судові рішення не
можна вважати законними і обґрунтованими повністю, тому вони
підлягають скасуванню в частині вирішення позову про спонукання
вчинити дії з передачею справи в цій частині на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9,111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.09.06 у справі № 20-8/061 і рішення Господарського суду міста
Севастополя від 02.08.06 скасувати в частині вирішення позову
про спонукання вчинити дії. Матеріали справи в цій частині
скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста
Севастополя. В частині відмови у стягненні 7157,33 грн. рішення
і постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони
України 102 підприємство електричних мереж” задовольнити
частково.
Головуючий, суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л. Продаєвич