ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2007                          Справа N 39/265-06(16/130)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.

суддів:     Борденюк Є.М.

            Харченка В.М.

розглянувши касаційну 

скаргу                ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД“

на постанову          Дніпропетровського апеляційного

                      господарського суду від 01.11.2006 року

у справі за позовом   ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД“

до                    ТОВ “Добробут“

Про   визнання права та зобов’язання вчинити дії

                       В С Т А Н О В И В:

у  квітні 2006 року, ТОВ “Укр Ант Консалтінг ЛТД” звернулось  до

господарського  суду з позовом, у якому просило  ТОВ  “Добробут”

виконати  умови  договору оренди № 34  від  01.10.1998  року  та

визнати за ним право оренди нежитлових приміщень у будинку № 102

по   вул.  Карла  Маркса  м.  Дніпропетровська,  посилаючись  на

неправомірність дій відповідача щодо односторонньої відмови  від

договору  оренди та укладання договорів на спірне  приміщення  з

іншими орендарями.

Заявою від 21.06.2006 року позивач уточнив свої вимоги, і, з тих

же  мотивів,  просив  визнати неправомірним розірвання  договору

оренди  №  34  від  01.10.1998 року та  зобов’язати  відповідача

розірвати  договори  оренди  на  спірне  приміщення   з   іншими

орендарями.

Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від

07.09.2006 року у задоволенні позову відмовлено.

За   наслідками   перегляду  справи  в   апеляційному   порядку,

постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду

від  01.11.2006  року  апеляційна скарга позивача  залишена  без

задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без

змін.

Ухвалою  Вищого господарського суду України від 09.01.2007  року

порушено  касаційне  провадження у справі за касаційною  скаргою

позивача,  у якій він посилається на неправильну правову  оцінку

судами    обставин   справи,   помилковість    висновків    щодо

правомірності розірвання договору оренди і просить  постановлені

у  справі  судові рішення скасувати, а справу передати на  новий

судовий розгляд.

Заслухавши  суддю-доповідача, перевіривши  матеріали  справи  та

обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія  не  вбачає

підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

За  договором оренди одна сторона (орендодавець) передає  другій

стороні  (орендареві)  за плату на певний строк  у  користування

майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
        , до відносин  оренди

застосовуються  відповідні положення Цивільного кодексу  України

( 435-15  ) (435-15)
        ,  з  урахуванням  особливостей,  передбачених  цим

Кодексом. ( 435-15 ) (435-15)
        

Згідно  ст.  782  ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , наймодавець  має  право

відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі,  якщо

наймач  не  вносить плату за користування річчю  протягом  трьох

місяців підряд.

У   разі  відмови  наймодавця  від  договору  найму  договір   є

розірваним  з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця

про відмову від договору.

Як   встановлено   господарським  судом  першої   інстанції   та

апелційним   господарським  судом   при   перегляді   справи   в

апеляційному порядку, а це не оспорюється і в касаційній  скарзі

та  підтверджується копіями платіжних доручень, орендну плату за

період.11.2002 року –січня 2003 року,.04.2003 року –жовтня  2005

року позивач не сплатив.

Ця  обставина надавала відповідачу у справі право на відмову від

договору оренди № 34 від 01.10.1998 року, чим він і скористався,

направивши позивачу відповідне повідомлення від 15.03.2006  року

№  30/1,  яке,  за  даними органів зв’язку, вручене  позивачу  у

справі.

Зі   змісту   позовної  заяви  також  вбачається,   що   орендар

повідомлений про розірвання договору оренди, а оскільки, з цього

часу  договір  оренди  від  01.10.1998  року  є  розірваним,  то

господарський  суд першої інстанції та апеляційний господарський

суд прийшли до правильного висновку про правомірність припинення

взаємних  зобов’язань  сторін за договором оренди,  обгрунтовано

відмовили у задоволенні позову, і підстав для скасування судових

рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія

не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити   без   задоволення,   а   рішення

господарського  суду  Дніпропетровської області  від  07.09.2006

року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 01.11.2006 року –без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді      Є.М.Борденюк

           В.М. Харченко