ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 Справа N 3/634-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси“
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду
від 09.10.2006р.
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси“
на дії Державної виконавчої служби в
Білопільському районі Сумської області
у справі № 3/634-05
господарського суду Сумської області
за позовом Виробничого комерційного приватного
підприємства “Грод“
До Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси“
Про стягнення 102 600 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.07.2006р.
(суддя Соп'яненко О.Ю.) клопотання позивача –Виробничого
комерційного приватного підприємства “Грод” –залишено без
задоволення, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси” на дії Державної виконавчої служби у
Білопільському районі Сумської області по справі № 3/634-05
задоволено частково. Постановлено визнати дії Державної
виконавчої служби у Білопільському районі Сумської області по
виконанню наказу Господарського суду Сумської області № 3/634-05
від 23.12.2005р. незаконними; визнати недійсними постанови
Державної виконавчої служби у Білопільському районі Сумської
області від 01.03.2006р. про арешт коштів боржника та від
01.06.2006р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на
його відчуження; поновити для Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агроресурси” строк для добровільного виконання
рішення Господарського суду Сумської області від 12.12.2005р.
Оскаржуваною постановою Харківського апеляційного господарського
суду від 09.10.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого
–судді Могілєвкіна Ю.О., суддів Барбашової С.В., Плужник О.В.)
вказану ухвалу Господарського суду Сумської області скасовано, а
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроресурси” на
дії Державної виконавчої служби в Білопільському районі Сумської
області постановлено залишити без задоволення.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2006р. і
залишити в силі ухвалу Господарського суду Сумської області від
17.07.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права. Як зазначено в
касаційній скарзі, несвоєчасне отримання відповідачем постанови
господарського суду апеляційної інстанції позбавило відповідача
права на оскарження цієї постанови; суд однобоко підійшов до
розгляду апеляційної скарги не взявши до уваги факт
добровільного повного розрахунку відповідача з позивачем та не
надавши належної правової оцінки порушенням законодавства з боку
ДВС. Також, як зазначено в касаційній скарзі, не досліджено факт
навмисного проведення дій ДВС не по наказах пенсійного фонду, а
на користь комерційної структури.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх
представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги
межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду
Сумської області від 12.12.2005р. позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агроресурси” на користь Виробничого комерційного приватного
підприємства “Грод” борг у сумі 102 600 грн., штраф (пеню) у
сумі 4 016, 62 грн., витрати по держмиту у сумі 1 846, 80 грн.,
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у
сумі 118 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою
відповідальністю “Агроресурси” в доход Державного бюджету
державне мито в сумі 1 700 грн. В іншій частині позову
постановлено відмовити.
На виконання вказаного рішення 23.12.2005р. Господарським судом
Сумської області видані відповідні накази.
12.01.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси” звернулось до Господарського суду Сумської області
з заявою про відстрочку виконання судового рішення від
12.12.2005р. до 15.09.2006р., в задоволенні якої ухвалою
Господарського суду Сумської області від 23.01.2006р.
відмовлено.
22.06.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси” звернулось до Господарського суду Сумської області
зі скаргою на дії органів Державної виконавчої служби. Як
зазначено в скарзі, державним виконавцем було винесено
01.03.2006р. постанову про накладення арешту на всі кошти
товариства, в тому числі на цільові кошти, які надійшли з
Державного бюджету як компенсаційні виплати на посіви зернових;
сума заборгованості не зменшена на суму розрахунку, який
проведено з позивачем. Також як зазначено в скарзі 16.03.2006р.
державний виконавець виніс постанову про накладення арешту на
нерухоме майно відповідача, оціночна вартість якого складає 300
000 грн., тобто в чотири рази перевищує суму заборгованості
перед позивачем; 01.06.2006р. виконавцем винесено постанову якою
арештовано всі посіви озимої пшениці та ячменю на площі 396, 47
га, що за ціною 2005р. становить близько 500 000 грн., тобто в
сім разів перевищує суму заборгованості перед позивачем, а
всього сума арешту накладеного ДВС в Білопільському районі
складає близько 800 000 грн., при тому, що сума заборгованості
перед позивачем складає 65 730, 42 грн. В своїй скарзі
відповідач просить зобов'язати Державну виконавчу службу в
Білопільському районі Сумської області зняти арешт з коштів та
інших цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси”, що знаходяться на розрахункових рахунках в банках
та касі підприємства, а також зняти арешт з майна товариства і
арешт та заборону на відчуження зернової продукції.
В подальшому відповідач своєю заявою уточнив та доповнив вимоги,
викладені в скарзі на дії ДВС в Білопільському районі, в якій
просив визнати дії ДВС незаконними, визнати постанови ДВС від
01.03.2006р., 16.03.2006р. та від 01.06.2006р. про арешт коштів
та майна недійсними, зобов'язати Державну виконавчу службу в
Білопільському районі Сумської області зняти арешт з коштів та
інших цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси”, що знаходяться на розрахункових рахунках в банках
та касі підприємства, а також зняти арешт з майна товариства і
арешт та заборону його відчуження.
Місцевий господарський суд задовольняючи частково скаргу
відповідача на дії ДВС виходив з того, що оскаржувана
відповідачем постанова про арешт коштів боржника в сумі 108 581,
42 грн., що знаходяться на рахунках в “Промінвестбанку”, банку
“Аваль”, “Правекс-Банку”, винесена 01.03.2006р., однак, як
зазначено в ухвалі, з наданих ДВС документів неможливо зробити
висновок, постанова про накладення арештів в якому з банків була
надіслана боржнику. Також суд зазначив, що відповідно до
ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 50, 55 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
постанова державного виконавця про арешт
коштів, яка винесена на виконання рішення суду про стягнення
коштів, є обов'язковою для виконання, а тому винесення
додаткового рішення про арешт коштів чинним законодавством не
передбачено; накладення арешту на всі кошти товариства, в тому
числі і цільові, передбачене постановою Кабінету Міністрів
України від 02.03.2006р. № 239 “Про затвердження Порядку
використання у 2006р. коштів державного бюджету, що виділяються
на фінансову підтримку виробництва продукції рослинництва шляхом
дотування”, ( 239-2006-п ) (239-2006-п)
і не суперечить вимогам законодавства
України оскільки, як зазначено в ухвалі, ні Законами “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, “Про Державний бюджет України
на 2006р.”, ( 3235-15 ) (3235-15)
ні вказаною постановою не передбачено
будь-яких обмежень з цього приводу.
Також, як зазначено в ухвалі, при складанні державним виконавцем
акту опису й арешту майна боржника від 01.03.2006р. представник
боржника присутній не був; в акті відсутній підпис особи, якій
арештоване майно передане на зберігання, або вказівка про
відмову цієї особи від підпису; акт від 01.03.2006р., наданий
державним виконавцем, ним не підписаний, однак зазначено, що
особа, яка згідно записів у акті не була присутня при його
складанні, отримала для передачі директору відповідача примірник
Акту опису та арешту майна АВ № 086534, в той час як скаржником
надана копія Акту АА № 022005.
Крім того, в ухвалі зазначено, що 01.06.2006р. державним
виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та
оголошення заборони його відчуження, згідно якої накладений
арешт на майно ТОВ “Агроресурси” і заборонено відчуження майна,
а саме зерна майбутнього врожаю, однак, як встановлено місцевим
господарським судом, доказів надіслання (вручення) цієї
постанови державний виконавець не надав, а в судовому засіданні
повідомив, що дана постанова була ним вручена головному
бухгалтеру ТОВ “Агроресурси” без здійснення будь-якої відмітки.
З врахуванням винесення оскарженої постанови ДВС про арешт майна
боржника та оголошення заборони на його відчуження 01.06.2006р.
за відсутністю належних доказів її надсилання (вручення) а також
того, що відповідачеві стало відомо про існування цієї постанови
від банківської установи, де ним і була отримана копія
постанови, після чого відповідач звернувся до господарського
суду із скаргою на дії ДВС, місцевий господарський суд дійшов до
висновку про те, що відповідачем не був пропущений 10-денний
строк на оскарження дій органів ДВС.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов до висновку про
порушення органом ДВС порядку направлення боржнику копії
постанови про відкриття виконавчого провадження оскільки, як
зазначено в ухвалі, вказана постанова винесена органом ДВС
23.12.2005р., а її копія надіслана боржнику 17.02.2006р.
Також місцевий господарський суд зазначив, що державний
виконавець ДВС у Білопільському районі не пересвідчившись, чи
отримало ТОВ “Агроресурси” постанову про відкриття виконавчого
провадження від 18.01.2006р., чи здійснило дії, спрямовані на
добровільне виконання рішення Господарського суду Сумської
області, 01.03.2006р. виніс постанову про арешт коштів боржника,
а відтак, з врахуванням приписів ст.ст. 30, 32 Закону України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
місцевий господарський
суд дійшов до висновку, що постанови державного виконавця від
01.03.2006р. про арешт коштів боржника та від 01.06.2006р. про
арешт майна боржника та заборону його відчуження підлягають
скасуванню.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши в своїй постанові, що
посилання місцевого господарського суду на неможливість
встановлення надіслання боржнику постанови про накладення арешту
а також в якому з банків було накладено арешт безпідставне,
оскільки, як зазначено в постанові апеляційного господарського
суду, постанова від 01.03.2006р. про накладення арешту на кошти
в ФАКБ “Надра” була направлена 22.03.2006р. як на адресу банку
“Надра” так і на адресу боржника. Також апеляційний
господарський суд, посилаючись на приписи “Інструкції про
проведення виконавчих дій”, затвердженої Наказом Міністерства
юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, ( z0865-99 ) (z0865-99)
зазначає,
що в разі неможливості проведення опису майна боржника
–юридичної особи за участю представника боржника неможливо,
державний виконавець може описати майно і без його участі, за
обов'язкової умови направлення копії акту опису й арешту майна
боржникові не пізніше наступного дня після проведення такого
опису. При цьому апеляційний господарський суд зауважив, що
місцевим господарським судом не було надано належної оцінки
факту передачі акту, складеного за участю понятих, охороннику,
для подальшої передачі директору відповідача. Що стосується
визнання місцевим господарським судом факту порушення прав
боржника органом ДВС стосовно добровільного виконання рішення
суду, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач
після винесення рішення суду про стягнення з нього коштів не
намагався добровільно виконати рішення суду, а навпаки, після
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження
звернувся із заявою про відстрочку виконання рішення, отже
апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що відповідач
знав про відкриття виконавчого провадження і намагався отримати
відстрочку виконання рішення. Крім того, як зазначено в
оскарженій постанові господарського суду апеляційної інстанції,
відповідач не повідомив ДВС про те, що його майно знаходиться в
іпотеці ФАБ “Надра” і може бути передано на реалізацію лише в
порядку, передбаченому ст. 52 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, отже боржник не виконав свого
зобов'язання щодо письмового повідомлення ДВС про виникнення
обставин, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження. Також
апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що відповідач
не скористався своїм правом на подання письмової заяви до ДВС з
наданням відповідних доказів про несвоєчасне отримання постанови
з метою поновлення строку для добровільного виконання рішення, а
відразу звернувся зі скаргою до суду. Крім того, згідно
висновків апеляційного господарського суду місцевим
господарським судом не надано належної правової оцінки
посиланням відповідача щодо добровільного виконання рішення суду
шляхом передачі стягувачеві майна в рахунок боргу, а відтак, з
врахуванням викладених обставин, апеляційний господарський суд
дійшов до висновків про необґрунтованість відновлення строку для
добровільного виконання рішення та відсутність правових підстав
для визнання недійсними постанов ДВС від 01.03.2006р. та від
01.06.2006р.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Як вбачається з викладеного, особа що подала касаційну скаргу
незгодна з висновками суду апеляційної інстанції про залишення
без задоволення її скарги щодо визнання недійсними постанов
Державної виконавчої служби у Білопільському районі Сумської
області від 01.03.2006р. про арешт коштів боржника та від
01.06.2006р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на
його відчуження.
Однак такі доводи особи що подала касаційну скаргу є
необґрунтованими оскільки згідно ст. 49 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
у разі якщо в органі державної
виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо
одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене
виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у
межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих
витрат на виконавче провадження. Судом апеляційної інстанції
встановлено що відносно боржника у справі ведеться зведене
виконавче провадження. Це встановлено на підставі наданих
документів. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що
місцевий господарський суд прийняв оскаржену в апеляційному
порядку ухвалу без урахування того, що арешт коштів і майна
боржника здійснені в межах та на суму зведеного виконавчого
провадження.
Також, згідно ст. 50 зазначеного закону, стягнення за
виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти
боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому
числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків
та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у
депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника
коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача,
стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за
винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено
стягнення. За вказаних обставин суду апеляційної інстанції
дійшов до правильного висновку про законність постанов Державної
виконавчої служби у Білопільському районі Сумської області від
01.03.2006р. про арешт коштів боржника та від 01.06.2006р. про
арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно
оцінки описаного та арештованого майна, а саме нерухомості, що
належить боржнику, його вартість становить 196444 грн., при
цьому це майно знаходиться в іпотеці ФАКБ “Надра” однак
відповідач не повідомив ДВС про те, що його майно знаходиться в
іпотеці ФАБ “Надра” і може бути передано на реалізацію лише в
порядку, передбаченому ст. 52 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
. Отже боржник не виконав свого обов'язку
щодо письмового повідомлення ДВС про існування вказаних
обставин.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у їх
сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції.
Крім того, згідно ст. 111 ч. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність
обставин справи. Кожна сторона, відповідно до приписів ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням ст. 111 ч. 2, ст. 111-7
цього кодексу, ( 1798-12 ) (1798-12)
повинна доводити ті обставини справи,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
у суді першої та апеляційної інстанції.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно
встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної
оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і
обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального та
процесуального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою,
а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Агроресурси” залишити без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі
№ 3/634-05 Господарського суду Сумської області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало