ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 р.
№ 2-3/522-2006
Колегія суддів Вищого господарського суду України у
складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.10.2006р. та рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2006р.
у справі №2-3/522-2006 господарського суду АР Крим
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2
до відповідача суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1
про виконання зобов'язань за договором, стягнення збитків та
моральної шкоди
за участю представників:
СПД Серебров Д.В. - не з'явилися;
СПД ОСОБА_1. - не з'явилися
в с т а н о в и л а :
суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просив
суд:
- зобов'язати відповідача -суб'єкта підприємницької
діяльності ОСОБА_1 виконувати зобов'язання за договором суборенди
приміщення від 09.06.2005р.;
- стягнути з відповідача 5 186,26грн. прямих збитків, 8
500грн. упущеної вигоди, а всього13 686,26грн.;
- стягнути з відповідача 40 000грн. моральної шкоди.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на
порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором
суборенди від 09.06.2005р., укладеним між ним та відповідачем в
частині забезпечення наявності безперебійного електропостачання,
водопостачання, каналізації та можливості безперешкодно
користуватись такими послугами. Порушення відповідачем взятих на
себе зобов'язань призвело, як стверджує позивач, до заподіяння
збитків у зв'язку з порушенням технології зберігання рослин, що
призвело до їх псування. Крім того, позивач стверджує, що
протиправні дії відповідача скомпрометували його перед партнерами,
що призвело до втрати прибутку, постійних стресів та переживань
(т.1 а.с.2-3,94-95).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач уточнив
заявлені ним вимоги та просить зобов'язати відповідача усунути
перешкоди у користуванні приміщенням, а саме забезпечити наявність
у орендованому приміщенні безперебійного електропостачання,
водопостачання, каналізації та можливості безперешкодно
користуватись зазначеними послугами; надати ключі від орендованого
приміщення (т.1 а.с.67-68).
Також позивачем заявою, що надійшла до суду 06.05.2006р.,
доповнено позов вимогою про стягнення з відповідача 11 935,08грн.
в рахунок повернення надлишково сплаченої орендної плати (т.1
а.с.121-123).
Відповідач у справі - СПД ОСОБА_1. у відзиві на позов
заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що договір суборенди
розірвано в односторонньому порядку, оскільки позивач не виконує
взяті на себе зобов'язання за цим договором. Зокрема:
- не сплачує орендну плату, а також послуги з
водопостачання, у зв'язку з чим він був відключений від
водопостачання;
- здійснив без згоди орендодавця перепланування приміщення;
- не усунув пошкодження в орендованому приміщенні (т.1
а.с.73-74).
Крім того, відповідач стверджує, що відключення
електроенергії зумовлено поважними причинами, пов'язаними із
заміною електропроводки, про що позивач був повідомлений
заздалегідь (т.1 а.с.114).
До вирішення спору у даній справі, відповідач звернувся з
зустрічним позовом про стягнення з позивача -СПД ОСОБА_2. 12
348,49грн. збитків (т.1 а.с.111-112).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04.2006р. у прийняття зустрічної позовної заяви для спільного
її розгляду з первісною відмовлено (т.1 а.с.116).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.06.2006р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду
з відповідача на користь позивача стягнуто 13 686,26грн. в рахунок
відшкодування збитків, 15 000грн. моральної шкоди; в частині
стягнення 11935,08грн. у позові відмовлено; в частині вимог щодо
спонукання до виконання зобов'язань за договором провадження у
справі припинено на підставі п.4 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(т.2 а.с.32-36).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції
виходив з того, що позивачу заподіяно збитків внаслідок порушення
відповідачем зобов'язань за договором, а саме:
- відключення електроенергії, що призвело до псування квітів
вартістю 1335,86грн. внаслідок порушення технології збереження
товару;
- припинення водопостачання, що обумовило псування товару,
вартість якого становить 2 226,79грн., чим заподіяно збитків на
зазначену суму;
- перешкоджання доступу до орендованого приміщення шляхом
заміни замків, блокування входу;
- пошкодження телефонного дроту;
- неотримання прибутку у розмірі 8 500грн. від реалізації
товару.
Крім того, приймаючи рішення у даній справі, суд першої
інстанції виходив з того, що позивачу заподіяно моральної шкоди,
оскільки йому завдано душевних страждань у зв'язку із знищенням
його майна, а також скомпрометовано його перед партнерами.
У позові в частині стягнення 11 935,08грн. в рахунок
повернення переплати з орендної плати судом відмовлено з тих
підстав, що позивач не довів наявність у нього переплати з квітня
2005р.
Провадження у справі щодо вимог про спонукання виконати
зобов'язання за договором припинено, оскільки прийнято відмову
позивача від позову у цій частині позивача.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 02.10.2006р. рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 20.06.2006р. залишено без змін (т.2 а.с.69-78).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, СПД
ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні
заявленого позову відмовити.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та не
застосуванням судами норм матеріального права, які підлягали
застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судами, 30.06.2004р. між СПД ОСОБА_1. та СПД
ОСОБА_2. укладено договір НОМЕР_1, предметом якого є передача в
строкове платне користування приміщення площею 100м-2,
розташованого за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_1.
Строк оренди визначений сторонами п.1.2 договору -з
01.07.2004р. по 29.06.2005р.
Орендоване майно передано за актом прийому-передачі
03.09.2004р.
У подальшому, додатковою угодою від 01.12.2004р., що
підписана сторонами договору НОМЕР_1 від 30.06.2004р., замінено
сторону за договором на відповідача у справі - ОСОБА_1.
09.06.2005р. між сторонами у справі -СПД ОСОБА_1. та СПД
ОСОБА_2, укладено договір НОМЕР_1, предметом якого є оренда
вищевказаного приміщення, яке вже знаходилось у користуванні
згідно вищезазначеного договору. Отже, фактично договір від
09.06.2005р. є новою редакцією попереднього договору.
Строк дії договору оренди встановлений п.1.3 договору -з 01
жовтня 2005р. по 30 вересня 2006р.
Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін
господарських зобов'язань, а саме майново-господарських
зобов'язань.
Так, ст.173 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, господарським визнається
зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим
учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,
передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт
(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити
певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру
на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,
сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних
дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор)
має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її
обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання,
згідно ст.174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів
господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що
виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні
господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна
вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або
утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати
від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Спір у даній справі виник у зв'язку з заподіянням збитків
позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за
вищевказаним договором.
Так, одним із обов'язків відповідача за цим договором є
забезпечення наявності в орендованому приміщенні безперебійного
електропостачання, водопостачання, каналізації та надання позивачу
можливості безперешкодно користуватись вказаними послугами. При
цьому, договором визначено, що відповідач не несе відповідальності
за перебої у постачанні електроенергії та комунальних послуг з
вини міських електромереж т а міського комунального господарства,
за виключенням аварійних ситуацій (пп.3.1.4 3.1.5 договору).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що
відповідач заподіяв йому збитків, відключивши його від
електроенергії, водопостачання, а також перешкоджаючи у вільному
доступі до орендованого приміщення. Збитки позивача складаються
із вартості пошкодженого майна, неотриманих доходів, а також
матеріальної компенсації моральної шкоди.
В силу ст.224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, учасник господарських
відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені
вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен
відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні
інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч.2 цієї
норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою
стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею
доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного
виконання зобов'язання або додержання правил здійснення
господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст.225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, до складу збитків, що
підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське
правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого,
пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог
законодавства; одержаний прибуток (втрачена вигода), на який
сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі
належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна
компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, підставою для
господарсько-правової відповідальності учасника господарських
відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним
правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової
відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, є
правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки,
протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний
зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу
правопорушення, за загальним правилом, виключає настання
відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Отже, встановлення наявності всіх елементів складу
правопорушення є предметом доказування у даній справі.
Разом з тим, вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених
вимог та переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному
порядку, суди не з'ясували з достатньою повнотою наявність чи
відсутність всіх зазначених елементів складу правопорушення.
Зокрема, не досліджено у повній мірі наявність прямого
причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіяними
збитками.
Так, висновок судів про те, що псування товару сталось
виключно внаслідок відключення електроенергії та водопостачання
грунтується лише на актах, складених позивачем. При цьому, судами
не встановлено як довго тривали відповідні обставини, і як довго
відповідний товар (для кожного виду) при зазначених обставинах,
враховуючи їх тривалість, може зберігати належну якість тощо.
Крім того, в силу ст. ч.2 ст.218 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
учасник господарських відносин відповідає за невиконання або
неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення
правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним
вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення
господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено
законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення
господарського зобов'язання несе господарсько-правову
відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання
зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили,
тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов
здійснення господарської діяльності.
Судами не оцінені належним чином доводи відповідача про те,
що позивача було повідомлено про відключення електропостачання.
Разом з тим, в силу ч.2 ст.226 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що
порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно
повідомити про це другу сторону. При цьому, в силу ч.3 зазначеної
норми, сторона господарського зобов'язання позбавляється права на
відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена
другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла
запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього,
крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
Поряд з цим, судами не з'ясовувалось, яких заходів вжито
позивачем для запобігання збитків чи зменшення їх розміру.
Також, визначаючи розмір заподіяних збитків у зв'язку з діями
відповідача в частині неотриманого прибутку, суди виходили з
наданого позивачем розрахунку, у якому розмір неотриманого
прибутку визначений рівним вартості товару, який позивач мав намір
продати за умовами договору №НОМЕР_2., укладеного з СПД ОСОБА_3.
При цьому, у такому розрахунку не враховані витрати позивача, які
б останній поніс на закупівлю квітів, їх транспортування,
зберігання, включаючи витрати на оренду приміщення,
електроенергію, водопостачання, заробітну плату тощо.
Для визначення обгрунтованості розміру збитків, суди не були
позбавлені права призначити судову бухгалтерську експертизу,
враховуючи положення ст.41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, однак таким
правом не скористалися.
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи
судами, є порушенням вимог: ст.4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка
визначає, що судові рішення приймаються за результатами
обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно
від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до
неповного з'ясування обставин справи, в зв'язку з чим відсутні
підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним
правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
матеріального права висновок щодо прав і обов'язків сторін.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111 -7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 20.06.2006р. в частині стягнення збитків та
відшкодування моральної шкоди, а також постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 02.10.2006р. щодо залишення
вказаного рішення у зазначеній частині без змін підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
В іншій частині судова колегія погоджується з правильністю
висновків судів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 02.10.2006р. в частині залишення без змін рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2006р.
щодо стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, а також
вказане рішення у відповідній частині скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.
3. В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.10.2006р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.