ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
31.01.2007                                       Справа N 5/210
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
         Катринчук Л.Й.
За   участю  представників:  ПП  “Експотранс”  –Говорової  С.Л.;
Військового  племзаводу  “Чутово”  –Плужник  О.М.;  Міністерства
оборони України – Швець О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу   керуючого  санацією  Військового  племзаводу   “Чутово”
Дуленка А.Г.
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду  від 13.10.2006 р. по справі № 5/210 за позовом Військового
племзаводу  “Чутово”  до  Приватного підприємства  “Експотранс”,
третя особа: Міністерство оборони України
 
про   визнання   договору  про  сумісне   використання   майна
недійсним. , -
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
26.04.2006  р. позивач –Військовий племзавод “Чутово”  звернувся
до господарського суду з позовом до ПП “Експотранс” про визнання
недійсним  договору  від 05.12.2001 р. про сумісне  використання
майна.
 
Ухвалою  господарського суду Полтавської області від  31.08.2006
р.  по  справі № 5/210 /суддя Гетя Н.Г./ провадження  по  справі
припинено, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Постановою  Київського міжобласного апеляційного  господарського
суду  від 13.10.2006 р. по справі № 5/210 /судді: Рудченко С.Г.,
Федоров   М.О.,   Яковлєв  М.Л./  ухвала   господарського   суду
Полтавської  області від 31.08.2006 р. скасована, в  задоволенні
позову відмовлено.
 
В  касаційній  скарзі  позивач  –керуючий  санацією  Військового
племзаводу  “Чутово”  Дуленко А.Г. просить  скасувати  постанову
Київського  міжобласного  апеляційного господарського  суду  від
13.10.2006  р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм   процесуального   та   матеріального   права,   а   ухвалу
господарського  суду  Полтавської  області  від  31.08.2006   р.
залишити без змін.
 
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників
сторін,  перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи
касаційної  скарги,  колегія  суддів  прийшла  до  висновку,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
 
Як  вбачається  із  матеріалів справи і було встановлено  судами
попередніх  інстанцій, 05.12.2001 р. між Військовим  племзаводом
“Чутово”  та  ПП “Експотранс” було укладено договір про  сумісне
використання  майна військового містечка, розташованого  в  смт.
Артемівка   Полтавської  області,  з  метою  обробітку   грунту,
вирощування сільськогосподарської продукції та в інших цілях, що
не   суперечать  їх  установчим  документам.  Строк  дії  даного
договору становить 25 років.
 
Ухвала  господарського суду першої інстанції, якою угоду визнано
неукладеною та припинено провадження по справі, мотивована  тим,
що  згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК  України
( 435-15  ) (435-15)
        ,  до  цивільних відносин, які виникли  до  набрання
чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
        , положення  цього
Кодексу  ( 435-15 ) (435-15)
         застосовуються до тих прав і обов'язків,  що
виникли  або  продовжують існувати після набрання ним  чинності.
Відповідно  до п. 1 ст. 1130 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         за  договором
про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно
діяти  без створення юридичної особи для досягнення певної мети,
що не суперечить законові;
-   як  вбачається  із  матеріалів  справи,  сторонами  не  було
досягнуто згоди по істотним умовам даного договору, так, спірний
договір   не  містить  умов  про  ціну  договору,  а  саме:   не
встановлена   вартість  вкладу  кожного  з  учасників,   порядок
проведення   розрахунків   між  сторонами   в   межах   сумісної
діяльності.  До  даного договору не вчинено дій, направлених  на
виконання угоди, так як не має акту прийому –передачі майна  для
сумісного користування;
-  крім  того,  дана  угода укладена з  порушенням  правил  щодо
обов'язкової державної реєстрації в податкових органах договорів
сумісної   діяльності   без  створення  юридичної   особи,   яка
передбачена  п. 7.7. Закону України “Про оподаткування  прибутку
підприємств”  ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
        , Інструкцією  “Про  порядок  обліку
платників  податку” № 80 від 19.02.2998 р. ( z0172-98 ) (z0172-98)
        ,  Указом
Президента України від 07.08.1998 р. № 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
        .
 
Скасовуючи  ухвалу  суду  першої  інстанції  та  відмовляючи   в
задоволенні  позову,  господарський  суд  апеляційної  інстанції
виходив  з  того, що відповідно до вимог чинного  законодавства,
договір  вважається  укладеним, якщо між сторонами  в  письмовій
формі  досягнуто  згоди за всіма істотними умовами,  необхідними
для  його  виконання, наприклад, мети договору, порядку  і  умов
ведення сумісних справ, видів і обсягів вкладів кожної зі сторін
та ін.
-  як  вбачається  із  спірного договору  та  акту  акту-прийому
передачі  від  12.12.2001  р., всі  зазначені  вище  умови  були
виконані,  а зміст даного договору відповідає вимогам цивільного
та   господарського   законодавства  та  не   суперечить   іншим
нормативно-правовим  актам, які були чинні на  момент  укладання
даного договору;
-  відповідно  до  п.  9 Прикінцевих та перехідних  положень  ЦК
України  ( 435-15 ) (435-15)
        , до договорів, що були укладені до 1.01.2004
року  і  продовжують  діяти  після набрання  чинності  Цивільним
кодексом  України  ( 435-15  ) (435-15)
        ,  застосовуються  правила  цього
Кодексу  ( 435-15 ) (435-15)
         щодо підстав, порядку і наслідків зміни  або
розірвання  договорів  окремих  видів  незалежно  від  дати   їх
укладення,   тобто  положення  ЦК  України   ( 435-15   ) (435-15)
           не
розповсюджуються  на відносини, пов'язані з визнанням  недійсним
договору, який був укладений до 01.01.2004 р. Отже, підстав  для
застосування  ст.  215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  якою  передбачена
підстава  визнання  правочину недійсним, до даного  договору  не
має;
-  господарський  суд першої інстанції вийшов за  межі  позовних
вимог,  оскільки  позивач  - військовий  завод  “Чутово”  просив
визнати договір від 05.12.2001 року недійсним, а суд його визнав
неукладеним та на цих підставах, в порушення ст. 80 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         припинив провадження у справі.
 
Крім  того, Київський міжобласний апеляційний господарський  суд
виходив  з  того,  що  згідно з п. 7 Прикінцевих  та  перехідних
положень  Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         до  позовів  про
визнання  заперечуваного правочину недійсним і про  застосування
наслідків   недійсності   нікчемного   правочину,    право    на
пред'явлення  якого  виникло до 1.01.2004  року,  застосовується
позовна    давність,   встановлена   для   відповідних   позовів
законодавством, що діяло раніше. Відповідно до ст. 71 ЦК України
( 435-15  ) (435-15)
          (в редакції 1963 р.) загальний строк  для  захисту
права   за  позовом  особи,  право  якої  було  порушено(позовна
давність) встановлюється в три роки.
-  позивач  звернувся  до суду першої інстанції  з  позовом  про
визнання  недійсним договору від 05.12.2001 року лише 26.04.2006
року, тобто після сплину строку позовної давності, встановленого
ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         (в редакції 1963 р.).
Відповідно до ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         (в редакції 1963  р.)
закінчення  строку  позовної давності до пред’явлення  позову  є
підставою для відмови в позові.
 
Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов  до
правильного висновку, що поскільки Військовий племзавод “Чутово”
звернувся  до  суду  з позовом до ПП “Експотранс”  про  визнання
недійсним  договору  від 05.12.2001 р. про сумісне  використання
майна  із  пропуском  встановлено строку позовної  давності,  то
позов не підлягає задоволенню.
 
За  таких  обставин, колегія суддів приходить  до  висновку,  що
постанова  Київського  міжобласного апеляційного  господарського
суду  від  13.10.2006 р. по справі № 5/210,  відповідає  вимогам
закону і підстав для її скасування не вбачається.
 
Доводи  касаційної  скарги не спростовують висновків  суду,  які
викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.
 
Керуючись  ст.ст. 111-5, 111-7- 111-11 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України,-
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну   скаргу  керуючого  санацією  Військового  племзаводу
“Чутово” Дуленка А.Г. залишити без задоволення.
 
Постанову  Київського  міжобласного апеляційного  господарського
суду від 13.10.2006 р. по справі № 5/210 залишити без змін.
 
Головуючий - Б.М. Поляков
 
Судді-       Н.Г. Ткаченко
 
             Л.Й.Катеринчук