Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

у червні 2006 року, Київське обласне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Київоблводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа" 1 455 747,18 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов договору №2999 від 16.02.2004 року та 98 021,71 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а всього –1 569 427,92 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.09.2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача 1 455 747,18 грн. боргу, 1 000 грн. пені та 14 678,09 грн. на відшкодування судових витрат.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2007 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку апеляційним господарським судом обставин справи, помилковість висновків щодо відсутності у відповідача грошових зобов'язань і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції –залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені позивачем мотиви, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, і постановляючи про відмову у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач надає послуги з "підігріву води" і не несе відповідальності за гаряче водопостачання та обсяги спожитої для цього холодної води, щодо якої і виник даний спір.

Проте, погодитись з наведеними мотивами скасування рішення господарського суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову не можна.

Відповідно до умов договору №2999 від 16.02.2004 року позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а останній (на підставі даних приладів обліку щодо обсягів водовідведення) –у п'ятиденний термін з часу надання йому платіжних документів –оплатити надані послуги.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, а це не спростовується і в постанові апеляційного господарського суду та відповідачем, обсяги переданої на об'єкти відповідача холодної води визначені приладами обліку і за період з 01.01.2005 року по 01.03.2006 року складають 4 001341 м3.

Загальна вартість поставленої води з урахуванням водовідведення –2 685 304,84 грн.

Розрахунки за надані послуги відповідач здійснив лише частково і залишок боргу складає 1 455 744,18 грн.

Незважаючи на заявлені до нього позивачем вимоги, відповідач зазначені обсяги води не оплатив, а тому, з урахуванням цих обставин, та виходячи з того, що відповідач здійснює свою діяльність з постачання гарячої води, складовою тарифу на яку є вартість використаної для цього холодної води, позивач не експлуатує і не відповідає за стан трубопроводів гарячого водопостачання та втрати води у цих мережах, тарифи на його послуги не включають в себе тарифів на гаряче водопостачання, господарський суд першої інстанції обґрунтовано постановив про задоволення позову і підстав для скасування рішення суду, з наведених апеляційним господарським судом мотивів не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.11.2006 року скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 12.09.2006 року –залишити без змін.