ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р.
№ 2-32-24/292-03-9660
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
ВАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", м. Одеса
на постанову та постанову
від 12.09.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду
від 01.06.2006 р. господарського суду Одеської області
у справі
№ 2-32-24/292-03-9660 господарського суду Одеської області
за заявою
ДПI у Малиновському районі м. Одеси
до
ЗАТ "Одеська фабрика технічних тканин", м. Одеса
про
банкрутство
арбітражний керуючий
ОСОБА_1
представники сторін у судове засідання не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду Одеської області
знаходиться справа № 2-32-24/292-03-9660 ( rs125230 ) (rs125230)
про
банкрутство ЗАТ "Одеська фабрика технічних тканин".
Постановою господарського суду Одеської області від
27.05.2005 р., залишеною без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р., визнано ЗАТ
"Одеська фабрика технічних тканин" банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено
арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2005
р. касаційні скарги ТОВ "Iнфокс" в особі філії "Iнфоксводоканал"
та ЗАТ "Одесводоканал" задоволено частково, постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. та постанову
господарського суду Одеської області від 27.05.2005 р. скасовано,
а справу № 32-24/292-03-9660 ( rs125230 ) (rs125230)
передано на новий
розгляд до господарського суду Одеської області на стадію
підсумкового засідання суду у процедурі розпорядження майном.
При новому розгляді справи постановою господарського суду
Одеської області від 01.06.2006 р. (суддя Бахарєв Б.О.) визнано
ЗАТ "Одеська фабрика технічних тканин" банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, припинено повноваження розпорядника майна
арбітражного керуючого ОСОБА_1 та призначено його ліквідатором
банкрута.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
12.09.2006 р. (судді: Лашин В.В. -головуючий, Єрмілов Г.А.,
Воронюк О.Л.) апеляційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія
"Одесаобленерго" залишено без задоволення, а постанову
господарського суду Одеської області від 01.06.2006 р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ
"Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.09.2006 р. і постанову господарського суду Одеської області від
01.06.2006 р. та передати справу на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
На думку заявника касаційної скарги, судами першої та
апеляційної інстанції порушено норми матеріального та
процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 22 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі -Закон) та ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи боржника
банкрутом та відкриваючи відносно нього ліквідаційну процедуру,
суд першої інстанції виходив з того, що комітет кредиторів прийняв
рішення (протокол засідання комітету кредиторів від 29.05.2006 р.
№ 2) про звернення з суду з клопотанням про визнання боржника
банкрутом.
Також, суд посилався на те, що активів боржника, за рахунок
яких можливо погасити вимоги кредиторів за реєстром вимог
кредиторів недостатньо.
Проте, при винесені постанови про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути
доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до положень
ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за
рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через
недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.
Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт
господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в
разі встановлення господарським судом його неспроможності
відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом
вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури.
Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його
неоплатність.
У зв'язку з чим, при винесені постанови про визнання боржника
банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому
порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та
порівняти їх дані.
Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до
затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції
вказував загальну суму заборгованості боржника перед конкурсними
кредиторами на яку затверджений реєстр вимог кредиторів.
Однак, посилаючись на недостатність активів для задоволення
вимог кредиторів за реєстром вимог кредиторів, суд не
проаналізував розмір активів боржника на час визнання боржника
банкрутом та не співставив дані обох величин для встановлення
факту неоплатності боржника.
При цьому, зазначений розмір загальної суми заборгованості
за реєстром вимог кредиторів не співпадає з сумою визнаних вимог
кредиторів та включених до реєстру ухвалою попереднього засідання
від 11.11.2004 р.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що завдання
підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства
для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання
комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання борж ника
банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів,
залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1 Закону.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, зазначені обставини
справи не досліджувались належним чином судом.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про
неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи при
повторному винесені постанови про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури, що виключає правильне
застосування судом норм матеріального права.
На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не
дав цьому відповідної правової оцінки.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції
та повноваження останнього, оскаржувана постанова суду першої
інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про залишення її
без змін підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий
розгляд на стадію розпорядження майном.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати
викладене, повно і всебічно дослідити всі обставини справи та
розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. 205 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 1, 23 -25 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 -111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ВАТ "Енергопостачальна компанія
"Одесаобленерго" задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.09.2006 р. та постанову господарського суду Одеської області
від 01.06.2006 р. у справі № 2-32-24/292-03-9660 ( rs125230 ) (rs125230)
скасувати.
3. Справу № 2-32-24/292-03-9660 передати на новий розгляд до
господарського суду Одеської області на стадію розпорядження
майном боржника в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко