ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа N 05/1639
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В.–головуючий
Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
за участю представників:
позивача не з’явився
Відповідача Удод І.І. –дов. № 665-01-21 від
17.11.2006 року
Прокуратури Шумко Г.В. –посв. № 152 від 18.12.2006
року
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Першого заступника прокурора
касаційне подання Черкаської області
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 22.04.2005 року
по справі № 05/1639
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Продтовари“
до Черкаської міської ради
Про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.12.2006 року
касаційне подання Першого заступника прокурора Черкаської
області було прийняте до провадження, його розгляд призначений
на 11 год. 00 хв. 30.01.2007 року.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
За згодою відповідача та прокурора в судовому засіданні
30.01.2007 року було оголошено вступну і резолютивну частини
постанови Вищого господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду
Черкаської області звернулось Відкрите акціонерне товариство
“Продтовари” з позовом до Черкаської міської ради про визнання
права власності на гуртожиток, який розташований за адресою:
м. Черкаси, вул. Руднєва, 97.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.04.2005
року (суддя Швидкий В.А.) позовні вимоги Відкритого акціонерного
товариства “Продтовари” задоволені повністю: визнано за
Відкритим акціонерним товариством “Продтовари” право власності
на гуртожиток для проживання сімей, розташований у м. Черкаси по
вул. Руднєва, 97.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції,
Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення Господарського суду Черкаської області від
22.04.2005 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову
позивачу в позові. В своєму касаційному поданні Перший заступник
прокурора Черкаської області вважає, що місцевим господарським
судом порушено норми процесуального та матеріального права.
Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
надані не були, що в силу положень статті 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не перешкоджає перегляду судового рішення, що
оскаржується.
До канцелярії Вищого господарського суду України до судового
засідання надійшла заява арбітражного керуючого Зозулі С. І. про
припинення провадження у справі на підставі п. 6 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв’язку з ліквідацією ВАТ “Продтовари”.
Зазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки викладені в
ній відомості не підтверджені відповідно до вимог ст. 21 Закону
України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб
–підприємців” ( 755-15 ) (755-15)
.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, представників відповідача та прокурора,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм процесуального
права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі
змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення,
в яком повно відображені обставини, що мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Пункт 6 цієї Постанови передбачає, що мотивувальна частина
рішення має містити встановлені судом обставини, які мають
значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх
доказів, розрахунки з яких суд виходив при задоволенні грошових
та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази,
суд має це обґрунтувати. При цьому, мотивувальна частина рішення
повинна мати посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов’язки сторін у спірних відносинах.
Проте, рішення Господарського суду Черкаської області цим
вимогам закону в повній мірі не відповідають.
Так, задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з
того, що з дня придбання та на даний час гуртожиток знаходиться
на балансі Відкритого акціонерного товариства “Продтовари”,
даних про відчуження гуртожитку у встановленому законом порядку
місцевим господарським судом не встановлено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
перебування майна на балансі підприємства не є безспірною
ознакою права власності на нього. Аналогічна позиція викладена в
роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України від
02.04.94 № 02-5/225 “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної
власності”, ( v_225800-94 ) (v_225800-94)
відповідно до п. 7 якого майно не
втрачає статусу державної власності незалежно від того, на
балансі якого державного підприємства воно перебуває. Баланс
підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу
і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну
дату, він не визначає підстав знаходження майна у власності
підприємства.
Розглядаючи спір про визнання права власності суду слід було
дослідити та встановити обставини справи, пов’язані з набуттям
права власності на спірне майно, застосувавши до спірних
правовідносин відповідні норми законодавства, зокрема, ст. 12
Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Згідно статті 31 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
до
державної власності в Україні належать загальнодержавна
(республіканська) власність і власність
адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
Відповідно до статті 127 ЖК України, ( 5464-10 ) (5464-10)
під гуртожитки
надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети
жилі будинки. Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших
будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий
фонд (ст. 4 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
). Таким чином, за змістом
ст.ст. 4, 5, 6 ЖК України, ( 5464-10 ) (5464-10)
гуртожитки відносяться до
об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст. 2 Закону
України “Про приватизацію державного житлового фонду”
( 2482-12 ) (2482-12)
приватизації не підлягають.
Зміст зазначених норм матеріального права залишився поза увагою
суду, що призвело до неповного з’ясування обставин справи і
свідчить про порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В порушення вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в мотивувальній
частині рішення не наведено посилань на законодавство, яким
керувався суд, приймаючи рішення. Зазначене свідчить, що рішення
місцевим судом прийняте в порушення вимог ст. 4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає
скасуванню відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскільки встановлення обставин, які мають значення для
правильного вирішення спору, не входить до компетенції суду
касаційної інстанції (ст. 111-5, 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
),
Вищий господарський суд України позбавлений можливості прийняте
нове рішення по суті заявлених позовних вимог, а тому справа
підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського
суду.
Враховуючи наведене, касаційне подання підлягає задоволенню
частково.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, встановити осіб, на
права та обов’язки яких може вплинути рішення по цій справі та в
разі необхідності залучити їх до участі у справі, витребувати та
залучити до матеріалів справи документи, які дозволяють
визначити власника спірного майна, дати їм належну правову
оцінку, правильно застосувати норми матеріального та
процесуального права.
З урахуванням скасування рішення Господарського суду Черкаської
області та передачі справи № 05/1639 на новий розгляд, заходи
забезпечення позову, застосовані ухвалою Вищого господарського
суду України від 20.12.2006 року, підлягають скасуванню
відповідно до ст. 68 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання Першого заступника прокурора Черкаської
області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2005
року по справі № 05/1639 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду
Черкаської області.
Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Вищого
господарського суду України від 20.12.2006 року по справі
№ 05/1639, скасувати.
Головуючий О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко