2-5740/03 Про виключення зі складу учасників ТОВ та відшкодування належної частки в статутному фонді - Текст документа

У лютому 2003 р. позивач звернувся в суд з позовом про виключення з учасників товариства та відшкодування належної частки в статутному фонді, посилаючись на те, що він є одним з учасників ТОВ "БАММ" і його вклад в статутний фонд товариства становить 3 500 грн.

У грудні 2002 р. він звернувся до відповідача з заявою про вихід з товариства і повернення вкладу в статутний фонд, проте відповідачем це питання не вирішено, а тому просив задовольнити позовні вимоги.

В подальшому позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги і остаточно просив стягнути на його користь залишок неповернутої суми вкладу до статутного фонду у розмірі 1900 грн. (а.с.76), оскільки 1700 грн. на його користь було стягнуто з відповідача за рішенням Ужгородського міського суду від 28.03.2003 р., яке в подальшому було скасоване.

У грудні 2003 р. відповідач звернувся в суд з зустрічним позовом про стягнення з позивача заподіяної у зв'язку з безпідставним зверненням з позовом матеріальної шкоди, яка складається з 500 грн., сплачених адвокату, 248,5 грн. стягнутого виконавчого збору при виконанні скасованого рішення суду від 28.03.2003 р. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Ужгородського міського суду від 24.02.2004 р. (суддя Домніцький В.В.), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.06.2004 р. (головуючий -Мацунич М.В., судді -Готра Т.Ю., Iгнатюк Б.Ю.), в позові ОСОБА_1 до ТОВ "БАММ" про стягнення 1900 грн. вкладу до статутного фонду відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БАММ" 748,5 грн. витрат на юридичну допомогу та сплату виконавчого збору, а також 51 грн. витрат на оплату державного мита.

В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , ст.5 установчого договору про створення та діяльність ТОВ "БАММ" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника товариства та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, виходив з того, що право учасника товариства на повернення йому вкладу у статутний фонд не передбачено чинним законодавством.

Такий висновок суду є законним та обгрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовані норми закону, що регулюють право власності, внаслідок чого порушено право власності позивача на частку у статутному фонді, не грунтуються на вимогах закону, оскільки згідно ст.26 Закону України "Про власність" (697-12) та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) власником грошових та майнових внесків членів товариства є товариство.

Разом з тим не можна повністю погодитись з висновками суду про стягнення з позивача суми виконавчого збору, стягнутого з відповідача при виконанні пізніше скасованого рішення Ужгородського міського суду від 28.03.2003 р., стягнення якої було обгрунтовано відповідачем ст. 440 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки стягнення виконавчого збору, виходячи зі змісту ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , було наслідком невиконання відповідачем вказаного рішення в добровільному порядку, а не наслідком звернення позивача з позовом до суду.

Крім того, право на звернення до суду гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) .

Це право може бути реалізоване, коли особа вважає, зокрема, що її права порушені.

Особа, зазвичай, не є такою, що діє неправомірно і тоді, коли суд відмовляє їй в задоволенні позову.

Негативні наслідки для такої особи в такому випадку, як правило, охоплюються покладенням на неї судових витрат, відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема, вимог ст. 75, ст. 76 ЦПК України (1618-15) (затвердженого Законом Української РСР від 18.07.1963 р.).

Таким чином, судові рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідача суми виконавчого збору необхідно скасувати., відмовивши у стягненні з позивача виконавчого збору у сумі 248, 5 грн. та пропорційно зменшити суму державного мита, що підлягає стягненню з нього на користь відповідача, до 34,06 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міського суду від 24 лютого 2004 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 червня 2004 р. у справі за № 2-5740/03 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАММ" 248,5 грн. виконавчого збору скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "БАММ" до ОСОБА_1 про стягнення 248,5 грн. виконавчого збору відмовити.

Зменшити суму державного мита, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАММ", з 51 грн. до 34,06 грн. (тридцяти чотирьох грн. 06 коп.)

В решті рішення Ужгородського міського суду від 24 лютого 2004 р. та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 09 червня 2004 р. у справі за № 2-5740/03 залишити без змін.