ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа N 08/3957
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Муравйов О.В.
судді Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.
розглянувши
касаційні скарги Іноземного підприємства “Аграрпродукти
Вільд Україна” та Міжнародної корпорації
“МІКТА”
на постанову від 26.10.2006 р. Київського
міжобласного апеляційного господарського
суду
у справі № 08/3957 господарського суду Черкаської
області
за позовом Міжнародної корпорації “МІКТА”
До Іноземного підприємства “Аграрпродукти
Вільд Україна”
про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення
341000грн.
За участю представників сторін:
позивача – Косачова Ю.Б. дов. б/н від 04.05.2005р.,
відповідача –не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Черкаської області у справі
№ 08/3957 від 10.08.2006р. (суддя Коваленко В.І.), позов
задоволено частково. Зобов’язано іноземне підприємство
“Аграрпродукти Вільд-Україна”, усунути перешкоди в користуванні
майном міжнародної корпорації “МІКТА” шляхом видалення
іноземного підприємства “Аграрпродукти Вільд-Україна” із
чотирьох будівель сільськогосподарського призначення
–корівників, будівлі сільськогосподарського призначення
–телятника, будівлі сільськогосподарського призначення
–молокоблоку, будівлі –будинку, будівлі –будинку механізаторів,
будівлі –майстерні, будівлі –адміністративного будинку, будівлі
–котельної, будівлі культурно0розважального призначення –клубу,
будівлі –їдальні, будівлі зерносховища, споруду криницю, споруду
сільськогосподарського призначення –силосну споруду, споруду
сільськогосподарського призначення –жомову яму, обладнання
ЗАВ-40, ОР-160, споруду –криницю, споруду – скважину, споруду
–водонапірну башту, дизельну електростанцію, станок стругальний,
циркулярку, дві ємкості –заправки, компресорну установку, мийку
–ферму, холодильну камеру, сепаратор, очищувач зерна СМ-4,
очищувач зерна ОРС-25, зернонавантажувач, холодильну установку
та три вентиляційних установки, що знаходяться за адресою:
Черкаська область, Жашківський район, с.Вільшанка. Стягнуто з
іноземного підприємства “Аграрпродукти Вільд-Україна” на користь
міжнародної корпорації “МІКТА” 138000грн. збитків, 85грн. витрат
по сплаті держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Стягнуто з міжнародної корпорації
“МІКТА” 3410грн. держмита.
В задоволенні вимог позивача про стягнення з іноземного
підприємства “Аграрпродукти Вільд-Україна” 203000грн. шкоди
відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 26.10.2006 р. (судді: Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.,
Швець В.О.) апеляційну скаргу іноземного підприємства
“Аграрпродукти Вільд-Україна” задоволено частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 10.08.2006р.
у справі № 08/3957 скасовано частково.
У задоволенні позовних вимог міжнародної корпорації “МІКТА” до
іноземного підприємства “Аграрпродукти Вільд-Україна” в частині
стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 138000грн.
відмовлено повністю.
В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області
від 10.08.2006р у справі № 08/3957 залишено без змін.
Іноземне підприємство “Аграрпродукти Вільд - Україна” звернулось
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 26.10.2006 р., в частині
залишення без змін рішення (п. 4), мотивуючи скаргу порушенням і
неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм
процесуального права. Зокрема, заявник касаційної скарги вважає,
що апеляційний суд безпідставно послався при прийнятті постанови
на рішення господарського суду м. Києва від 09.06.2005р по
справі № 22/281 за позовом ТОВ “Енергогазоінвестсоюз“до
Корпорації “МІКТА“про визнання недійсним договору
купівлі-продажу від 22.12.2003р. № 86/21 та зустрічним позовом
про визнання права власності, оскільки, як вважає заявник це
суперечить вимогам ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(ІП
“Аграрпродукти Вільд Україна”) не брало участі у зазначеному
спорі). Також, апеляційний суд, порушив вимоги п. 1, п. 3, п. 4
ч. 1 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зробивши висновок про
закінчення дії договору оренди об’єктів нерухомого майна між
СВАТ “Росток” та ІП “Аграрпродукти Вільд Україна” від
08.08.2002р., оскільки зазначений договір є чинним, не залучивши
при цьому СВАТ “Росток” до участі у справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2007р.
розгляд справи було відкладено на 30.01.2007р. 10-50год., і, при
цьому, були присутні представники сторін по справі.
29.01.07р. об 13-30год. представник відповідача Басистий М.В.
ознайомився з матеріалами справи.
Проте, у судове засідання 30.01.2007 року представник
відповідача не з’явився, хоча про дату, час та місце судового
засідання повідомлений заздалегідь належним чином. Неявка
представника відповідача не перешкоджає розгляду касаційної
скарги за наявними матеріалами відповідно до приписів ст. 75,
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До закінчення розгляду справи (11-00год.) від представника
відповідача клопотань про відкладення розгляду справи та ін. не
надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційні скарга
відповідача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача
є такою що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову суду апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
22.12.2003р. між ТОВ “Енергогазінвестсоюзом” та МК “Мікта” було
укладено договір купівлі-продажу № 86/21 (далі –Договір). Згідно
п. 2.2 Договору право власності на майно перейшло до позивача з
дати підписання Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2005р., у
справі № 22/281 за позовом ТОВ “Енергогазінвестсоюз” до МК
“Мікта” про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 86/21
від 22.12.2003р., та за зустрічним позовом про визнання права
власності за відповідачем визнано право власності на
перераховане майно (а.с.27-35 т.1). Зазначене рішення набрало
законної сили, а тому, у відповідності зі ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти встановлені
ним не підлягають доказуванню.
Згідно ст. 391 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, власник майна має право
вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування
та розпорядження своїм майном.
Оскільки МК “Мікта” (позивач) не заключала з ІП “Аграрпродукти
Вільд -Україна” (відповідач) жодного договору стосовно вказаного
майна вона, у серпні 2005р., звернулася з позовом про усунення
перешкод в користуванні власністю.
Задовольняючи позов місцевий суд, з яким погодився й суд
апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи дійшли
правомірного висновку щодо зобов’язання відповідача усунути
перешкоди в користуванні майном позивача шляхом видалення із
займаних споруд сільгосппризначення, згідно переліку зазначеного
вище, за адресою: Черкаська область, Жашківський район,
с.Вільшанка.
Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що
вимоги заявника касаційної скарги –відповідача зводяться до
переоцінки доказів, зокрема рішення Господарського суду міста
Києва від 09.06.2005р., у справі № 22/281, яке набрало законної
сили, і на яке, під час винесення рішення, послався суд з
урахуванням ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Судом першої інстанції встановлено, що між СВАТ “Росток” та ІП
“Аграрпродукти Вільд -Україна” 08.08.2002р., укладався договір
оренди строком на три місяці, згідно якого останній користувався
адмінбудинком, зерносховищем та навісом за адресою: Черкаська
область, Жашківський район, с.Вільшанка, дія якого припинена.
З огляду на зазначене, колегією суддів, також, не береться до
уваги посилання відповідача на те, що між ним та СВАТ “Росток”
продовжує діяти договір оренди об’єктів нерухомого майна. До
того ж, належних доказів продовження дії цього договору
відповідачем під час розгляду справи надано не було.
Посилання заявника касаційної скарги –відповідача по справі на
інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду
на положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх
суперечності матеріалам справи.
Твердження заявника касаційної інстанції – відповідача по справі
про порушення і неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм процесуального права при прийнятті
постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим
підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого
судового акту колегія суддів не вбачає.
Натомість касаційна скарга позивача є обґрунтованою та такою що
підлягає задоволенню з огляду на наступне.
19.08.2005р. позивач звернувся до Господарського суду Черкаської
області з позовом до відповідача про усунення перешкод в
користуванні майном.
Заявою, яка надійшла до Господарського суду Черкаської області
21.11.2005р., позивач в порядку ст. 22 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
збільшив
позовні вимоги та просив стягти з відповідача 341000грн., з яких
138000грн. шкоди у вигляді упущеної вигоди 203000грн., шкоди
спричиненої пошкодженням механізмів.
Дослідивши матеріали справи місцевий суд дійшов висновку щодо
часткового задоволення позову, а саме в частині усунення
перешкод у користуванні майном та стягненні 138000грн. збитків.
В задоволенні вимог позивача про стягнення з іноземного
підприємства “Аграрпродукти Вільд-Україна” 203000грн. шкоди
відмовлено.
В обґрунтування задоволення позову в частині стягнення
138000грн., місцевий суд посилався на ст. 22 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно якої особа якій завдано збитків у результаті
порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У
п. 2 цієї статті зазначено, що збитками є доходи, які особа
могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не
було порушене (упущена вигода).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за
завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також
шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне (дія чи
бездіяльність), шкідливе (причинний зв’язок між протиправною
поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень (ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Тобто, за загальним
правилом, відповідно до ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, позивач
повинен довести факт протиправної поведінки особи, що завдала
шкоди, настання шкоди (її розмір) та причинний зв’язок між ними.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК ( 435-15 ) (435-15)
, особа яка
завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе,
що шкоду завдано не з її вини. З наведеного вбачається, що
обов’язок доказування вини на позивача законом не покладається;
вина презумується в силу закону; доведення відсутності вини є
процесуальним обов’язком відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.12.2003р. позивач
уклав з Приватним орендним підприємством “Деркачів Хутір”
договір оренди нерухомого майна строком на сім років, який є
чинним, оскільки ніким не скасований. Згідно п. 1.1 цього
договору позивач передає у платне тимчасове користування ПОП
“Деркачів Хутір” вищезазначені об’єкти нерухомого майна, які
являються власністю корпорації. Відповідно до п. 5.1 договору
орендна плата за користування майном становить 35000грн. за один
місяць. Відповідач безпідставно перешкоджає позивачеві
розпоряджатись майном, що як зазначив місцевий суд,
підтверджується актами від 25.02.2004р., 29.02.2004р.,
12.04.2005р. та 20.06.2005р. Згідно довідки Вільшанської
сільради № 239 від 08.07.2005р. відповідач займається
господарською діяльністю в с.Вільшанка Жашківського району та
користується майном що належить позивачеві (довідка від
19.09.2005р. № 261).
За період з 23.07.2005р. по 21.11.2005р., сума отриманого від
здачі позивачем в оренду ПОП “Деркачів Хутір” майна з
урахуванням п. 5.1 договору від 23.12.2003р., становила б
138000грн., а тому місцевий суд правомірно дійшов висновку, що
перешкоджання відповідачем у здійсненні передачі майна позивачем
є збитками у вигляді упущеної вигоди та цілком правомірно
стягнув з відповідача на користь позивача зазначену суму.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд
скасовуючи рішення в цій частині припустився помилки у
застосуванні норм процесуального права, вказавши що позивач не
довів, у відповідності зі ст. 33 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, ті обставини
на які він посилався як на підставу своїх вимог, а також норми
матеріального права (ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) щодо
недоведеності факту заподіяння відповідачем збитків позивачу.
А тому, постанова апеляційного суду в цій частині підлягає
скасуванню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Іноземного підприємства “Аграрпродукти Вільд -
Україна” залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Міжнародної корпорації “Мікта” задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 26.10.2006 року у справі № 08/3957 скасувати в частині
відмови у задоволенні позовних вимог Міжнародної корпорації
"Мікта” до Іноземного підприємства “Аграрпродукти Вільд -
Україна” в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в
сумі 138000грн.
В цій частині залишити без змін рішення Господарського суду
Черкаської області від 10.08.2006 року у справі № 08/3957.
В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 26.10.2006 року у справі № 08/3957
залишити без змін.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Коробенко Г.П.