ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2007                                  Справа N 15/232/06

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

              В. Овечкін –головуючого,

              Є. Чернов

              В. Цвігун

за участю представників:

- позивача           Липовецький С.І. –(дор. від 20.09.2005)

- відповідача        

розглянув касаційну  Приватного підприємства “Фабрика

скаргу               делікатесних сирів“

на постанову         від 07.12.2006 року Запорізького

                     апеляційного господарського суду

у справі             № 15/232/06 господарського суду Запорізької

                     області

за позовом           ВАТ “Вапнярський молокозавод“

До                   Приватного підприємства “Фабрика

                     делікатесних сирів“

Про   стягнення заборгованості

                       В С Т А Н О В И В:

Рішенням  господарського суду Запорізької області від 14.08.2006

(суддя  Н.Колодій) позовні вимоги задоволенні  частково  в  сумі

20720  грн.  основного боргу, в частині 6356, 19 грн.  основного

боргу,  2070,09 грн. пені, 1634, 04 грн. річних, 1076,  19  грн.

інфляційних  провадження  припинено у  зв'язку  з  відмовою  від

позову.

Судове  рішення вмотивовано, тими обставинами, що відповідач  не

виконав  в  повному  обсязі взяті на себе зобов'язання  оплатити

товар чим допустив порушення приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України

( 435-15 ) (435-15)
         відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватися

належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Постановою  Запорізького  апеляційного господарського  суду  від

07.12.2006  (судді: Н.Коробка, Т.Мойсеєнко, Т.Шевченко)  рішення

господарського   суду  першої  інстанції  залишено   без   змін,

резолютивну  частину  рішення викладено в іншій  редакції  через

допущену  арифметичну помилку в частині відмови  від  позову  по

основному боргу, що становить 5280 грн.

Відповідач  в  касаційні скарзі просить  рішення  та  апеляційну

постанову   скасувати   з   підстав   порушення   судами   вимог

процесуального  закону щодо всебічного та  повного  встановлення

всіх  обставин,  що  мають  значення для  правильного  вирішення

спору,  порушення норм процесуального закону щодо  складу  суду,

який розглядає спір.

Вищий  господарський суд України у відкритому судовому засіданні

дослідив  матеріали справи, доводи касаційної скарги та  вважає,

що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як  встановлено  господарськими  судами  між  сторонами  виникло

зобов'язання  з  договору купівлі-продажу, відповідно  до  якого

відповідач одержав від позивача на підставі видаткової накладної

товар на загальну суму 25080 грн.

Матеріалами  справи  підтверджено часткову  оплату  відповідачем

отриманого  товару  в сумі 4360 грн., залишок  заборгованості  в

сумі 20720 грн. відповідачем не оплачено.

Відповідно  до  ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
          зобов'язання  має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог

цього  Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
        , інших актів цивільного законодавства,

а  за  відсутності таких умов та вимог - відповідно  до  звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно  до  ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          кожна  обов'язок

доведення   обставин   як  на  підставу  вимог   та   заперечень

покладається на сторони.

Доводи позивача про не оплату товару в повній сумі відповідач  у

встановленому  процесуальним  законом  порядку  не   спростував,

протилежних обставин не довів.

За таких обставин господарській суди дійшли правильного висновку

про задоволення позовних вимог.

Доводи  відповідача  про  те,  що висновки  господарських  судів

ґрунтуються   на   неповно   встановлених   обставинах   справи,

невідповідність  встановлених обставин  фактичним  до  уваги  не

приймаються   з  підстав,  викладених  у  постанові  апеляційної

інстанції.

Касаційна інстанція зазначає, що твердження відповідача про  те,

що з доручення неможливо встановити, що воно видано на отримання

товару  саме  за  видатковою накладною № 1550 від  26.10.2005  є

намаганням встановити інші обставини справи, переоцінити  наявні

у  справі  докази, встановлення яких виходить за межі  перегляду

справи в касаційному порядку, що визначені ст. 111-7 ГПК України

( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  не  зазначаючи при  цьому,  яких  саме  порушень

припустився   господарський   суд  апеляційної   інстанції,   що

спричинили прийняття ним неправомірного судового рішення.

Інші   твердження   щодо  складу  суду  відхиляються,   оскільки

спростовуються  наявними  у  справі  розпорядженнями  та  голови

апеляційного господарського суду та його заступника, а  також  з

підстав їх недоведеності.

Виходячи  з  викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-8,

111-9,  111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський  суд

України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову  Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від

07.12.2006  у справі № 15/232/06 господарського суду Запорізької

області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий В. Овечкін

судді      Є. Чернов

           В. Цвігун