ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 Справа N 35/69
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.
Гончарука П. А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в
м. Києві касаційну Державного підприємства заводу
скаргу “Арсенал“
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 02.10.2006 року
у справі за позовом Державного підприємства заводу
“Арсенал“
до Приватного підприємства “Квант-Плюс”
Про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості з орендних платежів в сумі 2 461,70 грн. і пені в
сумі 171,64 грн. за договором оренди № А/76-27-02 від 17.12.2002
року у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання з внесення
орендної плати.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2006 року в
позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті
ним судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити.
Доповідач-Вовк І.В.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, що 17.12.2002 року між
сторонами було укладено договір № А/76-27-02 оренди нерухомого
майна, що належить до державної власності, за умовами якого
позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне
користування державне нерухоме майно в будинку № 13-А по вул.
Кловський узвіз, загальною площею 24,09 кв. м. , яке складається
з 3-х кімнат № 349 (лікувальний кабінет).
За п. 10.1 договору строк дії договору три роки з 17.12.2002
року до 17.12.2005 року. Додатковою угодою сторони внесли зміни
до п. 10.1 договору, відповідно до яких строк дії договору
продовжено з 17.12.2002 року до 17.12.2017 року.
П. 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на
підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої
Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий
місяць оренди жовтень суму 944,25 грн. Нарахування ПДВ на суму
орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним
законодавством.
Орендна плата за перший місяць грудень визначається шляхом
коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції
за наступний місяць-листопад, грудень (п. 3.2 договору).
З 15.05.2003 року за додатковою угодою до договору сторонами
було збільшено площу орендованого майна до 44,69 кв.м. і розмір
орендної плати, визначений п. 3.1 договору, та встановлений в
сумі 1 751,7 грн.
Орендна плата перераховується орендарем (позивачем) орендодавцю
(відповідачу) не пізніше 5-го числа поточного місяця (п. 3.3
договору).
Декретом Кабінету Міністрів України “Про впорядкування
використання адміністративних будинків і нежилих приміщень, що
перебувають у державній власності” від 11.01.1993 року за № 5-93
( 5-93 ) (5-93)
встановлено, що Кабінет Міністрів України має право
приймати рішення про розміщення центральних державних органів,
створених Верховною Радою України, Президентом України та
Кабінетом Міністрів України, а також дипломатичних представництв
і консульств іноземних держав в Україні в адміністративних
будинках і нежитлових приміщеннях, що є у державній власності,
та належить підприємствам, установам і організаціям на праві
повного господарського відання або оперативного управління.
Розмір плати за користування державними органами України цими
будинками і приміщеннями не може перевищувати фактичних витрат
на їх утримання.
Договори найму (оренди) з користувачами цих будинків і приміщень
вважаються розірваними з моменту прийняття Кабінетом Міністрів
України рішення про розміщення в них центральних державних
органів, дипломатичних представництв і консульств іноземних
держав.
14.05.2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято
розпорядження за № 151-р “Про передачу МОЗ частини будинку у
м. Києві”, ( 151-2005-р ) (151-2005-р)
яким вирішено передати до сфери
управління МОЗ для розміщення центрального апарату Міністерства
та його структурних підрозділів державне майно, і серед іншого,
частину будинку по Кловському узвозі,13-А у м. Києві площею 7
124 кв. м. , в тому числі і приміщення загальною площею 24,09
кв.м. , яке складається з 3-х кімнат № 349 (лікувальний
кабінет).
Листом № 1.02-53 від 16.05.2005 року Міністерство охорони
здоров“я України повідомило відповідача про необхідність
звільнити спірне приміщення у триденний строк у зв’язку з
прийняттям Кабінету Міністрів України розпорядження № 151-р від
14.05.2005 року ( 151-2005-р ) (151-2005-р)
.
Відповідач передав об’єкт оренди позивачу за актом прийняття-
передачі від 27.05.2005 року.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до
відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та
пені у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди з
оплати за користування орендованим майном.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і
відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Прийняті в даній справі судові рішення цим вимогам не
відповідають.
Так, судами попередніх інстанцій не було з’ясовано обставин,
пов’язаних з періодом часу, за який виникла спірна
заборгованість з орендної плати, та не перевірено обґрунтування
розрахунків розміру цієї заборгованості за спірний період
відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2 договору з урахуванням внесених
до нього змін і фактичного користування приміщенням до моменту
його звільнення орендарем.
Разом з цим, у залежності від встановлення обставин щодо періоду
часу, протягом якого виникла спірна заборгованість за заявленими
вимогами, суду слід було з“ясувати правові підстави позову, а
звідси, встановити, які права та обов’язки, і з яких підстав,
виникають у сторін до розірвання договору оренди та після його
розірвання.
Водночас, суду слід було мати на увазі вимоги ч. 2 ст. 785 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої у разі припинення договору найму
якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі,
наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у
розмірі подвійної плати за користування річчю за час
прострочення.
У той же час, висновок суду про невиконання відповідачем
зобов’язання з повернення орендованого майна після припинення
договору у зв’язку з наявністю обставини, за яку він не
відповідає, зроблений без належного з’ясування цієї обставини та
без наведення їй правової оцінки відповідно до змісту ст. 607 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
До того ж, висновок суду про врахування вартості здійсненого
відповідачем поліпшення орендованого майна при визначенні
розміру заборгованості з орендної плати зроблений без наведення
норми матеріального права, на якій ґрунтується такий висновок.
За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не
можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене
і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства заводу “Арсенал”
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.10.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від
17.07.2006 року скасувати, і справу № 35/69 передати на новий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і І. Вовк
П. Гончарук