ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 Справа N 7/88-91
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів: Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства “Фасад”
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 17.10.2006р.
у справі № 7/88-91 господарського суду
Волинської області
за позовом ТОВ “Гранд-Волинь”
до Приватного підприємства “Фасад”
Про розірвання договору та стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача: не з’явились
відповідача: Мацей А.М. –за довіреністю від 05.06.2006р.,
Літушко О.Д. –керівник
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 26.06.2005р.
(суддя Шум М.С.), залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. (судді
Скрутовський П. Д. –головуючий, Онишкевич В.В., Слука М.Г.),
позов задоволено повністю; договір на виконання монтажних робіт
від 20.07.2005р., укладений між ТОВ “Гранд-Волинь” та Приватним
підприємством “Фасад”, розірвано; стягнуто з Приватного
підприємства “Фасад” на користь ТОВ “Гранд-Волинь” 10000грн.
перерахованих коштів, 185грн. витрат по сплаті державного мита
та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у
справі судові рішення та постанову і постановити нове про
відмову у позові, посилаючись на порушення норм процесуального
права та неправильне тлумачення норм матеріального права. В
додатковому обґрунтуванні касаційної скарги відповідач
посилається на систематичне порушення умов договору позивачем.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування місцевим
та апеляційним господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому
засіданні представників відповідача, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на
наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
20.07.2005 року між ТОВ “Гранд-Волинь” (замовник) та ПП “Фасад”
(підрядник) було укладено договір підряду на виконання монтажних
робіт, за яким замовник (позивач) доручив, а підрядник
(відповідач) зобов'язався на свій ризик виконати відповідно до
умов цього договору роботу, а замовник зобов'язався прийняти цю
роботу і оплатити її.
На виконання умов зазначеного договору позивач, згідно
платіжного доручення № 45 від 03.10.2005р., на розрахунковий
рахунок відповідача перерахував грошові кошти в розмірі 10000
грн. авансового платежу за виконання монтажних робіт.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідач не
виконав взяті на себе зобов'язання, а саме: у встановленому
договором порядку не направив уповноваженого представника для
підписання акту про готовність об'єкту для проведення монтажних
робіт (п. 3.2.4 договору), не надав вказівок позивачу щодо
забезпечення готовності об'єкту (п. 5.2 договору), не прийняв
від позивача будівельний майданчик за актом прийому-передачі
(п. 3.2.5 договору). Також, в порушення п. 3.2.2 договору ПП
“Фасад” не направляло вимогу до ТОВ “Гранд-Волинь” про передачу
документації, яка необхідна для виготовлення елементів і монтажу
алюмінієвих вітражів і склопакетів, а також відповідачем не
здійснено необхідних замірів об'єкта, за якими він мав розробити
креслення фасадів та схем інженерного вирішення фасадних
конструкцій, не розраховано кількість необхідних матеріалів, що
мала бути затверджена позивачем згідно п. 5.1 договору.
Відповідач не прийняв від позивача по акту приймання-передачі
матеріали, чим порушив вимоги п. 3.2.3 договору.
На підставі вказаних обставин місцевий господарський суд, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що
вказаними діями відповідач ухилявся від виконання підрядних
робіт у встановлений термін, що є істотним порушенням зі сторони
відповідача договірних зобов’язань і є підставою для розірвання
спірного договору.
Однак вказані висновки не ґрунтуються на повному та всебічному
дослідженні обставин справи, що мають значення для вирішення
даного спору.
Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом позовних вимог
позивач визначив наявність підстав для дострокового розірвання
договору та стягнення перерахованих коштів.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна
його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або
договором.
Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зміна або розірвання договору допускається лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У
разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або
частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або
законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову
від договору підряду визначено статтями 849 та частиною 3 статті
858 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
; так, якщо підрядник
своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно,
що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має
право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування
збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона
не буде виконана належним чином, замовник має право призначити
підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання
підрядником цієї вимоги –відмовитися від договору та вимагати
відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій
особі за рахунок підрядника.
За частиною 4 вказаної статті замовник має право у будь-який час
до закінчення роботи відмовитися від договору підряду,
виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та
відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено право замовника відмовитися від договору та вимагати
відшкодування збитків, якщо відступи у роботі є істотними та
такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у
встановлений замовником розумний строк.
Водночас стаття 852 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не
надає замовнику право односторонньої відмови від договору, а
вказу: на його право залежно від істотності допущених відступів
у роботі вимагати безоплатного виправлення підрядником допущених
недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з
правом відшкодування витрат на виправлення недоліків чи
відповідного зменшення плати на роботу, якщо інше не встановлено
договором (частина 1), чи право вимагати розірвання договору та
відшкодування збитків (частина 2), яке підлягає реалізації
відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою договір може бути змінено або
розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі
істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених
законом або договором.
Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало
з’ясувати зміст цивільних прав та обов’язків сторін відповідно
до умов договору, ступінь та належність виконання договірних
зобов’язань кожною з сторін, передбачену договором та законом
відповідальність за порушення умов договору, проаналізувати
докази, що надані сторонами у підтвердження їх вимог та
заперечень в частині додержання належного виконання умов
договору.
Як місцевий, так і апеляційний господарські суди викладене не
врахували, тоді як дослідження вказаних обставин є суттєвим для
правильного вирішення даного спору.
При цьому колегія відзначає, що у відповідності зі статтею 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
наявні
докази підлягають оцінці у їх сукупності. Відхиляючи будь-які
доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази
господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини,
з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги
судом. Однак, суд апеляційної інстанції, зазначивши у судовому
акті про наявність заперечень з боку відповідача щодо заявлених
позовних вимог, повинен був навести зміст всіх заперечень та
викласти обставини, з огляду на які ці заперечення або докази не
взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та
доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є
порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо рівності всіх учасників судового
процесу перед законом і судом.
Також суди, стягуючи з відповідача перераховані позивачем
грошові кошти в розмірі 10000 грн. авансового платежу, не
врахували приписи частини 4 статті 653 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої сторони не мають права
вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням
до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не
встановлено договором або законом.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обґрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційної інстанції
підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п. 3
ч. 1 ст. 111-9, 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.10.2006р. та рішення господарського суду Волинської області
від 26.06.2006р. у справі № 7/88-91 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький