ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2007 Справа N 7/109-77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю
представників:
Позивача Ефремова В.П. директора
Кравчука В.М. дов. від 06.10.06 р.
Відповідача Олексюка О.С. дов. від 22.01.07 р.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Родючість”
на постанову від 23.10.2006року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 7/109- 77 господарського суду
Волинської області
за позовом Державної станції захисту рослин
Волинської області
до Відкритого акціонерного товариства
“Родючість”
про усунення перешкод в користуванні майном
В С Т А Н О В И В:
Державна станція захисту рослин Волинської області звернулась до
господарського суду Волинської області з позовом про
зобов'язання ВАТ “Родючість” усунути перешкоди в користуванні
майном та про припинення користування товариством адмінбудинком
(А-2) площею 240,1 м2, гаражем з котельнею (Б-1), площею 146,0
м2, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського,
98-а.
31.07.2006р. позивач подав клопотання про зміну позовних вимог,
в якому просив суд зобов'язати ВАТ “Родючість” усунути перешкоди
в користуванні майном шляхом виселення із займаних приміщень, що
знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.
Рішенням від 01.08.2006 року господарського суду Волинської
області позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, шляхом
виселення ВАТ “Родючість” з приміщення - адмінбудинку (А-2)
площею 240,1 м2 та гаража з котельнею (Б-1), площею 146,0 м2, що
знаходяться за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що господарськими судами у
справі № 7/76-94 встановлено, що об'єкти нерухомості:
адмінбудинок (А-2) площею 240,1 м2 та гараж з котельнею (Б-1),
площею 146,0 м, що знаходяться за адресою: м. Ковель, вул.
Грушевського, 98-а належать на праві власності Міністерству
аграрної політики України. Згідно статей 55, 56 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, власник не може бути позбавлений
права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом
( 697-12 ) (697-12)
та іншими законодавчими актами України.
За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства
“Родючість” Львівський апеляційний господарський суд постановою
від 23.10.2006року рішення господарського суду першої інстанції
залишив без змін з тих же підстав.
Відкрите акціонерне товариство “Родючість” подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Заявник наголошує на тому, що суди невірно застосували вимоги
статей 387 та 391 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
поширивши їх і на Державну станцію захисту рослин Волинської
області, яка не є власником спірних приміщень, а тому не вправі
була ставити питання про виселення.
Відкрите акціонерне товариство “Родючість” також звернулось з
клопотанням про зупинення провадження у справі № 7/109- 77, яке
відхилене колегією суддів.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі
є вимога про усунення перешкод в користуванні майном шляхом
виселення із займаних приміщень, що знаходяться за адресою:
м. Ковель, вул. Грушевського, 98-а.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням
виконавчого комітету Ковельської міської ради № 236 від
19.06.2003р. „Про оформлення власності на житлові будинки,
кооперативні квартири, гаражі, установи” оформлено право
власності за Волинською обласною станцією захисту рослин на
адмінбудинок А-2 пл.240,1 кв.м. , гараж з котельнею Б-1 пл.146,0
кв.м по вул. Грушевського, 98-А.
Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 325 від
21.08.2003р. було внесено зміни в п. 18 рішення виконкому № 236
від 19.06.2003р., а саме: оформлено право власності за
Міністерством аграрної політики України на адмінбудинок А-2
площею 240,1 кв.м, гараж з котельнею Б-1 площею 146,0 кв.м по
вул. Грушевського, 98А.
Волинське обласне бюро технічної інвентаризації зареєструвало
право власності на спірні будівлі на праві державної власності
за Державою в особі Міністерства аграрної політики України на
підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно рішення
виконкому Ковельської міської ради № 236 та № 325.
Рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради № 236 та
№ 235 не визнано недійсними і вони набули правового статусу
(рішення Волинського господарського суду у справі № 02/82-11
залишено без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 26.04.2006р).
Крім того, рішенням господарського суду Волинської області від
07.11.2005р. по справі № 7/76-91, залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 20.02.2006р.
визнано недійсним наказ Волинського виробничого об’єднання
„Сільгоспхімія” № 88 від 22.10.87р.; акт оцінки майна
Ковельського районного виробничого підприємства по підвищенню
родючості ґрунтів „Родючість” від 14.02.1994р.,затверджений
начальником Фонду державного майна України по Волинській області
18.02.1994р.; перелік нерухомого майна, що передається у
власність відкритого акціонерного товариства на підставі наказу
Фонду державного майна України по Волинській області від
29.03.1994 року № 47 та є його додатком, в частині включення до
переліку майна, що підлягає приватизації, адміністративного
корпусу площею 2 33 кв.м. та гаражу на два бокси площею 8 4
кв.м. , що знаходяться у місті Ковелі по вул. Грушевського,
98-а.
Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що Державна
станція захисту рослин Волинської області входить до віддання
Міністерства аграрної політики України як власника майна та є
балансоутримувачем та користувачем цих приміщень, тому
відповідно до пункту 5 статті 48 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
захист права власності поширюються також на особу,
яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного
господарського відання, оперативного управління, довічного
успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій
законом чи договором.
Проте касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком,
оскільки ні суд першої інстанції ні апеляційний суд не навели
доказів на його підтвердження.
Посилання в рішенні та постанові на те, що факт володіння
спірним майном позивачем не підлягає доказуванню відповідно до
статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки встановлений постановами Львівського
апеляційного господарського суду у справах № 7/76-91, № 02/82-11
та рішеннями суду першої інстанції у цих справах є
неправомірним, оскільки вказані постанови прийняті в квітні та
лютому 2006 року, тобто до подачі у червні 2006 року даного
позову, в зв'язку з чим не можуть підтверджувати факт володіння
спірним майном позивачем на момент подачі позову.
Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не має права вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи постанові господарського суду.
Таким чином, відсутність посилання у рішенні чи постанові на
певні докази не дає змоги касаційній інстанції перевірити
застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального права та обґрунтованість оспорюваних судових
актів.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму
Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин. Неповне
з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи,
дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи
господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і
повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Волинської області від 01.08.2006
року та постанову від 23.10.2006року Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 7/109- 77 господарського суду
Волинської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Родючість”
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач