ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 34/157-06(14/191-06)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ТОВ Науково-виробничого підприємства
скаргу “ЛВС“
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 05.12.2006 року
у справі за позовом ЗАТ “Возко“
до ТОВ Науково-виробничого підприємства
“ЛВС“
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у червні 2006 року, ЗАТ “Возко” звернулося до господарського
суду з позовом про стягнення з ТОВ Науково-виробничого
підприємства “ЛВС” 85 874,19 грн. за поставлені матеріальні
цінності відповідно до умов договору № 1/586-05 від 06.04.2005
року за накладними № 56 від 03.10.2005 року, № 57 від 04.10.2005
року, № 59 від 06.10.2005 року, № 61 від 24.10.2005 року та 8
149,40 грн. пені за порушення строків розрахунків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.10.2006 року у задоволенні позову відмовлено за
недоведеністю.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 05.12.2006 року рішення господарського суду першої інстанції
скасовано. Постановлено нове рішення про задоволення позову у
повному обсязі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.01.2007 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, у якій він посилається на неправильну правову
оцінку обставин справи, прийняття апеляційним господарським
судом у якості доказів матеріалів, які не можуть бути підставою
для висновків про права та обов’язки сторін і просить постанову
апеляційного господарського суду скасувати, а рішення
господарського суду першої інстанції –залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Згідно з положеннями частини другої ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та частин першої, другої статті 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція на підставі вже встановлених
фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Як встановлено апеляційним господарським судом, а наведене
підтверджується і наявними в справі матеріалами, взаємовідносини
сторін щодо умов постачання виробів зі шкіри врегульовані
договором № 1/586-05 від 06.04.2005 року, що не оспорюється і
відповідачем у справі.
Інших договірних відносин сторони не мають, а тому постачання
товару за накладними №№ 56, 57, 59, 61 на зазначену у них суму
–192 586,85 грн. апеляційний господарський суд обґрунтовано
визнав виконанням позивачем своїх договірних зобов’язань перед
відповідачем та при визначенні зобов’язань останнього правильно
врахував положення договору від 06.04.2005 року № 1/586-05 щодо
відстрочки платежу та відповідальності за порушення строків
розрахунків.
Перевіряючи доводи відповідача щодо неотримання товару за
накладними №№ 56, 57, 59, 61, апеляційним господарським судом
встановлено, що при прийнятті товару за накладною № 57 виявлено
неякісність товару, який підлягав поверненню (а.с.17), частину
товару, переданого за накладною № 56 від 03.10.2005 року та № 59
від 06.10.2005 року відповідач повернув, звернувшись про це до
позивача листом від 30.12.2005 року, за письмовою домовленістю
сторін, про що свідчить лист відповідача від 17.10.2005 року та
лист позивача від 17.10.2005 року, сторони погодились на уцінку
товару поставленого за накладними №№ 56, 57, 59 до рівня
запропонованого відповідачем, а тому, за наявності таких
обставин, суд обґрунтовано визнав заперечення відповідача
надуманими, правильно постановив про стягнення узгодженої суми
боргу та пені за порушення строків розрахунків і підстав для
скасування постанови апеляційного господарського суду, за
наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись
ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
05.12.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко