ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа N 18/672
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Щербак Н.В., Бондаренко О.В.,
відповідача - не з’явився,
розглянувши у відкритому ВАТ “Державний ощадний банк України” в
судовому засіданні особі Голосіївського відділення № 5398
касаційну скаргу
на ухвалу від 16.11.2006 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 18/672
за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” в
особі Голосіївського відділення № 5398
до ТОВ “Автомобільний центр
Голосіївський“
про стягнення 27324,63 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2006 (суддя
Мандриченко О.В.) позов задоволено частково –стягнуто з СП
“Нісан-Україна”, правонаступником якого є ТОВ “Автомобільний
центр “Голосіївський” 24740 грн. боргу в повернення виконаного
за недійсним кредитним договором № 672 від 09.06.2004, а в
частині стягнення 2352,31 грн. неотриманого прибутку у вигляді
відсотків по кредиту та 273,25 грн. пені відмовлено у зв’язку з
необґрунтованістю зазначених позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
16.11.2006 (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Капацин Н.В.),
винесеною на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення скасовано,
провадження у справі припинено з тих мотивів, що є рішення
господарського суду м. Києва від 30.06.2005 у справі № 22/352
між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Голосіївського
відділення № 5398 (надалі –Банк) в поданій касаційній скарзі
просить ухвалу скасувати, справу передати на розгляд до
господарського суду м. Києва, посилаючись на невірне
застосування Київським апеляційним господарським судом норми
процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що на відміну
від справи № 22/352 обставини справи № 18/672 є зовсім іншими,
оскільки позов ґрунтувався на тому, що СП “Нісан-Україна”
фактично продав покупцю автомобіль ВАЗ –21093 кузов № Y6D
21093040000968, тобто не той, який був зазначений в договорі
купівлі-продажу та рахунку-фактурі і який було взято Банком в
заставу з метою забезпечення виконання зобов’язань по кредитному
договору.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права, переглянувши ухвалу в межах доводів
касаційної скарги та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала –залишенню без змін з
наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та припиняючи
провадження у справі, апеляційний господарський суд виходив з
того, що:
За договором про співробітництво № 77 від 05.08.2002р. ВАТ
“Державний ощадний банк України” та СП “Ніссан-Україна”
(правопопередник ТОВ “Автомобільний центр “Голосіївський“)
зобов'язались спільно діяти по реалізації автомобілів із
залученням банківського кредиту.
В межах цієї угоди правопопередник ТОВ “Автомобільний центр
“Голосіївський” по договору купівлі-продажу транспортного засобу
з використанням банківського кредиту № 07/06 від 07.06.2004р.
продало громадянину Янчевському В.Н. автомобіль ВАЗ 210930-20 за
30525 грн. На день укладення договору покупець сплатив 6185
грн., решта 24740 грн. мало бути перераховано протягом 7 днів за
рахунок кредиту.
09.06.2004р. між ВАТ “Державний ощадний банк України” та
покупцем було укладено кредитний договір № 672 на залишкову
вартість автомобіля - 24740 грн., яка була перерахована Банком
продавцю. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному
договору між Банком та покупцем було укладено договір застави
автомобіля № 971 від 09.06.2004р.
Проте, покупець автомобіля не став щомісячно повертати кредит та
сплачувати відсотки за договором з Банком від 09.06.2004р., а
рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2004р.
у цивільній справі № 2 -5602/16 укладені між ВАТ “Державний
ощадний банк України” та гр. Янчевським В.М. кредитний договір
№ 672 від 09.06.2004р. та договір застави № 971 від 09.06.2004р.
було визнано недійсними па підставі ч. 5 ст. 203 та ч. 1 ст. 230
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як такі, що не спрямовані на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним, та за яким одна
сторона правочину навмисно ввела іншу сторону в оману щодо
обставин, які мають істотне значення.
Для підготовки виконання застави автомобіля по договору від
09.06.2004р. Банк звернувся до органів ДАІ, на що одержав
відповідь, що автомобіль, державний номер 46494 КН,
зареєстровано ще в 2001 році на іншу особу, а також звернувся до
виробника, згідно відповіді якого, автомобіль ВАЗ 210930-20
кузов № Y6D21093040000957 був реалізований іншим дилером. В
зв'язку з цим позивач і звернувся до суду з позовом про
стягнення з відповідача 24740 гри. збитків, завданих внаслідок
порушення останнім умов договору про співробітництво № 77 від
05.08.2002р. при продажу автомобіля за кредитні кошти позивача
третій особі, 2352,31 грн.. неотриманого прибутку у вигляді
відсотків по кредиту та 273,25 грн. пені.
Судом встановлено, що вказаний спір між тими ж сторонами, про
той же предмет і з тих же підстав вже розглядався господарськими
судами по іншій справі № 22/352 і є постанова Вищого
господарського суду від 25.10.2006, якою постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.06.2006 скасовано, а
рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2005 про
відмову в позові ВАТ “Державний ощадний банк України” до СП
“Нісан - Україна” про стягнення 24740 грн. збитків в розмірі
неповерненого покупцем кредиту, 2352 грн. 31 коп. недоотриманого
прибутку у вигляді відсотків по кредиту та 232 грн. 32 коп. пені
залишено без змін, що є підставою для припинення провадження у
справі № 18/672 згідно з п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія погоджується з висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд припиняє
провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або
іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з
тих же підстав.
Зміст позовних заяв банку по справах № 22/352 та № 18/672
переконливо свідчить, що суб’єктний склад сторін, предмет спору
(стягнення 24740 грн. збитків. 2352,31 грн. неодержаного
прибутку у вигляді відсотків по кредиту та 232,32 грн. пені) та
підстави позову (неповернення покупцем - фізичною особою
кредитних коштів та несплати ним відсотків по кредиту на користь
банку) по зазначеним справам є тотожними, чим спростовуються
твердження скаржника про відмінність підстав позову у цих
справах. Як встановлено судом, на момент прийняття господарським
судом м. Києва рішення від 24.03.2006 про задоволення позову у
справі № 18/672 вже існувало чинне рішення цього ж
господарського суду від 30.06.2005 у справі № 22/352 між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, яким в
задоволенні позову було відмовлено.
Окрім того, у позовній заяві по справі № 18/672 банк просить
стягнути збитки та пеню, а не борг, як про це помилково вказано
в рішенні від 24.03.2006. Зміни банком предмета та підстав
позову по справі № 18/672 у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
матеріалів справи не вбачається.
Касаційна інстанція також враховує, що позивач у касаційній
скарзі визнає ті обставини, що банком у зв’язку з неповерненням
боргу позичальником та неможливістю звернути стягнення на
предмет застави, понесено збитки в сумі наданого покупцеві
(громадянину Янчевському В.М.) кредиту в розмірі 24740 грн. та
2352,31 грн. неодержаного прибутку у вигляді відсотків по
кредиту, а також 232,32 грн. пені.
Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для
скасування оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
16.11.2006 у справі № 18/672 залишити без змін, а касаційну
скаргу ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі
Голосіївського відділення № 5398 –без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун