ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р.
№ 16/334
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.
За участю представників: СПД ОСОБА_1 - ОСОБА_2; ВАТ
"Будівельні матеріали" - ОСОБА_3; гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4 -
ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційне подання Заступника прокурора Закарпатської області
на рішення господарського суду Закарпатської області від
27.12.2004 р. по справі № 16/334 за позовом Приватного
підприємця -фізичної особи ОСОБА_1 до ВАТ "Будівельні матеріали"
про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ПП ОСОБА_1 14.12.2004 р. звернувся до
господарського суду з позовом до ВАТ "Будівельні матеріали" про
визнання дійсним договору купівлі-продажу майна, а саме: будівлі
гуртожитку в АДРЕСА_1 від 01.12.2004 р. та зобов'язати
Ужгородське МБТI здійснити реєстрацію права власності на зазначене
нерухоме майна за ПП ОСОБА_1
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27
грудня 2004 р. по справі №16/334 /суддя О.В.Васьковський/
позов задоволено частково, визнано дійсним з моменту укладення
договір купівлі-продажу нерухомого майна -двоповерхової будівлі
гуртожитку загальною площею 1006,3 м.кв., що знаходиться за
адресою: АДРЕСА_1, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та
ВАТ "Будівельні матеріали" 01.12.2004 р. Стягнуто з відповідача
на користь позивача 85 грн. - державного мита та 118 грн. -
витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням в порядку ст.121
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 36-1,37 Закону України
" Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, ст.ст.29,107 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
в інтересах фізичних осіб і просить скасувати
рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2004
р., посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм
матеріального та процесуального права, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
У відзиві на касаційне подання ліквідатор ВАТ "Будівельні
матеріали" ОСОБА_3, просить залишити подання без задоволення, а
оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін,
посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного
законодавства.
Заслухавши доповідь судді Полякова Б.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів прийшла до висновку, що
касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.12.2004 р. між ПП
ОСОБА_1 та ВАТ "Будівельні матеріали", згідно протоколу аукціону з
продажу майна відповідача в процедурі ліквідації по справі
№16/68, укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до
якого, ВАТ "Будівельні матеріали" зобов'язався продати, а ПП
ОСОБА_1 придбати у власність нерухоме майно - двоповерхову
будівлю гуртожитку загальною площею 1006,3 м.кв., що знаходиться
за адресою: АДРЕСА_1,
Рішення господарського суду першої інстанції, мотивовано тим,
що відповідно до матеріалів справи, позивач свої зобов'язання
щодо оплати придбаного нерухомого майна виконав в повному обсязі,
та в межах строку, встановленого умовами даного договору;
- договір купівлі - продажу майна від 01.12.2004 р. укладено
у простій письмовій формі, але п.5.3. даного договору
передбачено, що він підлягає, згідно зі ст. 657 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
нотаріальному посвідченню. Але в порушення
вищезазначених умов договору відповідач перешкоджав
нотаріальному посвідченню: не з'являвся у визначений термін у
нотаріуса, не направляв свого уповноваженого представника, і сам
не вживав жодних заходів нотаріального посвідчення договору.
- спірний договір від 01.12.2004 р. відповідає вимогам
чинного законодавства України і підстав для визнання його
недійсним не має.
Таким чином, господарський суд Закарпатської області дійшов
до висновку, що позовні вимоги ПП ОСОБА_1 в частині визнання
договору від 01.12.2004 р. купівлі-продажу майна, а саме:
будівлі гуртожитку в АДРЕСА_1, укладеного між ВАТ "Будівельні
матеріали" та ПП ОСОБА_1 є обгрунтованими, та підлягають
задоволенню.
Але з такими висновками суду погодиться не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює
подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту
законодавства України.
Оскаржуване рішення суду Закарпатської області зазначеним
вище вимогам не відповідає.
Відповідно до ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства,
установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та
організації), мають право звертатися до господарського суду згідно
з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а
також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право також звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб"єктами підприємницької діяльності.
Отже, через норму ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
реалізується
принцип доступності правосуддя, закріплений ст.ст.55,64,124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Таким чином, до господарського суду впраі звернутись кожна
особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес
порушено чи оспорюється. Тобто в контексті даної норми має
значення лише суб"єктивне уявлення особи про те, що її право чи
законний інтерес потребує захисту, але порушення права чи
законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент
звернення до суду.
Відповідно до ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони у
справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне
подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало
законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу
мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у
справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх
прав чи обов'язків.
Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір
купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,
житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна
укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню
та державній реєстрації.
Згідно ст. 55 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
(у
редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)
угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право
власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі
застави майбутнього майна або створення забезпечувального
обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що
підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у
майбутньому.
При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого
будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність
заборони відчуження або арешту майна.
Пунктом 38 Iнструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції
України від 3 березня 2004 року №20/5 ( z0283-04 ) (z0283-04)
, передбачено,
що договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що підлягає
реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які
підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну
реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки
(штампа) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа. -
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у
разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне
посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони
домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується
письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання
договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального
посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі
наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, на виконання вимог ст. 220 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
розглядаючи спір щодо визнання договору дійсним, суд
повинен дати оцінку домовленості сторін щодо усіх істотних умов
договору, перевірити правову природу такої домовленості, чи
відповідає вона законодавству та чи відповідають законодавству дії
сторін по виконанню спірної угоди.
Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена
законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого
правочину недійсним судом не вимагається. У випадках встановлених
цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
А згідно ч. 3 ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, вимога про
застосування наслідків нікчемного правочину може бути пред'явлена
будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки
недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Системний аналіз наведених норм цивільного законодавства
дозволяє зробити висновок, що непосвідчення нотаріально угоди
купівлі-продажу нерухомого майна визначає такий правочин
нікчемним, і в силу його нікчемності будь-яка особа, права якої
порушено таким правочином, може поставити вимогу про застосування
наслідків недійсності такого правочину (наприклад, повернення
майна). Відтак, подання вимоги про визнання дійсним непосвідченого
нотаріально (нікчемного) правочину зобов'язує суд встановити коло
осіб, чиї права та інтереси можуть бути порушені таким визнанням
та притягнути їх до участі в справі, оскільки такі особи вправі
заявити вимоги про визнання наслідків нікчемного правочину.
Господарський суд першої інстанції, в порушення вимог
закону, постановив судове рішення по справі без всебічного,
повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів,
які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Судом першої інстанції не було належним чином перевірено, чи
не було недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне
посвідчення договору купівлі-продажу від 01.12.2004 р. пов"язане
не з ухиленням відповідача від таких дій, а з неможливістю подати
нотаріусу необхідні документи.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що в гуртожитку
по АДРЕСА_1проживають і зареєстровані громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5
та інші.
Судом під час розгляду справи не перевірено, як впливає на
права та охоронювані законом інтереси фізичних осіб, які
проживають і зареєстровані в спірному гуртожитку, укладений між
сторонами спірний договір купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи, відносно відповідача
було порушено справу про банкрутство і спірний договір купівлі -
продажу укладався процедурі ліквідації.
Судом першої інстанції в порушення вимог закону, розглянуто
справу без урахування вимог Закону України " Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, зокрема ст.ст.26,29,30 / в редакції, чинній на момент
укладання спірного договору/.
Відповідно до ст.38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані
сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний
витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі
у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду
України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, обгрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
В порушення вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
Iз змінами і доповненнями,
внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24
квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня
1998 року N 15, оскаржуване судове рішення суду від 27.12.2004 р.
належним чином не мотивоване та законодавчо не обгрунтоване.
За таких обставин, рішення господарського суду
Закарпатської області від 27.12.2004 р. по справі № 16/334, не
можна визнати як таке, що відповідає фактичним обставинам справи
і вимогам закону і воно підлягає скасуванню, а справа направленню
на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати
викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини
справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів,
з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і, залежно від
встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що
врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне й
обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Заступника прокурора Закарпатської
області задовольнити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від
27.12.2004 р. по справі № 16/334 скасувати, справу направити на
новий розгляд до господарського суду Закарпатської обл.
Головуючий - Б.М. Поляков
Судді - Н.Г. Ткаченко
Л.Й. Катеринчук