ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа N 27/33
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Т.Б. Дроботової,
суддів: Н.О. Волковицької,
Л. І. Рогач
розглянувши у відкритому Державної податкової адміністрації у
судовому засіданні Дніпропетровській області
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31.10.2006р.
у справі № 27/33
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області
До 1.Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
“Дніпропетровськгаз”,
2.Приватного підприємства “Металопром”
(правонаступник –Металококс ІV)
третя особа, яка не Спеціалізована державна податкова
заявляє самостійних інспекція по роботі з великими
вимог на предмет спору платниками податків у
м. Дніпропетровську
Про визнання недійсним договору комісії
за участю представників:
позивача Прокопенко Є.М. - дов. від 06.03.06р.
№ 5454/10/10-029
Відповідачів 1. Бойко О.П. - дов. від 03.01.07р.
2. не з’явився (про час та місце
судового засідання повідомлений
належним чином)
третьої особи Васільєв В.О. - дов. від 13.12.06р.
№ 31721/10/08-09-15
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області
звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню
та газифікації “Дніпропетровськгаз” та Приватного підприємства
“Металопром” про визнання недійсним договору комісії від
29.09.2003р. № 32 та стягнення на користь держави по 7299,71
грн. з ВАТ “Дніпропетровськгаз” та ПП “Металопром”. Позов
вмотивований тим, що ПП “Металопром”, укладаючи договір комісії
від 29.09.2003р. № 32, діяв з метою, яка була спрямована на
приховування отриманих за угодою грошових коштів від
оподаткування, отже завідомо суперечної інтересам держави і
суспільства, як умови застосування статті 49 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
04.04.2006р. прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом
заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання
недійсним договору комісії від 29.09.2003р. № 32 та стягнення з
ПП “Металпром” на користь відповідача 12 832 885,57 грн. і такої
ж суми з ВАТ “Дніпропетровськгаз” на користь держави. Третя
особа обгрунтувала свої вимоги тими ж доводами, що і позивач.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
04.04.2006р. (суддя Татарчук В.О.) відмовлено Державній
податковій адміністрації у Дніпропетровській області та
Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську у задоволенні
позову.
Судове рішення обгрунтоване недоведеністю позивачем та третьою
особою умислу у відповідачів при укладенні договору комісії,
отже відсутністю підстав застосування статті 49 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Визначаючи процес, за
приписами якого має розглядатись позовна заява, суд першої
інстанції зазначив, що даний спір не може розглядатися за
правилами Кодексу адміністративного судочинства України,
оскільки цей Кодекс не передбачає захисту прав та інтересів
органу владних повноважень, якими в справі є позивач та третя
особа.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.10.2006р.(судді: Кретовських А.К. – головуючий, Дмитренко
А.К., Прокопенко А.Є.) задоволено клопотання ПП “Металпром” про
заміну його на правонаступника –приватне підприємство
“Металококс ІV”; а рішення місцевого господарського суду
залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин
справи, відповідність його висновків обставинам справи та нормам
чинного законодавства.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач - Державна
податкова адміністрація у Дніпропетровській області - звернулася
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове
рішення, яким задовольнити її позов.
Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а саме підпункту 6.2.1.
пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статті 128, частини 1 статті 216
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 6 Закону
України “Про зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
, статей
47, 43, пункту 3 частини 1 статті 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому позивач
зазначає, що ВАТ “Дніпропетровськгаз” мав на меті отримання
права на застосування нульової ставки оподаткування податком на
додану вартість при здійсненні експорту товарів нерезидентам,
тобто мету завідомо суперечну інтересам держави і суспільства.
ВАТ по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровськгаз” у
відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи у повному
обсязі, зазначивши про законність та обґрунтованість
оскаржуваної постанови.
ПП “Металопром” (правонаступник –Металококс ІV) відзив на
касаційну скаргу не подав та не скористався правом на участь у
судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Позовні вимоги про визнання недійсним договору комісії від
29.09.2003р. № 32 та стягнення на користь держави по 7299,71
грн. з ВАТ “Дніпропетровськгаз” та ПП “Металопром” визнані
судами попередніх інстанцій безпідставними та необгрунтованими
на підставі Положення про вантажну митну декларацію, затверджену
постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574
( 574-97-п ) (574-97-п)
, підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, статті
49 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій виходили з того,
що позивач не довів доказів ухилення відповідачів від
оподаткування, “фіктивності” відповідачів, тобто створення їх
без мети здійснення підприємницької діяльності, незнаходження їх
за юридичною адресою, визнання недійсними їх установчих
документів та державної реєстрації, отже що оскаржуваний договір
комісії укладався з метою, суперечною інтересам держави і
суспільства, як умови застосування статті 49 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Разом з тим поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій
залишився той факт, що в з 1.09.2005 року набрав чинності Кодекс
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, і, приймаючи
судові акти у справі, суди попередніх інстанцій не врахували
наступне.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші
юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які
здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта
підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації),
мають право звертатися до господарського суду згідно з
встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів,
а також для вжиття передбачених цим Кодексом ( 2747-15 ) (2747-15)
заходів,
спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
господарського суду мають право звертатися державні та інші
органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької
діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є
суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або
інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на
основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих
повноважень, є справою адміністративної юрисдикції
(адміністративною справою).
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
,
справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на
вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між
суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у
правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо
уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції
щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно,
зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних
повноважень.
Звертаючись з позовною заявою, позивач послався, зокрема, на
приписи Закону України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
, а саме, на статтю 10 цього Закону ( 509-12 ) (509-12)
, що
визначає повноваження органів державної податкової служби
України.
Згідно пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
на Державні податкові
інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у
містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції
покладено, зокрема, функцію подавати до судів позови до
підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод
недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за
такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без
установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна.
Таким чином, позивач, який є органом державної податкової
служби, виступає у даних правовідносинах не як суб’єкт
господарської діяльності, а як суб’єкт владних повноважень, що у
відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу
( 2747-15 ) (2747-15)
адміністративного судочинства України, є право
звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених
законом.
Суди попередніх інстанцій повинні були, проаналізувавши
суб'єктний склад та характер правовідносин, встановити, до
юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних)
віднесено спір за позовом Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області до ВАТ по газопостачанню та
газифікації “Дніпропетровськгаз” та ПП “Металопром” про визнання
недійсним договору комісії, як підстави застосування статті 49
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, проте, даний
спір розглянуто за правилами Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
без встановлення належної
юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та
перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
до початку діяльності окружних та
апеляційних адміністративних судів адміністративні справи,
підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішують
у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та
апеляційні господарські суди за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій
розглянули справу та переглянули рішення суду у даній справі,
керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Розгляд справи у невірно обраній
процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг
прав і обов’язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності із частиною 1 статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права.
Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 3 частини 1 статті
111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.10.2006р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 04.04.2006р. у справі № 27/33
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач