ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 Справа N 18/575
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Транспортник”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 23.10.2006 р.
у справі № 18/575
господарського суду м. Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Українська страхова компанія
“Гарант-АВТО”
до Закритого акціонерного товариства
“Транспортник”
треті особи: 1) Акціонерна страхова компанія
“Вексель”
2) Товариство з обмеженою
відповідальністю з іноземними
інвестиціями “Дока –Україна Т.О.В.”
Про стягнення 42 584,88 грн.
та за позовом Акціонерної страхової компанії
“Вексель”
До Відкритого акціонерного товариства
“Українська страхова компанія
“Гарант-АВТО”
Про стягнення 5 584,49 грн. та 280,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Водоп’янов О.М., дов. № 13540-1/14 від
19.12.2005 р.;
Відповідача Григорович Н.Ф., дов. № 11/018 від
: 15.01.2007 р.;
третьої
особи-1: Кравченко А.В., дов. № 784 від 30.08.2006 р.;
третьої
особи-2: Воронцова О.В., дов. № б/н від 29.01.2007 р.;
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Відкрите акціонерне товариство “Українська
страхова компанія “Гарант-АВТО” (далі –Компанія “Гарант-АВТО”)
звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у
якій просило стягнути з Закритого акціонерного товариства
“Транспортник” (далі –Товариство) матеріальну шкоду у сумі
42 584,88 грн.
Позовні вимоги Компанія “Гарант-АВТО” обґрунтовувала тим, що
внаслідок зіткнення автобуса “Богдан” (державний номер
001-19 КА), який належить Товариству, та автомобіля “Тойота
Авенсіс” (державний номер 453-00 КА), який належить Товариству з
обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока
–Україна Т.О.В.” (далі –Товариство “Дока –Україна Т.О.В.”), яке
сталось 01.10.2004 р. з вини їх водіїв (далі
–дорожньо-транспортна пригода), автомобіль “Тойота Авенсіс”,
який застрахований відповідно до Полісу № 19-3240150 від
27.12.2003 р. на повну вартість, було пошкоджено, у зв’язку з
чим нею було виплачене відповідне страхове відшкодування, а
тому, виходячи з норм Закону України “Про страхування”
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Товариство має сплатити
50% суми матеріальної шкоди (страхового відшкодування та витрат
за проведення експертизи), тобто 42 584,88 грн.
У березні 2006 р. Акціонерна страхова компанія “Вексель” (далі
–Компанія “Вексель”) звернулась до господарського суду м. Києва
з позовною заявою, у якій просила стягнути з Компанії
“Гарант-АВТО” 5 584,49 грн. страхового відшкодування та
280,00 грн. витрат за проведення товарознавчого дослідження.
Позовні вимоги Компанія “Вексель” обґрунтовувала тим, що Автобус
“Богдан” було нею застраховано на підставі страхового полісу
№ 015496 від 22.10.2003 р., а тому після дорожньо-транспортної
пригоди Товариству було виплачене відповідне страхове
відшкодування, яке, у відповідності до норм Закону України “Про
страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, підлягає
стягненню з Компанії “Гарант-АВТО”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.05.2006 р. (суддя
Мандриченко О.В.) позовні вимоги Компанії “Гарант-АВТО”
задоволено, а в задоволенні позовних вимог Компанії “Вексель”
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.10.2006 р. (колегія суддів: Капацин Н.В., Данилова Т.Б.,
Зеленін В.О.) рішення господарського суду м. Києва від
18.05.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що:
— позовні вимоги Компанії “Гарант-АВТО” є обґрунтованими та
такими, що заявлені у відповідності до норм Закону України “Про
страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
;
— позовні вимоги Компанії “Вексель” є необґрунтованими, оскільки
згідно законодавства України вона має право регресу лише до
Товариства “Дока –Україна Т.О.В.”, а не до Компанії
“Гарант-АВТО”.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.10.2006 р. та рішення господарського
суду м. Києва від 18.05.2006 р., у якій просить вказані судові
акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Компанії
“Гарант-АВТО” у задоволенні позовних вимог. Вимоги, викладені у
касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, господарські суди
попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Компанії
“Гарант-АВТО”, не врахували вимог ст. ст. 22, 993, 1188, 1194
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 27 Закону України “Про
страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, неправильно застосували ст. 1190 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, порушили ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Компанія “Гарант-АВТО”, Компанія “Вексель” та Товариство “Дока
–Україна Т.О.В.” не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзивів на касаційну скаргу Товариства
не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових
актів, які оскаржуються.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Товариства підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що:
— зіткнення автобуса “Богдан” (державний номер 001-19 КА), який
належить Товариству, та автомобіля “Тойота Авенсіс” (державний
номер 453-00 КА), який належить Товариству “Дока –Україна
Т.О.В.”, сталось внаслідок вини водіїв вказаних транспортних
засобів;
— автомобіль “Тойота Авенсіс” (державний номер 453-00 КА)
застрахований Компанією “Гарант-АВТО” відповідно до Полісу
№ 19-3240150 від 27.12.2003 р.
Згідно з частиною першою ст. 1191 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа,
яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право
зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Ст. 27 Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
визначає,
що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за
договором майнового страхування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що
одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за
заподіяний збиток.
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 1188 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел
підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а
саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано
шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці
залежно від обставин, що мають істотне значення.
Місцевий та апеляційний господарські суди при вирішенні спору
положення п. 3 частини першої ст. 1188 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не врахували, та в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому
процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом,
не надали оцінки обставинам, що мають істотне значення для
визначення розміру відшкодування шкоди, та безпідставно прийшли
до висновку, що він складає 50%.
Крім того, господарські суди першої та апеляційної інстанцій,
всупереч вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не витребували
Поліс обов’язкового страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів № Б/4064125 від 22.10.2003 р.
(згідно з яким цивільна відповідальність Товариства як власника
автобуса “Богдан” (державний номер 001-19 КА) була застрахована
Компанією “Вексель”), про який Товариство зазначало як у відзиві
на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, та не надали йому
оцінки як того вимагає ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зазначене має значення для правильного вирішення спору, а саме
–для визначення розміру відшкодування Товариством шкоди,
завданої Товариству “Дока –Україна Т.О.В.”, і, відповідно, для
визначення розміру права вимоги (зворотної вимоги, регресу)
Компанії до Товариства, оскільки ст. 1194 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що особа, яка застрахувала свою цивільну
відповідальність, у разі недостатності страхової виплати
(страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої
нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним
розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України,
викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовід носин.
Відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування
норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені
ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що постанова Київського
апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р. та рішення
господарського суду м. Києва від 18.05.2006 р. в частині
задоволення позовних вимог Компанії “Гарант-АВТО” до Товариства
підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а справа у цій частині –передачі на
новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і
перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення
спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Будь-яких посилань на порушення господарськими судами попередніх
інстанцій норм матеріального або процесуального права при
прийнятті ними судових актів, які оскаржуються, в частині
відмови у задоволенні позовних вимог Компанії “Вексель” до
Компанії “Гарант-АВТО” у касаційній скарзі Товариства не
наведено.
Не встановлено таких порушень і колегією суддів Вищого
господарського суду України, а тому постанова Київського
апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р. та рішення
господарського суду м. Києва від 18.05.2006 р. в цій частині
підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства
“Транспортник” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.10.2006 р. та рішення господарського суду м. Києва від
18.05.2006 р. у справі № 18/575 в частині задоволення позовних
вимог Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова
компанія “Гарант-АВТО” скасувати, а справу у цій частині
передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
В іншій частині вказану постанову та рішення залишити без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало