Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали  касаційної скарги

ТОВ "Строймаш плюс" м. Москва

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року

у справі господарського суду

Львівської області

за позовом

ТОВ "Строймаш плюс" м. Москва

до

ЗАТ "Львівський автомобільний завод"

про

витребування майна з чужого незаконного володіння,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Дацко С.I., Шнир О.Б.,

- відповідача:

не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2006 року ТОВ "Строймаш плюс" звернулось до господарського суду з позовом до ЗАТ "Львівський автомобільний завод" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.04.2006 року позов задоволено. Зобов'язано ЗАТ "Львівський автомобільний завод" передати ТОВ "Строймаш плюс" автобус ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ) кузов №Y8А5208NL50000019 шасі № WМАА511ZZ4S002544 двигун №3750697066В281 та автобус ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ) кузов №Y8А5208NL50000022 шасі №WMАА5184S002542 двигун №3750696078В28.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року рішення місцевого господарського суду від 12.04.2006 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ТОВ "Строймаш плюс" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року скасувати, рішення місцевого господарського суду від 12.04.2006 року з даної справи залишити без змін.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2005 року між ТОВ "Строймаш плюс" (поклажодавцем) та ЗАТ "Львівський автомобільний завод" (зберігачем) було укладено договір зберігання.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 укладеного договору, відповідач приймає на зберігання майно, передане йому позивачем, а саме десять автобусів ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ) та зобов'язується повернути це майно в схоронності на першу вимогу позивача.

На виконання умов договору ТОВ "Строймаш плюс" передало, а ЗАТ "Львівський автомобільний завод" прийняло на зберігання за актом приймання-передачі від 20.04.2005 року 10 автобусів ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ), які належать позивачу у справному стані та придатними для експлуатації (а.с.63).

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення умов договору відповідач повернув позивачу тільки 8 автобусів ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ) переданих йому на зберігання.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем 16.12.2005 року, 08.02.2006 року та 09.02.2006 року були заявлені вимоги до відповідача про повернення останнім 2 автобусів ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ).

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України (435-15) , зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо своєчасного повернення переданого йому майна на зберігання, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суд про зобов'язання ЗАТ "Львівський автомобільний завод" повернути ТОВ "Строймаш плюс" автобус ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ) кузов №Y8А5208NL50000019 шасі № WМАА511ZZ4S002544 двигун №3750697066В281 та автобус ЛАЗ-5208NL (НЕОЛАЗ) кузов №Y8А5208NL50000022 шасі №WMАА5184S002542 двигун №3750696078В28.

Водночас, судова колегія не може погодитись з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача обов'язку повернути позивачу 2 автобуси, оскільки позивач не є власником зазначених транспортних засобів, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2004 року між ТОВ "Строймаш плюс" (покупцем) та ЗАТ "Львівський автомобільний завод" (продавцем) був укладений контракт №31/03-04-03 купівлі-продажу 10 автобусів ЛАЗ-5208 (НЕОЛАЗ)  (туристичних підвищеної комфортабельності).

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України (435-15) , право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що на транспортні засоби не поширюється режим нерухомої речі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що право власності на спірні автобуси перейшло до позивача 04.04.2005 року, тобто з моменту їх передачі за актом приймання-передачі автобусів до контракту № 31/03-04-03 від 31.03.2004 року.

Враховуючи вищевикладене, а також, що суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2006 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 року по справі № 1/146-5/7 скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 12.04.2006 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідні накази згідно ст. 122 ГПК України (1798-12) .