ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2007 Справа N 5/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши матеріали Українського державного
касаційної скарги хіміко-технологічного університету
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.10.2006 року
у справі № 5/62
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Легіон”
До Українського державного
хіміко-технологічного університету
Про стягнення 13 508,00 грн.
за зустрічним позовом Українського державного
хіміко-технологічного університету
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Легіон”
Про визнання недійсним пункту 2.2 договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача за первісним позовом: Рязанцев С.В.- за дов. від
12.01.07
від відповідача за первісним позовом: Іванова О.М.-за дов. від
30.01.07
Товариством з обмеженою відповідальністю “Легіон” у березні 2006
року заявлений позов про стягнення з Українського державного
хіміко-технологічного університету 13508,00 грн. неустойки за
порушення останнім обов’язку попередити охорону за місяць до
кінця строку дії договору про Доповідач: Добролюбова Т.В
його розірвання. Такий обов’язок університету передбачений
розділом 9 пункту “а” додатку № 1 до договору від 01.07.05
№ Д-11/1-21/79 про надання охоронних послуг. В обґрунтування
своїх вимог, позивач посилався на несвоєчасне повідомлення з
боку відповідача про намір розірвати укладений договір з
01.01.06.
Український державний хіміко-технологічний університет заявив
зустрічну позовну вимогу до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Легіон” про визнання недійсним пункту 2.2
Договору № 11/1-21-79 від 01.07.05, щодо домовленості сторін по
закінченню терміну дії договору вважати його продовженим на
такий же термін, якщо жодна зі сторін не заявить про його
розірвання письмово, з повідомленням за місяць. Зустрічний позов
вмотивований невідповідністю даного пункту договору вимогам
статті 34 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг
за державні кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
, відповідно до яких термін дії
договору, укладений між організаціями, які фінансуються за
рахунок коштів державного бюджету не може перевищувати
тривалості бюджетного періоду. Разом з цим, університет зазначав
про те, що вимоги пункту 2.2 названого договору, згідно приписів
пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, не
можуть бути спрямовані на реальне настання правових наслідків,
які ним обумовлені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
31.07.06, ухваленим суддею Шевченко С.Л., в первісному позові
відмовлено. Зустрічний позов задоволено та визнано недійсним
пункт 2.2 договору від 01.07.05 № Д-11/1-21/79. Вмотивовуючи
рішення суд виходив з того, що договір про надання послуг не
визначає порядку і процедур закупівлі цих послуг. Оскільки ж
позивач за первісним позовом є бюджетною організацією Законом
України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
обмежено його право на укладання договорів
про закупівлю послуг без проведення процедур названого закону,
то умова пункту 2.2 договору про автоматичне продовження
договору суперечить пункту 4 статті 2 наведеного Закону
( 1490-14 ) (1490-14)
.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі
головуючого –судді Виноградника О.М., та суддів Коршуна А.О.,
Джихур О.В. постановою від 02.10.06 перевірене рішення у справі
скасував. Первісний позов задовольнив з огляду на те, що
відповідачем не надано доказів, підтверджуючих факт своєчасного
повідомлення позивача про розірвання укладеного договору з
01.01.06 у спосіб, визначений договором. При цьому постанова
вмотивована приписами статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, статей 526, 549 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Апеляційний суд стягнув з Українського державного
хіміко-технологічного університету на користь ТОВ “Легіон” 13
508,00 грн. неустойки, 135,08 грн. витрат зі сплати державного
мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення
судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовив з
тих мотивів, що приписи статей 2, 34 Закону України “Про
закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти”
( 1490-14 ) (1490-14)
не містять визначення строку дії договору та
обмежень строків бюджетним періодом.
Український державний хіміко-технологічний університет звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить постанову у справі скасувати, як прийняту з
порушенням приписів процесуального і матеріального права, а
рішення господарського суду залишити без змін. Обґрунтовуючи
касаційну скаргу скаржник зазначає про порушення судом
апеляційної інстанції приписів статті 203 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно яких зміст правочину не може
суперечити вказаному Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
іншим актам цивільного
законодавства України, а також моральним засадам суспільства.
При цьому заявник стверджує, що вимоги пункту 2.2 спірного
договору не були спрямовані на реальне настання правових
наслідків, оскільки сторони у справі не могли передбачити
результати торгів, а повідомлення про розірвання договору з
позивачем свідчили б про упереджене ставлення до нього. Разом з
цим скаржник посилається на неврахування судом апеляційної
інстанції приписів пунктів 1, 2 статті 34 Закону України “Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”
( 1490-14 ) (1490-14)
, відповідно до яких договір укладається лише зі
стороною, яка визначена переможцем процедури закупівлі, а дія
договору про закупівлю може продовжуватися лише на строк,
достатній для проведення процедури закупівлі в наступному
бюджетному періоді, на суму, не більше 15% вартості договору,
укладеного в попередній бюджетний період, а не пролонгується
автоматично. Окрім цього вказує на порушення судом пунктів 1,2
Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від
12.03.99 № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” судом
отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить
постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін,
переглянувши матеріали справи і касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування господарськими судами приписів чинного
законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено
та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.05 між Українським
державним хіміко-технологічним університетом –замовником та
Товариством з обмеженою відповідальністю “Легіон” –виконавцем
укладено договір № Д-11/1-21/79 про надання послуг з охорони.
Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов’язався
виконувати заходи з охорони об’єкта замовника. Пунктом 2.1
укладеного договору встановлено термін дії даного договору з
07год. 30хв. 01.07.2005 року до 08 год.00 хв. 01.01.2006 року.
Згідно пункту 2.2 цього договору після закінчення встановленого
терміну дії, договір вважати продовженим на такий же термін,
якщо жодна зі сторін не зажадає його розірвання письмово, з
повідомленням за місяць. Розділом 9 додатку № 1 до спірного
договору передбачено, що кожна із сторін має право розірвати
договір після письмового повідомлення іншої сторони за один
місяць до наміру припинити договір. Письмове повідомлення про
розірвання договору повинне бути передане особисто чи
рекомендованим листом. У випадку одностороннього розірвання
договору з ініціативи замовника, що не попередив письмово
виконавця за 1 місяць, він повинен сплатити виконавцеві місячну
вартість послуг охорони з дня розірвання їм договору. Відповідно
до протоколу узгодження договірної ціни сторони погодили
величину щомісячної ціни за виконання робіт з охорони об’єкта,
що становить 13508,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи
предметом первісної позовної заяви є матеріально –правова вимога
Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” стягнути з
Українського державного хіміко-технологічного університету 13
508,00 грн. за порушення останнім обов’язку попередити
товариство за місяць до кінця строку дії договору про його
розірвання. Предметом зустрічного позову є вимога Українського
державного хіміко-технологічного університету визнати недійсним
пункт 2.2 договору № Д-11/1-21/79 від 01.07.05, оскільки він
суперечить приписам Закону України “Про закупівлю товарів, робіт
і послуг за державні кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
. Господарський суд
апеляційної інстанції, задовольняючи вимогу ТОВ “Легіон”,
виходив з того, що відповідачем не надано доказів,
підтверджуючих своєчасність повідомлення позивача про розірвання
з 01.01.06 спірного договору, в порядку, передбаченому пунктом
2.2 цього договору та пунктом “а” розділу 9 додатку № 1 до
вказаного договору. Проте, колегія суддів зазначає, що такий
висновок є помилковим з наступних підстав. Розділом 9 додатку
№ 1, зокрема встановлено, що відповідач повинен сплатити
позивачу місячну вартість послуг охорони, у разі одностороннього
розірвання договору з ініціативи університету, якщо він не
попередив його письмово за 1 місяць. Згідно статті 905
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
строк договору про надання
послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не
встановлено законом або іншим нормативно-правовим актом. Судами
попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору про
надання послуг з охорони об’єкта відповідача закінчується
01.01.06 о 08 год.00 хв. При цьому, відповідно до приписів
пункту 1 статті 615 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
порушення зобов’язання однією стороною друга сторона має право
частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо
це встановлено договором або законом. Приписами статті 610 цього
ж Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що порушенням зобов’язання є
його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених
змістом зобов’язання. Отже, матеріали справи не містять доказів,
і це встановлено судом першої інстанції, підтверджуючих
наявність порушення зобов’язань, передбачених умовами спірного
договору, у межах установленого строку дії договору, а відтак,
факт односторонньої відмови університету від зобов’язання за
договором відсутній. Пунктом 1 статті 648 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
зміст договору, укладеного на підставі
правового акта органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов’язкового
для сторін договору, має відповідати цьому акту. Так, Законом
України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
встановлюються правові та економічні засади
здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за
рахунок державних коштів. Судами обох інстанцій встановлено, що
Український державний хіміко-технологічний університет є
бюджетною організацією і фінансується коштами Державного бюджету
України, відтак, згідно з пунктом 4 статті 1 названого Закону
( 1490-14 ) (1490-14)
йому забороняється укладати договори, які
передбачають витрачання державних коштів, та оплачувати товари,
роботу і послуги без проведення процедур, передбачених цим
Законом ( 1490-14 ) (1490-14)
. Господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що відповідно до умов вказаного Закону, ( 1490-14 ) (1490-14)
08.12.05 відбулися торги із закупівлі тендерних пропозицій,
учасником яких був і позивач. Відповідно до протоколу № 30 від
13.12.05 переможцем торгів було визнано ПП “Укрімпекс”. У
зв’язку з цим, листом від 13.12.05 відповідач повідомив ТОВ
“Легіон” про розірвання спірного договору з 01.01.06. Проте,
Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
не передбачає можливого укладання договору з
учасниками, які програли торги, отже, колегія суддів не вбачає
підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з
університету 13508,00 грн. неустойки. Таким чином, господарський
суд апеляційної інстанції помилково прийняв рішення про
стягнення пені, а тому ухвалений ним судовий акт в цій частині
не можна вважати законним та обґрунтованим. Разом з цим, колегія
суддів погоджується з висновком апеляційного суду про
відсутність підстав для задоволення вимоги Українського
державного хіміко-технологічного університету за зустрічним
позовом, оскільки невиконання чи неналежне виконання угоди не
тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання умови угоди
недійсною. У такому разі відповідач має право вимагати
розірвання договору або застосування інших передбачених законом
чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною. Водночас
законом можуть передбачатися випадки, коли порушення
законодавства допущені під час виконання договору, є підставою
для визнання його недійсним, зокрема частиною 3 статті 34 Закону
України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні
кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
. Відповідність чи невідповідність угоди
вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно
законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що у разі перемоги
Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон” на торгах із
закупівлі тендерних пропозицій, на умовах договору від 01.07.05,
сторони мали б можливість продовжити дію цього договору на такий
же термін, та на тих же умовах. Проте, після проведення торгів
зобов’язання за вказаним договором не могли бути виконані без
порушення Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг
за державні кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
.
За таких обставин, постанова у справі підлягає скасуванню в
частині задоволення вимог за первісною позовною заявою, а
рішення суду в цій частині залишається без змін. Касаційна
скарга відповідача задовольняється частково.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9,111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.10.06 у справі № 5/62 скасувати в частині задоволення
первісного позову про стягнення 13508,00 грн. неустойки; 135,08
грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно
технічне забезпечення. Рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 31.07.06 про відмову у задоволенні
стягнення 13508,00 грн. за первісним позовом залишити без змін.
Решту постанови щодо відмови у задоволенні зустрічного позову
про визнання угоди недійсною –залишити без змін.
Касаційну скаргу Українського державного хіміко-технологічного
університету задовольнити частково.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич