ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа N 35/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін –головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
За участю представників:
- позивача
- відповідача
розглянув касаційну
скаргу ВАТ “Ясинівський коксохімічний завод“
на рішення від 21.11.2006 року господарського суду
Донецької області
у справі № 35/157 господарського суду Донецької
області
за позовом ДП “Донецька залізниця”
до ВАТ “Ясинівський коксохімічний завод“
Про стягнення 63257, 46 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.11.2006
(суддя: М.Мальцев) позовні вимоги задоволенні частково в сумі
55110, 30 грн.
Судове рішення вмотивовано приписами ст. 18 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п.п. 2, 4 Правил перевезень вантажів
маршрутами відправника та тими обставинами, що відповідачем було
сформовано тільки два маршрути, інші вагони відправника не
можуть вважатися маршрутами, оскільки вони здавалися залізниці в
різний час, тому позовні вимоги підлягають задоволенню за
винятком двох маршрутів на які позивач повинен надати 50% знижку
згідно наказу Мінтрансу України № 302 від 10.06.99 ( z0411-99 ) (z0411-99)
.
Відповідач в касаційні скарзі просить судове рішення скасувати з
підстав неправильного застосування господарським судом норм
наказу Мінтрансу України № 302 від 10.06.99 ( z0411-99 ) (z0411-99)
,
неправильного застосування норм законодавства про позовну
давність.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає,
що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з
наступного.
Висновок про обґрунтованість позовних вимог не ґрунтується на
правильному застосуванні правових норм з огляду на таке.
Господарським судом встановлено, що відповідно до укладеного
сторонами договору № 7/143 від 19.03.2001 відповідачу на станції
Кринична Донецької залізниці подавалися вагони для навантаження.
Відповідач отримані вагони навантажив та передав для
відправлення.
Час користування вагонами підтверджено відомостями плати за
користування вагонами (контейнерами) (а.с. 10-67, т.1).
Господарським судом встановлено, що відповідач погодився з
нарахованою оплатою частково, посилаючись на те, що згідно
Правил перевезень вантажів маршрутами відправника та Наказу
№ 302 від 10.06.99 Міністерства транспорту України ( z0411-99 ) (z0411-99)
Підприємство зобов'язано застосовувати ставку плати за
користування вантажними вагонами у розмірі 50%.
08.08.2005 позивач виставив відповідачу додатково
рахунок-фактуру № 193 на суму 63257, 46 грн. (у тому числі ПДВ),
який відповідачем не було оплачено. Направлена на адресу
відповідача претензія № 223/6-57 від 20.07.2005 залишена без
задоволення.
Касаційна інстанція зазначає, що згідно наказу Міністерства
транспорту України “Про внесення доповнення до таблиці 1 Ставок
плати за користування ватажними вагонами залізниць” № 302 від
10.06.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
24.06.99 за № 411/3704 ( z0411-99 ) (z0411-99)
(чинний на момент виникнення
спірних правовідносин сторін) у разі зайняття відправниками
вагонів для навантаження маршрутів відправникам надається 50%
знижка по оплаті за користування вагонами.
Відповідно до Правил перевезення вантажів маршрутами
відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту
України від 28.05.02 № 334, зареєстрованим в Міністерстві
юстиції України 08.07.02 за № 565/6853 ( z0566-02 ) (z0566-02)
(далі
Правила), обліку підлягають всі маршрути, що задовольняють
вимоги п.п. 2, 4 цих Правил ( z0566-02 ) (z0566-02)
.
Наказ не ставить у залежність від планування перевезень вантажів
маршрутами надання чи ненадання знижки по платі за користування
вагонами, зайнятими для навантаження маршрутів, так само як і
виду маршруту.
Відповідно до ст. 18 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, у
випадку необхідності одночасно з місячним замовленням подаються
плани перевезень вантажів маршрутами, тобто планування маршрутів
відправником є його правом, а не обов’язком.
Пунктом 2 Правил ( z0566-02 ) (z0566-02)
встановлено, що маршрутом
відправника вважається поїзд встановленої маси або довжини,
сформований відправником на залізничній під’їзній колії
призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох
станціях з обов’язковим зменшенням кількості його переробок на
попутних технічних станціях.
Господарським судом першої інстанції зазначено, що спеціальна
позовна давність для вимог, що випливають із користування
вагонами законодавством не встановлена, тому до цих
правовідносин повинен застосовуватися загальний строк позовної
давності.
Касаційна інстанція не погоджується із висновком господарського
суду першої інстанції про позовну давність з огляду на таке.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовласники відшкодовують залізницям плату за користування
вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці
до повернення їх після виконання вантажних операцій.
Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і
пасажирів, що випливають із цього Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, можуть
бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи
підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом
шести місяців.
Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після
закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати
штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала
підставою для подання позову.
За частиною п'ятою ст. 315 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
для пред'явлення перевізником до вантажовідправників
та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція зазначає, що суду
необхідно було встановити початок перебігу строку позовної
давності з врахуванням фактичних обставин та наведених правових
норм.
З огляду на викладене касаційна інстанція дійшла висновку, що в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
першої інстанції не розглянув в судовому процесі всебічно, повно
і об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, враховуючи необхідність
встановлення обставин пов'язаних із початком перебігу позовної
давності рішення господарського суду підлягає скасуванню, а
справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.11.2006 у
справі № 35/157 господарського суду Донецької області скасувати.
Справу направити на новий розгляд господарському суду Донецької
області.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун