ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 Справа N 2-29/9751-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М.
Шаргала В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Стаєр“
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 26.07.2006р.
у справі № 2-29/9751-2006
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Стаєр“
До 1). Комунального підприємства “Ялтинське
бюро технічної інвентаризації“
2). Ялтинського міського управління
земельних ресурсів
Про визнання права власності
за участю представників
- позивача: Семашка Д.М. (довіреність від 01.01.2005р.)
- відповідача-1: не з'явився
- відповідача-2: не з'явився, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.06.2006р. (суддя Башилашвілі О.І.) позов задоволено.
Постановлено визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю
“Стаєр” право власності на майно –нежитлові будинки і споруди:
гостьовий будинок № 01 літ.А площею 102,3 м2, гостьовий будинок
№ 02 літ.Б площею 46 м2, –загальною площею 148, 3 м2, з
інженерними мережами та благоустроєм до цих будинків, що
складаються з: бетонний басейн 22 м3, підпірна стінка 3,6 м3
(бут), сходини кам'яні 10 шт., підпірна стіна 4,6 м3 (бут),
підпірна стіна 8,8 м3 (бут), підпірна стіна 2,4 м3 (бут),
сходинки кам'яні 7 шт., сходини кам“яні 5 шт., підпірна стіна 2
м3 (бут), сходини кам'яні 9 шт., сходинки кам'яні 6 шт.,
підпірна стіна 4 м3 (бут), сходини кам'яні 15 шт., дерев'яна
огорожа 272,6 м2, огорожа (бут) 82 м, ворота металеві 9,6 м2,
огорожа (бут) 53,5 м, огорожа з.б. 77,9, ворота металеві 10 м2,
огорожа металева 48,4 м2, підпірна стіна 57,8 м3 (бут), сходини
кам'яні 6 шт., дерев'яна огорожа 236,6 м2, підпірна стіна 6,4 м3
(бут), підпірна стіна 4,6 м3 (бут), сходини кам'яні 7 шт.,
підпірна стінка 25,5 м3 (бут), підпірна стіна 27,4 м3 (бут),
підпірна стіна 11,2 м3 (бут), підпірна стіна 21,1 м3 (бут) –які
знаходяться за адресою: вул. Алупкінське шосе, 25, смт Гаспра,
м. Ялта.
Оскарженою постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 26.07.2006р. (колегія суддів у складі:
головуючого –судді Заплави Л.М., суддів Антонової І.В.,
Прокопанич Г.К.) рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 13.06.2006р. скасовано, в позові Товариству
з обмеженою відповідальністю “Стаєр” відмовлено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
26.07.2006р. і залишити в силі рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 13.06.2006р., посилаючись на
порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, а саме: ст. 2, ч. 8 ст. 3, ч. 1 ст. 5 ч. 3
ст. 17, ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обмежень” ( 1952-15 ) (1952-15)
, ст. 24
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги
межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, даний
позов було подано у зв’язку з тим, що в ході проведення
виконавчих дій по виконанню рішення Господарського суду
Автономної Республіки Крим від 05.06.2005р. прийнятого у справі
№ 2-1/9674-2005р. яким договір купівлі-продажу нерухомого майна
від 06.08.2004р. укладений між позивачем (продавець) та ТОВ
"Інвестиційна компанія “Укркапітал” (покупець), право власності
на яке просить визнати позивач, визнаний недійсним, з ТОВ
“Інвестиційна компанія “Укркапітал” стягнуто на користь позивача
вказане нерухоме майно та споруди, ТОВ “Інвестиційна компанія
“Укркапітал” відмовило у доступі державному виконавцю до
спірного майна, що розцінено судом як невизнання вказаним
суб'єктом господарювання права власності позивача. Крім того,
подання позову було обумовлено тим, що, як встановлено судами,
відповідач –Комунальне підприємство “Ялтинське БТІ” не
здійснювало відповідних дій щодо реєстрації вказаного майна за
позивачем.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим,
що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно
Комунального підприємства “Ялтинське БТІ” від 10.02.2006р.
позивач є власником гостьового будинку № 1 літ. А площею 102,3
м2, гостьового будинку № 2 літ. “Б” площею 46 м2 з інженерними
межами та благоустроєм, а відтак апеляційний господарський суд
дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю
“Стаєр” звернулось до господарського суду з позовом
безпідставно, тому позов не підлягає задоволенню. Крім того,
апеляційний господарський суд зазначив в оскарженій постанові,
що комунальне підприємство “Ялтинське БТІ” та Ялтинське міське
управління земельних ресурсів є неналежними відповідачами за
позовом про визнання права власності на майно.
Рішення місцевого господарського суду, яким було задоволено
позов про визнання права власності, і яке було скасовано
оскаржуваною постановою, мотивоване тим, що у зв’язку із
відмовою ТОВ “Інвестиційна компанія “Укркапітал” державному
виконавцю у доступі до спірного майна під час проведення
виконавчих дій, та у зв’язку з тим, що відповідач –Комунальне
підприємство “Ялтинське БТІ” не здійснював відповідних дій щодо
реєстрації вказаного майна за позивачем, позов підлягає
задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації
прав власності на нерухоме майно підприємства бюро технічної
інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на
нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних
одиниць.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, з врахуванням
встановлених обставин справи, вірно звернув увагу на те, що
Комунальне підприємство “Ялтинське БТІ” відповідно до
вищезазначеного положення здійснює лише реєстрацію прав
власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо
вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Стаєр” про
визнання права власності. Аналогічна правова позиція викладена і
в постанові Верховного Суду України від 04.07.2006 р. зі справи
9 2-20/11842-2005. Також колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновками суду апеляційної
інстанції щодо того, що Ялтинське міське управління земельних
ресурсів не може відповідати за пред’явленим позовом і позовні
вимоги до нього про визнання права власності є безпідставними.
Вказане вбачається із встановлених обставин справи, а також із
п.п. 1, 2, 3, 4, 5 Типового положення про міське (міст обласного
та районного значення) управління (відділ) земельних ресурсів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
24.02.2003р. № 200 “Про затвердження типових положень про
територіальні органи земельних ресурсів” ( 200-2003-п ) (200-2003-п)
,
п.п. 1.3, 1.4, 1.6, 2.3 положення про земельно-кадастрову
інвентаризацію земель населених пунктів, затвердженого наказом
Державного комітету України по земельних ресурсах від 26.08.1997
року № 85 “Про затвердження Положення про земельно-кадастрову
інвентаризацію земель населених пунктів” ( z0522-97 ) (z0522-97)
.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у їх
сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази.
Доводи касаційної скарги щодо того, що судами залишились не
розглянутими позовні вимоги про зобов’язання здійснити державну
реєстрацію права власності, не ґрунтуються на фактичних
обставинах справи та не спростовують висновків суду апеляційної
інстанції. Так судом апеляційної інстанції правомірно
встановлено, що під час розгляду справи місцевим господарським
судом позивач, уточнивши позовні вимоги, просив лише визнати за
ним право власності на майно, що вбачається із заяви про
уточнення позовних вимог. Крім того, наявність існування лише
таких змінених позовних вимог вбачається також із рішення
місцевого господарського суду, яке постановлено лише щодо
визнання за позивачем права власності на майно. Позивач
погодився з таким рішенням суду, із заявами про прийняття
додаткового рішення не звертався, та не оскаржував вказане
рішення суду.
Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків
суду апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
відзначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий порядок в Україні ґрунтується на
засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити
те, що не передбачено законодавством, органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані
діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами України.
Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає
вказаним приписам Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно
встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної
оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і
обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального і
процесуального права, а відтак постанова суду апеляційної
інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її
скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стаєр”
залишити без задоволення, а постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 26.07.2006р. у справі
№ 2-29/9751-2006 Господарського суду Автономної Республіки Крим
–без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало