ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р.
№ 8/60 ( rs248125 ) (rs248125)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий
Невдашенко Л.П.
Суддів
Михайлюка М.В. Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_1
на постанову
від 23.10.2006 року Львівського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 8/60 ( rs248125 ) (rs248125)
господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом
Долинського ремонтного-будівельного товариства з обмеженою
відповідальністю
до
Приватного підприємця ОСОБА_1
про
визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
позивача
Малетин А.Я.,
відповідача
ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від
26.04.2006 р. у справі № 8/60 ( rs248125 ) (rs248125)
(суддя: Шіляк М.А.),
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 23.10.2006 р. (судді: Марко Р.I., Бонк
Т.Б., Бойко С.М.) позов задоволено частково: визнано недійсним
п.8.1, п. 8.2 договору оренди майна з правом викупу, укладеного
сторонами 20.06.2002 року. В інші1й частині позову відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито та 118
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами порушено норми
матеріального та процесуального права, просить скасувати
оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку
встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.1976 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
року №11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від
25.12.1992 року № 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту
законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна
містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон
та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним
вимогам не відповідають з таких підстав.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій,
20.06.2002 року сторони уклали договір оренди майна з правом
викупу, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець (позивач)
передає, а орендар (відповідач) бере в тимчасове володіння та
користування побутові приміщення, загальною площею 150 м-2, що
знаходяться в АДРЕСА_1. Вартість майна становить 6348,0 грн.
Пунктом 8.1. договору сторони визначили, що майно, яке
орендується, переходить у власність орендаря, якщо він вніс
орендодавцю всю належну йому орендну плату з вартості зданого на
повний амортизаційний термін майна, або вніс орендодавцю орендні
платежі з залишкової вартості майна, оренда якого згідно з
договором припинена до завершення амортизаційного терміну.
Порядок передачі та оформлення права власності на майно, що
орендується здійснюється сторонами за актом протягом 10 днів з
моменту 100% оплати (п.8.2. договору).
Господарські суди задовольнили позовні вимоги у повному
обсязі, мотивуючи рішення наступним, строк позовної давності не
пропущений, орендодавець фактично не передав орендований об'єкт.
Окрім того, підставою для задоволення позову було те, що
укладення договору з правом викупу не передбачено ні Розділом 25
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ні Законом України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендоване майно знаходилось у
податковій заставі.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного
висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ст.4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент виникнення
спірних правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з
підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і
організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу
загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і
обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому
не суперечать.
Відповідно до ст.151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Таким чином, суди прийшли до помилкового висновку про те, що
спірний договір суперечить вимогам закону, оскільки законодавством
чинним на момент виникнення спірних правовідносин не було
передбачено такого виду договору як оренда з правом викупу.
Окрім того, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний
розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Зокрема, господарські суди не звернули увагу на те, що рішенням
господарського суду Iвано-Франківської області від 25.01.2006 року
у справі № 3/321 визнано право власності відповідача на об'єкт
оренди за спірним договором, а також встановлено, що незважаючи на
відсутність акту відбулась фактична передача майна в оренду,
орендар установив в орендованому приміщенні обладнання та
сплачував орендну плату.
Відповідно до ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
Водночас, апеляційний господарський суд прийшов до висновку,
що об'єкт оренди фактично не передавався. Разом з тим,
господарський суд апеляційної інстанції не навів мотивів з яких
він відхиляє наступні докази виконання сторонами умов договору,
які наявні у матеріалах справи, пояснення директора позивача (а.с.
102), який підтверджує ввезення відповідачем в орендоване
приміщення обладнання; рахунки, які виставлялись позивачем на
оплату орендної плати, платіжні документи, якими відповідач
перераховував орендну плату.
Вирішуючи господарський спір, суд першої інстанції не
зазначив норм матеріального права та мотивів з яких вважає, що
строк позовної давності позивачем не пропущений.
З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ст.
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла висновку, що судові рішення підлягають
скасуванню, з передачею справи на новий розгляд місцевому господар
ському суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Iвано-Франківської області від
26.04.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.10.2006 року у справі № 8/60 ( rs248125 ) (rs248125)
скасувати,
а матеріали справи передати суду першої інстанції для нового
розгляду.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська