ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 Справа N 31/266
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги Одеської залізниці
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 07.11.2006р.
у справі господарського суду міста Києва
за позовом Одеської залізниці
До Закритого акціонерного товариства
“К-Транс”
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю
“Продсервіс”
Про стягнення 1 424 829, 55 грн.
за участю представників:
позивача: Шинкаренко Ю.В. –дов. від 15.09.2005р.№ 409
відповідача: Філоненко В.О. –дов. від 20.05.2006р. № 208-05/06
третьої особи: не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Одеська залізниця звернулась до господарського суду міста Києва
про стягнення з ЗАТ “К-Транс” плати за користування вагонами
протягом 185 діб, з 27.08.2005р. по 27.02.2006р., в розмірі 532
800,00 грн. та збору за зберігання протягом зазначеного періоду
в розмірі 654 557, 75 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2006р. у
справі № 31/266 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано безпідставністю позовних вимог, оскільки
відповідач, як експедитор, належним чином виконав взяті на себе
зобов’язання, простій цистерн відбувся не з його вини.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006р. у справі № 31/266 рішення господарського суду міста
Києва від 07.06.2006р. з даної справи скасовано. В позові
відмовлено.
Постанова в частині скасування рішення місцевого господарського
суду мотивована тим, що його прийнято за відсутності
представника позивача не повідомленого належним чином про час та
місце засідання суду. В частині відмови в позові постанова
мотивована необґрунтованістю позовних вимог, з посиланням на
Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення, ст. 10 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та матеріали справи.
Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, Одеська
залізниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить їх скасувати і
прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу
тим, що господарськими судами порушені норми процесуального
права та порушені і неправильно застосовані норми матеріального
права, а саме ст.ст. 193, 307 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 119,
120 СЗУ, ст. 22, 64, 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 9 Закону
України “Про транспортно-експедиторську діяльність”,
( 1955-15 ) (1955-15)
ст.ст. 11, 21 Угоди про міжнародне залізничне
вантажне сполучення, п. 16 ( 998_011 ) (998_011)
Правил користування
вагонами і контейнерами.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити,
враховуючи наступне.
Як встановленого господарським судом апеляційної інстанції,
відповідач відповідно до залізничних накладних №№ 32663813, -25,
-27, -21, -19, -24, -22, --17, -20, -23, -14, -16, -15, -26, -18
: відправником меляси, а одержувачем –АД “Захарни заводи”,
Республіка Болгарія.
Згідно графи 46 вказаних накладних, вагони були відправлені зі
станції відправлення Андрушівка 25.02.2004р., однак вантаж до
одержувача не надійшов, оскільки вагони були затримані на
території Україна та, як вбачається із телеграми відповідача від
10.04.2006р., станом на 10.04.2006р. знаходились в розпорядженні
залізниці.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо у чинному
міжнародному договорі України, укладеному у встановленому
законом порядку, містяться інші правила ніж ті, що встановлені
відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються
правила відповідного міжнародного договору України.
Україна та Республіка Болгарія є учасницями Угоди про міжнародне
залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. ( 998_011 ) (998_011)
(далі Угода ( 998_011 ) (998_011)
) норми якої підлягають застосуванню до
спірного міжнародного перевезення.
З пар. 2 ст. 11 Угоди ( 998_011 ) (998_011)
вбачається, якщо перевезення
вантажу затримується внаслідок того, що відправник не надав
необхідних супровідних документів або документи, надані ним і
вказані в накладній в графі “Документи, додані відправником”, є
недостатніми або неправильними, то за цей час затримки
стягуються штрафи, збори, як то: за зберігання вантажу, простій
вагонів; якщо зазначена затримка відбулася на шляху відправлення
або шляху призначення, то цей штраф нараховується відповідно до
внутрішніх правил, чинних на цих залізницях.
Як встановлено апеляційним господарським судом, вантаж з початку
періоду, за який позивачем нарахована плата та збір, тобто з
27.08.2005р., і до 24.01.2006р. перебував на зберіганні
залізниці на підставі постанов ст. слідчого СВ ПМ Житомирської
ОДПІ від 10.06.2004р. та 11.06.2004р., згідно яких вагони з
мелясою вилучено в Чорноморської регіональної митниці та
приєднано до кримінальної справи № 1000434/04 як речові докази.
В постанові ст. слідчого ОВС Слідчого управління податкової
міліції ДПА України від 21.03.2005р. зазначено, що вилучена
меляса, в тому числі і на Чорноморській регіональній митниці,
11.06.2004р. та 22.02.2005р. визнана речовими доказами по
кримінальній справі.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від
16.01.2006р. у справі № 9-544/2006 скасовано постанову слідчого
СВ ПМ Житомирської ОДПІ від 11.06.2004р. про приєднання до
кримінальної справи речових доказів - патоки в кількості
911550,00 кг, яка знаходиться в 15-ти цистернах на залізничній
станції “Іллічівськ-Паромна” Одеської області.
Відповідно до пар.7 ст. 21 Угоди, ( 998_011 ) (998_011)
якщо перешкоди в
перевезенні або видачі вантажу виникли не з вини відправника чи
одержувача, то залізниці сплачуються всі витрати, що виникли в
результаті того, що відправник або одержувач на запит залізниці
у зв’язку з перешкодами в перевезенні і видачі не надав вказівок
в строки, встановлені в пар. 3 даної статті, або надані ним
вказівки були недійсними.
Оцінивши надані позивачем копії телеграм про надсилання у 2004р.
повідомлень про простій цистерн станції відправлення, телеграм
останньої про повідомлення відповідача та повідомлень
відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про
відсутність в матеріалах справи та ненадання позивачем доказів
надсилання відповідачу після набрання чинності постанови
Богунського райсуду м. Житомира від 16.01.2006р. запиту щодо
розпорядження вантажем у зв’язку з припиненням обов’язку
залізниці зберігати цей вантаж.
За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду про
відсутність підстав, передбачених Угодою, ( 998_011 ) (998_011)
для
покладення на відповідача відповідальності у вигляді плати за
користування вагонами та збору за зберігання вантажу в період
часу з 27.08.2005р. по 27.02.2006р., колегія визнає правильними,
оскільки вина відповідача в перебуванні цих вагонів з вантажем
на залізничній станції в розпорядженні залізниці матеріалами
справи не підтверджується.
Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені
обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким суд
дав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція
не наділена.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та
неправильного застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, та не заперечує
правильність і законність оскаржуваного судового акту, який
відповідає чинному законодавству України і обставинам справи,
підстав для скасування якого колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006р. у справі № 31/266 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко